Особливо часто пригадуються мені наші безстрашні відважні джигіти. Імена їх воскрешають у пам'яті казкові долини Тянь-Шаню, де ми їхали верхи ледве прохідними стежками, ішли один за одним ланцюжком, пробиваючи стежки в глибокому снігу, відсиджувалися в сиротливих палатках, пережидаючи буран, грілися ночами біля багаття під неосяжним шатром тянь-шанського неба. Скільки раз саме цим людям ми були зобов'язані вдалим проникненням у місця, куди, здавалося, немає доступу, переходами через спучені паводками гірські ріки, врятуванням життя, коли нас несли бурхливі потоки… Можна сказати, що не менше ніж половиною успіху наших робіт ми зобов'язані цим скромним, мужнім колгоспним пастухам і гірським мисливцям, які працювали з нами не за страх, а за совість, рівноправними нашими товаришами.
Чимало років минуло з тих днів… Багато нових перемог вписано за цей час в історію радянського альпінізму, багато досягнуто в дослідженні гір.
Уже немає на карті Тянь-Шаню «білих плям». Але ще піднімаються там горді нескорені вершини, ще не мало районів Небесних гір чекають своїх дослідників. І вони прийдуть.
З кожним роком радянський альпінізм поповнюється свіжими силами. На штурм гірських вершин поруч з досвідченими альпіністами і вченими йде наша славна молодь. Дедалі ширше розгортається робота по вивченню рідної країни.
І дуже радісно усвідомлювати, що в цій благородній справі є й твоя праця, твій скромний вклад.
