Поживём, узнаем,
что есть жизнь. Потом
подумаем о смерти.
Лао-Цзы
Дом его пуст,
поэтому он живёт в нём.
Нет у него дороги,
по которой старец идёт.
И нет среди нас его,
поэтому он в нас.
Высокая мова
*
Перекладачу
Є Поль Верлен, література,
а решта все – то є Кочура.
Т.Г. Шевченко. Убей врага
Убей врага, выпей его кровь,
в сосудах чёрная стоит жизнь,
семь поколений не будет рожать любовь.
Боже, на землю мою помочись.
Пусть понесёт воды могучий Днепр,
и когда от меня останется только память,
будет свободна земля моя, если не,
новый враг не станет мозги ей парить.
Т.Г. Шевченко. Вечер
Жуки над шпанкою жужжат,
и хаты белые стоят,
и косари идут с работы,
и неба долгая зевота
захлопнула крылатый день,
и умирать, и жить охота,
и слову шевелиться лень,
Т.Г. Шевченко. Думы
Как вшой, долгами забитая,
забытая богом, умытая
кровью чёрной, войной зачатая,
змеями оповитая,
какие думы ночами
рождаешь тёмными, краина, ты?
Т.Г. Шевченко. Река
Ревёт безумная река,
и ветер бьёт о берег волны,
то ищет он под небом волю,
то воет в листьях ивняка.
Без паруса и без компаса
ущербный месяц на волне
то загорался, то бледнел,
то пропадал, то появлялся.
Но чуть к рассвету – стало тише,
и заново рождался мир.
Молчала утренняя птица,
и человек не говорил.
Т.Г. Шевченко. После меня
Там где ветер тише зари
и в реке небесные зори,
чайки плачут «memento mori»
и слепые поют кобзари.
Там где швыдкие кони в степи,
мысль светла и воля не спит,
кормит грудью младенца Мадонна.
И где пашни кровь горяча,
и заржавлена сталь меча,
и поэта не помнят…
***
Кайдани порвіте.
Т. Шевченко
Повстав, як звір, на задні лапи,
як руський хер чи фрицький герр.
Блакитно-жовте сало – прапор,
виделка – герб.
Свободи та зелених грошів –
на всі віка!
Реве славітняя ріка
ген вже на площі.
***
Вернули крила журавлів
до рідного хреста.
І день розтікся по землі,
як сповіді Христа.
Чи то є Біблії оман?
Чи то є божий ад?
Онука вийде на майдан,
і брата скривдить брат.
Микола Хижняк
–Гей-но, хлопці, рідне слово
пригадай, не знаймо втрат! –
скресне Стуса співрозмовник,
Василя молодший брат.
***
Даже Тычину
не пошлёшь без причины.
Прогулянка з Оленою Безсоновою
(перевод с русск.)
Збагнеш себе ранком
якогось біса,
якогось травня
та дивишся, дивишся
у задзеркалля:
хто там скалить?
Живу та й живу
вітру навпроти.
Каже Сократ: «Дежавю».
Каже Де Сад: «Ломота».
Високий громади смак,
як газ над сектором Газа.
Пишемо Мон і Мах
верхи на унітазі.
А чи піти погуляти
з поетом Ізвіковим?
Тільки де ж його взяти
цього чоловіка?
Витоптуєш теми
з якою б і бог не погребував.
Вдивляючись в темряву,
вгледіти – небо.
***
Плине пташа по-під хмарою
над Дніпром суворим.
Перекладає віки кобзар.
***
Горлиця з немовлятами,
а козак вже вгледів
куряву на дорозі.
***
Степан схилявся до пластичних муз,
він фарби м‘яв і мав єство ефекту.
Йому здавалось: він втрачає глузд,
а це було новітнєє мистецтво.
***
Всілась птиця на майдані,
біля бані на паркані:
–Гей! – гука. – Всі безталанні,
безкишенні, бездиханні!
Тож настав шалений день:
кулемети – із кишень!
та й на площу! –
той не з нами, хто не йде,
ми відмиємось від мулу!
–Хай завгар, – усі гукнули, -
за атамана буде!
І пішли з міст і городами,
з шахт по пелькам і по мордам,
і з отарою чабан:
–Буду пан я і гетьман!
Чим я вам не командир!
Вечір, рев, курява, пил…
Откровения Хайяма
***
Насколько я Тебя познал,
настолько я к Тебе и приблизился.
О. Хайам
Выпита жизнь и опрокинут стакан,
справа налево и всяко прочитан Коран.
Умер и ровно на расстояние смерти
к Богу стал ближе Хайам.
Игра
Площадка ровная, мяч кругл,
забава сердцу, тренаж для ног и рук.
Начала и концы, игрок и зритель –
в руке невидимой, швырнувшей мяч в игру.
Газель
Безумца славит, хитреца спасает страх,
вино Хайяма крепко держит на ногах.
Как всякая болезнь натягивает жилы,
мозгам природа не позволит простудиться.
Когда бы не паденья, мы б не жили.