— Хіба вона тут є?
— Ми пристосували для цього колишні пристанські склади…
— Ясно! Ти вільний, можеш іти, — дозволив обер-лейтенант і так грюкнув дверцятами автомашини, що балакучий кат зачудовано знизав плечима: чим, мовляв, я тобі не догодив…
Побачене й почуте в Будьоннівці не було, власне, для Клинченка новиною. Ще тиждень тому, коли штаб абвергрупи-103 після довгого відступу через Сальські степи, Північний Кавказ і Ростов-на-Дону прибився, нарешті, до Таганрога й розташувався тут, щоб вести розвідку для військ південного флангу «Міус-фронту», Клинченка викликав майор Альбрехт і ознайомив з документом особливої таємності — з оглядом оперативної обстановки в Донбасі, складеним в імперському управлінні безпеки, і рекомендаціями, що випливають з обстановки.
І хоча перед ним був документ, написаний ворожою рукою, наскрізь пройнятий лютою ненавистю до радянського народу, перша частина огляду не могла не викликати у Клинченка почуття гордості за своїх земляків.
Відомство Кальтенбруннера змушене було визнатиг «Донецький басейн ще в період першої російської революції вважався фортецею більшовизму… Ворожі націонал-соціалізмові настрої, тенденції і традиції, — підкреслювалося далі, — надзвичайно поширилися тут в передвоєнні роки завдяки тому, що комуністи й комсомольці розгорнули тотальну пропаганду проти фюрера та ідей націонал-соціалізму. Ця пропаганда мала дійовий вплив, бо комуністи й комсомольці є майже в кожній сім'ї… Наявність у Донбасі багатьох підпільних і комсомольських організацій, партизанських загонів, антифашистських груп і навіть саботажників-одинаків свідчить, що населення краю вороже рейхові…».
Мимоволі засвідчивши своє безсилля зламати бойовий дух радянських патріотів, фашистські варвари лишалися вірними своїй старій політиці нищення всіх і всього, що протистояло їх кривавому «дрангу нах остен». Імперське управління безпеки вимагало від командирів фронтових військових з'єднань, контррозвідки, поліції посилити репресії, розглядати найменший прояв опору, хоча б і не збройного, як саботаж і бандитизм.
— А тепер, — посміхнувся Альбрехт, — розв'яжіть два рівняння з багатьма невідомими. Як, на вашу думку, може позначитися така оперативна обстановка і висновки, зроблені з неї в Берліні, на завданнях корпусу вашого друга Долла і розвідшколи нашої абвергрупи? Якщо вгадаєте — даю вам три дні відпустки, відрядження до Будьоннівки і дозвіл випити там за моє здоров'я. На роздуми, як це заведено при іспитах, ну… півгодини. Досить?
— Щоб довести, яких учителів хороших мав я, готовий відповідати негайно…
— Тоді я весь — увага, — іронічно посміхнувся майор.
— Мені здається, — повільно, ніби розмірковуючи вголос, повів Клинченко, — що, по-перше, калмицький кавалерійський корпус буде відведено в тил для виконання виключно каральної служби. По-друге, насмілюсь твердити: підготовка агентури в нашій розвідшколі набере дещо іншого профілю. її спеціалізуватимуть тепер для засилання в підпільні організації та партизанські загони.
Іронічна посмішка збігла з обличчя Альбрехта, поступившись місцем яскраво вираженому здивуванню.
— Вас хтось ознайомив уже з шифровкою штабу «Валлі»…
— Ні, звичаино, хто б зробив це без вашого дозволу? Мої твердження побудовані виключно на логічних висновках. Директиву про посилення репресій поєдную з вашим запитанням, як це може позначитись на корпусі доктора Долла, додаю відомі всім нам факти про те, для чого використовуються «Нахтігаль», «Ролланд», «Бергман» та інші, аналогічні калмицькому кавалерійському корпусові, формування абверу — і відповідь на перше рівняння готова. Ну, а коли ми переносимо тотальну війну і на мирне населення в тилу своїх військ, то хіба сама собою не випливає і друга відповідь: абверові тепер потрібні агенти, знайомі не тільки з принципами організації Червоної Армії, її оперативним мистецтвом, тактикою, озброєнням, а й добре обізнані з методами підпільної боротьби партійних груп і тактикою партизанів. Точніше кажучи, ми офіційно стаємо філіалом СД і гестапо. Думаю, це ще вище підносить роль абверу в очах фюрера!
Посилання обер-лейтенанта на «хороших учителів» начальник абвергрупи-103 відніс, мабуть, і на свій рахунок. Бо обличчя його аж засяяло від задоволення. Альбрехт вийняв з кобури свій «Зауер» і простягнув його обер-лейтенантові: