Забувши, як обурювався з приводу того, що Скоропадський «играл хохла», і видаючи себе за палкого прихильника того ж гетьмана, посилаючись навіть на службу при дворі «його світлості», Сергій Федоров уклінно просить стипендії для навчання на юридичному факультеті. Закінчує його, а потім, щоб не втрачати джерела прибутку, вступає на факультет філософський.
Відповідно до нових планів, підбирає й нову дружину. На цей раз чешку, що дає право на чехословацьке громадянство.
Мітив Федоров ще й на третій факультет, але йому ввічливо натякнули: для розумної людини і двох досить-предосить.
Нехтуючи набутими спеціальностями, юрист і філософ стає агентом по розповсюдженню квитків лотереї. Район його дій — Судетська область. Та незабаром вона опиняється під чоботом Гітлера. Федоров того тільки й чекав. Серцем він давно з фашистами. А щоб закріпити своє єднання з ними ще й з точки зору расових законів, авантюрист кидає дружину: чешку й одружується з німкенею.
З німецькою розвідкою Федоров побратався раніше. Ще в ті часи, коли гестапо залучало агентуру за всіма правилами вербувального етикету.
Якось ще в академії до нього завітав поважний пан з Берліна. Відрекомендувався представником видавництва. Запропонував укласти контракт на написання трактату з історії кубанського козацтва. Люб'язно попередив:
— З рукописом не квапимо. Аванс можу вручити хоч зараз.
Не новачок у таких справах, Сергій Олексійович прекрасно зрозумів, що розвиток людства не припиниться й без його рукопису. Тому він діловито перелічив гроші. Спитав, на яке, власне, амплуа його запрошують.
Завдання виявилося не з легких. Треба в одній з областей тодішньої Чехословаччини, де було багато віруючих, належних до православної церкви, увійти в довір'я високопоставленої духовної особи і з цієї дуже зручної позиції вести політичну та військову розвідку, а також вербувати агентуру для абверу.
…Андрейко, Голіцин, Федоров: всі вони були підібрані фашистською розвідкою на одному смітнику — білоемігрантському.
При чому тут Долл? Чому, йдучи слідами матерого фашистського злочинця, ми згадали про цих трьох зрадників? А тому, що вони й були трьома першими отруйними стрілами, пущеними рукою Долла через радянський кордон.
Тож повернімося в тисячу дев'ятсот сороковий рік, в ту серпневу ніч, коли Філіппов привіз Андрейка до особняка начальника німецької прикордонної застави капітана Кноха.
— Бачив вас хто-небудь, коли ви завер'тали до мого подвір'я? — запитав насамперед капітан.
— Ми не дуже крилися. Коні не голка. Хіба їх приховаєш, — пояснив Філіппов.
— Тоді скидайте одяг, — наказав Кнох.
Двоє прикордонників переодяглись у вбрання прибулих і на їхній же фурі через кілька годин виїхали назад до Грубешова. Для стороннього ока це виглядало так: погостювали й додому.
Тим часом Філіппову й Андрейку видали новий одяг. Кнох приніс звідкись велику торбу, кинув Андрейкові, наказав переглянути й запам'ятати її вміст. Там лежало мило в багатоколірних етикетках, кілька флаконів французьких духів, пачки тонких жіночих панчіх і різне інше ганчір'я з контрабандистського асортименту.
Пізно вночі за вікнами будинку загуркотів мотор автомобіля. Кнох відразу схопився і сам пішов відчиняти. Філіппов кинувся був за ним, але той жестом застеріг: не треба! Видно, хотів щось сказати новоприбулому наодинці. «Доповісти, яке я справив враження», — подумав Андрейко.
Минуло ще хвилин із десять, поки на порозі кімнати з'явилася довгов'яза, трохи згорблена постать. Входила людина ця обережно, ніби оцінювала обстановку. Філіппову по-дружньому посміхнулась, Андрейку потиснула руку і відрекомендувалася: доктор Долл!
Кнох запропонував гостеві шнапсу. Долл швидко випив одну за одною три чарки так, ніби його мучила спрага. Заїв зеленим огірком, густо посиланим сіллю. Розчистив місце за столом. Поклав планшет з картою. Запросив Андрейка сісти поруч. Кнох з Філіпповим, видно, знали, що вони при розмові непотрібні або навіть небажані, і вийшли.
— Ви людина військова. Тому не буду набридати вам зайвими поясненнями. Уважно стежте за картою. Ваш маршрут: кордон — Володимир-Волинський — Ровно — Київ. Привезіть плани цих міст. Позначте на них об'єкти для повітряних атак. Насамперед аеродроми, мости, казарми, військові склади. Нас цікавить пропускна спроможність доріг, які на них протитанкові пастки.