З брязкотом золота в гаманці та вірою у власну удачу він ще до кінця тижня прямував до Львова.
Епілог
Запах кави витав над альтанкою, змішуючись із запахом троянд, що оповили її дерев’яні стіни. Ельжбета поставила кофейник на стіл і піднесла чашку до губ. В смакові кави було чутно тирлич і горіхи з відтінком шоколаду.
Ельжбета зітхнула й закрила очі, насолоджуючись чудовим смаком.
Через деякий час вона почула кроки і біля входу в альтанку з’явилася Марія з тістечками, начиненими першими цьогорічними вишнями.
Вона поставила тарілку з смаколиками перед господинею і пішла.
Ельжбета витягнулася в плетеному кріслі, примружившись і насолоджуючись літнім ранком. Сонце тільки зійшло на дев'яту годину й сяяло радісним сяйвом.
Такий прекрасний ранок віщував новий, кращий початок її життя.
На цей вечір вона, вперше за майже три роки, отримала запрошення на бал у замку. Прийом організував сам король на честь приїзду до Варшави пані Жоффрен, його колишньої коханки та власниці одного з найважливіших салонів Парижа.
Ельжбета відчула, що нарешті, завдяки своїй наполегливості та зусиллям, вона стала на властиву стежку. Хоча їй довелося зізнатися в цьому самій собі, повернення колишнього становища виявилося не таким простим і очевидним, як вона очікувала, повертаючись з Литви. Так, її знову почали помічати і приймати в палацах, але це були переважно колишні друзі її чоловіка, старости. Більшість опозиціонерів, зрештою, прийняла до уваги, що Станіслав Август посів престол назавжди, тож з'їхалася до столиці, щоб повернути там прихильність монарха.
Вона сама все одно не могла розраховувати на запрошення найвпливовіших людей із кола Сім'ї. Що б вона не робила і скільки б не докладала зусиль, відчувала над собою невидиму стелю. Втіхою для неї став від'їзд родини Гольштейнів до Берліна. Звільнена від інтриг цієї гадюки Ізабелли, старостина могла бачити майбутнє ясніше. Справжнім проривом у вирішенні її проблем виявилися листи, які вона надсилала Браницькому та його друзям при дворі. Вона розкрила всю отриману Мазаріні інформацію про безславне минуле Казанови. Більшість із цього були чутки, але знаходилися й справжні перлини, як-от свідчення Анни Бінетті про плебейське походження Казанови та його банківські махінації в Лондоні.
Скрип сходів альтанки вивів старостину із задумів. Вона розплющила очі й побачила Мазаріні. ТОй дивився на її груди, що виступали під літньою сукнею.
Зловлений на цьому, він ніяково відвів погляд і сів на лавку.
– Як справи у Казанови? – запитала Ельжбета, здогадуючись, з чим прийшов секретар.
– Він повернувся до Варшави, але тут його не прийняли. Листи, які ми надсилали Браницькому та його друзям при дворі, дійшли до короля. Мабуть, він викликав Казанову до себе і прямо запитав, чи він дворянин. Навіть родина Чарторийських відвернулася від італійця, дізнавшись, що він вчинив шахрайство в Англії і вирвався з-під петлі, а також що віденський суд підозрює його у крадіжці та шпигунстві.
– Що він каже?
– Звичайно, він усе заперечує. Каже, що це наклеп, який легше вигадати, ніж спростувати. Він також стверджує, що пані Бінетті паплюжить його добре ім'я, щоб помститися за втрату симпатії та грошей графа Браницького після дуелі.
Останнє виявилося правдою. І все ж Ельжбета роздратовано гукнула.
– Увесь він. І йому повірили?
Мазаріні поблажливо посміхнувся.
– Звичайно ж, ні. Поляки люблять один одного з безкорисливою заздрістю. Тут, як тільки люди вас обіллють помиями, вам ніколи не дозволять про це забути.
Ельжбеті не було потреби пояснювати це.
– Отже, у Варшаві з ним покінчено.
- Цілком. Наскільки я чув, король наказав йому покинути країну і дав йому велику суму на сплату боргів і подорож.
Ельжбета довго мовчала, шукаючи в собі задоволення від помсти, яку вона здійснила. Як не дивно, замість радості на мить з'явився смуток, але жінка швидко відігнала це почуття. Вона вже вирішила ні про що не шкодувати.
Старостина подякувала Мазаріні й попросила залишити її в спокої.
Коли він пішов, вона заплющила очі, насолоджуючись ароматом троянд і співом солов’я, який звив гніздо в саду.
Вона знову була щаслива.
КІНЕЦЬ
Переклад: Марченко Володимир Борисович, 2024