Вже у міжвоєнний час письменник здійснив численні мандрівки у віддалені регіони світу. Як спеціаліст-зоолог та ентомолог (він зібрав одну з найбільших колекцій жуків — близько 30.000 екземплярів!), він віддавався під час цих подорожей ґрунтовним студіям екзотичної природи, тваринного й рослинного світу. Його подорожні враження (Далматинська мандрівка — Dalmatinischer Aufenthalt, 1932, Мирдун: Норвезькі листи — Myrdun: Briefe aus Norwegen, 1943 (з малюнками Альфреда Кубіна), Із золотої мушлі — Aus der goldenen Muschel, 1944, Атлантична подорож — Atlantische Fahrt, 1947, Острівна весна — Ein Inselfrühling, 1948) свідчать про «аналітичну увагу»[76] й рідкісний дар спостереження. У 1950-60-ті рр. з'являються подальші книги подорожей (На сарацинській вежі — Am Sarazenenturm, 1955, Сан-П'єтро — San Pietro, 1957, Серпентара — Serpentara, 1957, Ніжні полювання — Subtile Jagden, 1967), які підтверджують його славу пристрасного мандрівника й дослідника природи.
З подорожніми враженнями Юнґера певним чином кореспондують — як картини далекого й екзотичного Іншого — також його утопічні романи, дія яких часто відбувається у віддаленому майбутньому та у фіктивних місцях, що важко піддаються локалізації і можуть бути осягнені як ілюстрації його історико-філософських поглядів. До них належать Геліополіс. Ретроспективний погляд на одне місто (Heliopolis. Rückblick auf eine Stadt, 1949), Скляні бджоли (Gläserne Bienen, 1957) та Оймесвіль (Eumeswil, 1977). Бурхливий розвиток техніки приносить людям, на думку Юнґера, тільки душевне спустошення і повну втрату індивідуальності. Тоталітарні режими й духовна уніфікація, при яких людина стає рабом жорстких диктаторів і придатком до нестримного технічного вдосконалення, засвідчують глибокий історичний песимізм автора. У цих творах Юнґер стоїть у традиції антиутопій таких авторів 20 століття, як Євгеній Замятін, Джорж Орвелл чи Олдос Хакслі.
Навіть у своїй пізній творчості Юнґер випробовує себе в нових белетристичних формах, як, наприклад, у своїх романах Рогатка (Die Zwille, 1973) — історії зі шкільного життя, що розгортається близько 1900 року і викликає в пам'яті повість Р. Музіля Сум'яття вихованця Терлеса, або Небезпечна зустріч (Eine gefährliche Begegnung, 1985) — кримінальній історії про спробу зведення наївного «Парціфаля» досвідченою в житті й коханні графинею, що супроводжується загадковим убивством, яке комісар поліції розкриває за допомогою кокаїну — віддавна Юнґер цікавився наркотичними речовинами й присвятив їм свою книгу Наближення: Наркотики й сп'яніння (Annäherungen: Drogen und Rausch, 1970), у якій він розповідає про вплив цього «концентрату життя» на людський організм на основі власних спостережень і вражень.
Якою різноманітною та багатобарвною не була б палітра письменницької діяльності Ернста Юнґера, безсумнівно одне: жоден із його белетристичних творів не зміг досягнути значення і впливу його воєнних щоденників та історико-філософської есеїстики. Документальні свідчення, історичні міркування й філософські узагальнення вдавалися Юнґеру набагато краще, ніж зображення фіктивних світів, які в нього часто демонструють «плакатні характери, схематичні сюжети, туманні висловлювання […], відчутний брак гумору та іронії»[77]. Проте його не слід втискати у звичні традиційні кліше. Творчий шлях письменника, що тривав понад 70 років і не тільки ввібрав у себе найважливіші події та ідейні течії 20 століття, але й взірцево відрефлектував їх, так само, як і його обширний творчий доробок (в 1978 р. у штуттґартському видавництві «Клетт-Котта» почало виходити зібрання його творів, яке досі налічує 22 томи та включає в себе понад 50 тільки книжкових титулів різних літературних жанрів, що їх заледве можна звести до спільного знаменника), належать сьогодні до золотого фонду не тільки німецької, але й світової літератури й забезпечують йому в ній почесне місце.
76
Klaus Modick. Ernst Jünger. In: Metzler-Autoren-Lexikon: deutschsprachige Dichter und Schriftsteller vom Mittelalter bis zur Gegenwart. Hrsg. von Bernd Lutz. — 2., überarb. und erw. Aufl. — Stuttgart; Weimar: Verlag J. B. Metzler 1994, S. 426.
77
Юрий Архипов. Эрнст Юнгер // История литературы ФРГ. — Москва: Издательство «Наука», 1980. — С. 92.