— Зліва по носу… бачу рухливий предмет… — почув Андросов голос молодого сигнальника Михайлова.
Михайлов теж явно страждав від качки. Його голос рвався. Стрибав у малинових, стиснутих пальцях бінокль.
— Подивіться краще, доповісте ще раз точніше…
Це голос Жукова — спокійний, вимогливий, нібито гострим лезом прорізає хаос.
Михайлов дивився, спершись на поручні, його хитнуло, однією рукою він учепився за поручні, другою міцніше стиснув бінокль.
— Бачу хрестову віху… пофарбовану в чорне… з червоними смугами.
— Рухається чи стоїть на місці?
— Стоїть на місці.
— Продовжуйте спостерігати…
Жуков рушив до вахтового офіцера, йдучи по хисткій і слизькій палубі точною, впевненою ходою.
— Зліва по носу хрестова віха — чорна з червоними смугами, — доповів Жуков.
Михайлов знову вів біноклем по морю. Стояв тепер, здалося Андросову, твердіше, пряміше.
— Що ще бачите, Михайлов? — почувся вимогливий голос Жукова.
Михайлов мовчав.
— Ближче — кабельтова на два — до берега дивіться!
Михайлов вдивлявся. Повернувся до Жукова. Порив мокрого вітру забив йому рот, перехопив подих.
— Червона віха…
— Сигнальники! — загримів голос капітана першого рангу. — Напишіть «Топазу»: підійти до доку з підвітряного боку, утримувати його від зносу.
— Єсть написати «Топазу» — підійти до доку з підвітряного боку, утримувати його від зносу! — крикнув Фролов, швидко набираючи сигнальні прапори із сітки.
Клочкувате, олов'яносіре море, гойдаючись, мчало внизу. Вгорі проносилось, гойдаючись, клочкувате, олов'яносіре небо…
«Ось основне. Постаратися забути про качку, зосередитись на іншому». Андросов добре засвоїв це правило ще у воєнні роки, коли бувало корабель, на якому служив, починало кидати свіжою хвилею, а він ішов на бойові пости, до людей, — і думки про успішне завершення походу примушували забувати про все, крім справи.
Він розжав зведені на кронштейні пальці, і ноги відразу, немов самі собою, побігли по накрененому містку до другого борту.
Йому вдалося вхопитися за слизький поручень трапа. Спустився вниз по східцях, що вислизали з-під ніг, пробіг серед піни, яка захлюпувала йоги, добрався до кормової лебідки.
Зовсім недалеко видно було оточений пінявими вирами док. Серед цих вирів рухалися маленькі постаті в безкозирках і в брезентових куртках.
Вони рухалися впевнено й швидко, працюючи з тросами, і так само впевнено й точно працювали біля кормової лебідки «Прончищева» військові моряки й матроси криголама з боцманом Птициним на чолі.
Переводячи подих, Андросов зупинився біля лебідки. Роздивившись, побачив синюватобліде, страдницьке обличчя одного з матросів. Матрос не брав участі в спільній праці, вхопившись за фальшборт, майже обвис над киплячими хвилями, що злітали вгору до самого його обличчя.
— Товаришу Шебуєв! — покликав Андросов. Відчував, як піднімається нудотне головокружіння, як холодний хворобливий піт проступає на лобі, але різко ступнув до матроса. — Товаришу Шебуєв!
Матрос повернув до нього змарніле обличчя.
— Дуже порадувався б дехто тут на березі, коли б не подолали шторму ми, радянські мореходи!
Матрос спробував випрямитися.
— Комсомолець Шебуєв! Дивіться — всі товариші ваші працюють! Невже не справитесь самі з собою! Ремінь тугіше затягніть, на воду не дивіться… Думайте, як краще виконати свій обов'язок.
З силою, несподіваною для самого себе, він підтримав матроса, що ступнув до лебідки.
— Справлюся… товаришу капітан третього рангу! — сказав крізь зуби Шебуєв. Затягнув неслухняними пальцями ремінь. Краска знову проступала на його обличчі. Наступної миті він, ще невпевнено, вхопився за трос, потягнув його разом з іншими…
В зимову кампанію цього року «Прончищев» багато й плодотворно працював у важких льодах Балтійського моря. Він розчищав шлях затертим кригою кораблям, буксирував судна, що втратили власний хід. Криголам сам одного разу був на краю загибелі: його несло бортом на скелястий острів Калке. Команда вже зібралася спускати шлюпки, але витримка капітана й екіпажу врятувала судно від аварії.
Коли торосистий лід затер транспорт «Магадан», зламав йому руль і команда транспорту лише з наших літаків одержувала їжу та прісну воду, «Прончищев» пробився до «Магадана», вивів його з крижаного полону.