Він випростався. Ось чому так незручно рукам. Поспішаючи на палубу по авральних дзвінках, зовсім забув про рукавиці.
— Мерщій наверх! Надіти рукавиці! — скомандував головний боцман.
Коли Щербаков повернувся, уже всі моряки боцманської команди вибирали троси.
— Ану, матроси! — кричав Агєєв, і голос його не губився у виску шпилів та гуркоті металу. — Раз-два, взяли! Веселіше, хлопчики!
Хлопчики! В устах головного боцмана це звучало не образливо, а завзято — підбадьорливо. Але ще більше підбадьорював вигляд самого мічмана, який працював на чолі однієї з груп.
Агєєв нахилявся, хапався за мокру сталь, і в такт його рухам півтора десятка людей підхоплювали трос. Цей трос завтовшки з мускулисту руку потроху виповзав з води, намотувався на шпиль, завитками лягав на палубу.
На чолі другої групи матросів працював боцман Ромашкін. Він перший скинув просякнуту дощовою водою й потом сорочку, м'язи його худорлявого стрункого тіла здувалися під смугами тільника. Безкозирка з золотими буквами «Балтійський флот» щільно сиділа на кучерявій голові. Ніби жартома, працював поряд з ним широкоплечий Мосін.
І Щербаков пристосувався вже до загального руху. Навіть дощ, який лив пригорщами, не леденив тепер, а приємно освіжав розпалене обличчя.
— Отож-бо воно ї є, — почув він поряд себе голос Агєєва. — В рукавицях працювати зручніше. Чому без них вийшли?
— Поспішив, товаришу мічман, — сказав Щербаков, поправляючи рукавиці.
— А ви не чули приказки: «Поспішай повільно»? Завжди пам'ятайте цю приказку.
Він відійшов од Щербакова. Згинаючи бугристу від мускулів спину, допоміг іншому матросові міцніше вхопити трос.
— Ще раз, орли!
Вповзаючи на палубу, троси несли з собою клоччя морської трави, прозорий слиз медуз. Навіть червоний буйок мінного трала підхопили вони десь у глибинах Балтійського моря.
Туман розсіювався, дощ переставав.
Наближаючись, чітко вимальовувався на хвилях «Прончищев».
Здалека він здавався майже круглим. Тепер ясніше було видно могутні обводи його бортів, дві труби, від яких летіли до обрію плоскі димові хмари.
Уже стало видно, як троси, що спускалися в море з палуби доку, знову піднімаються з води серед бурхаючої за кормою «Прончищева» сніжнобілої піни.
А ще далі чорнів головний корабель експедиції — маленький «Пінгвін». Буксир, схожий здалека на павутинну нитку, зв'язував його з криголамом. І посильне судно «Топаз» пінило на траверсі доку ще затуманену водну далину.
З «Прончищева» знову мигав сигнальний прожектор.
— Буксири вирівняти й завернути! — крикнув вахтовий офіцер.
— Буксири вирівняти й завернути! — повторив, випрямляючись, мічман.
Зняв рукавиці, витер долонею обличчя.
На кормі «Прончищева», перед лебідкою з намотаним на неї тросом, стояв начальник експедиції, тримаючи мегафон під пахвою. Велике обличчя капітана першого рангу блищало від дощу, борода намокла й потемніла, мокрий біловерхий кашкет був зсунутий на голену потилицю.
Поруч із Сливіним стояв Андросов.
Офіцери задоволено дивилися на буксири, що плескались у воді.
Зникаючи в піні кільватерного струменя криголама, троси то натягалися трохи, то знову слабшали… Вони з'являлись із хвиль біля самих бортів доку й криголама. Уся середня частина їх ішла глибоко в воду, утворюючи важкий провис.
Сам Сливін не раз терпляче пояснював матросам, що такий провис, обов'язковий при буксировці, особливо необхідний, коли на гаку криголама — величезної ваги док. Адже при повному натяганні тросів вони порвалися б від першого різкого ривка…
Сріблястий метал тросів уже встиг укритися, мов інеєм, тонким нальотом морської солі. Док зносило вітром убік, тепер він ішов боком по відношенню до криголама, і два товстих стальних буксири різко перегиналися в скобах, укріплених на кормі «Прончищева».
Боцман криголама Птицин — видублене вітрами обличчя, кашкет трохи зсунутий на сивіючу скроню — стояв біля лебідки, притримуючись однією рукою за вологий барабан.
Сливін ще раз глянув на троси, на близькі обриси доку і пішов по дерев'яній палубі криголама у бік містка.
— Добре попрацювали, Іване Андрійовичу, — затримавшись біля Птицина, сказав Андросов.
— Поясниш людям політично, в чому справа, от вони й працюють з душею, — значуще промовив Птицин.
Боцман сказав це з скромною гідністю — він був комуністом і одним з агітаторів криголама. Ще до виходу в море Андросов провів з комуністами й агітаторами експедиції не одну бесіду…
— І морських закрутів, Іване Андрійовичу, ви уникали вдало, — притишивши голос, ледь усміхнувся Андросов. — Чув я — лавірували, як серед мінних полів. Правда, разів два трохи не злетіли в повітря.