— Надовго ми тут? — запитав ватажка один з вурдалаків.
— Поживемо — побачимо! Поки не виб’ємо все живе в окрузі!
— Ги-и-и! — розплився в огидній посмішці його родич.
— Будемо полювати по околицях сіл, їдла тут повно! Куди нам поспішати?
Вурдалаки закивали на знак згоди.
За вікном пронизливо скрикнув пугач. Ніч була темна, хоч око виколи! Ні тобі місяця, ні зірочки…
Раптом у дворі щось бахнуло, скло у вікні посипалося, а голова одного з вурдалаків смикнулася назад, і його мізки забризкали морду Підедня. З наступним пострілом розлетілося друге вікно, й у другого вурдалаки знесло півчерепа. У дворі спалахнула скирта. Вурдалаки попідхоплювались і заверещали, як скажені. Один кинувся з хати. Палаюча скирта освітила двір. Напроти входу, опустившись на одне коліно, сидів Коник з натягнутим луком. Дренькнула натягнута тятива, і стріла вцілила вурдалаці в око, наскрізь пробивши череп. Зробивши по інерції ще два кроки, потвора замертво звалилася на землю.
Праворуч і ліворуч від Коника стояли Бородавка й Андрій з мушкетами напоготові, а під вікном застигли Вітряк і Никодим.
Вурдалаки, несамовито виючи, кинулися надвір. Козаки вистрілили і відкинули мушкети, вихопивши шаблі.
— Щоб жоден живим звідси не вибрався! — крикнув Андрій. — А того, що за столом був, схопіть живцем!
Один вурдалака кинувся у вікно, та тільки-но висунув голову, як та відразу покотилася по землі, в агонії клацаючи зубами. Никодим задоволено посміхнувся.
— Налітай! — крикнув він.
Коло іншого вікна Вітряк розрубав навпіл ще одну потвору. Половина тулуба з ногами так і залишилася на підвіконні, а інша половина умудрилася трохи пробігти по землі на руках, потім звалилася і засмикалася в передсмертних корчах. Підедень сховався під стіл і не висовувався. Раптом пролунало оглушливе ревіння. Чмуха нарешті збагнув, що на них напали, і кинувся до дверей. Стріла відразу вп’ялася йому в груди, але це не зупинило хащуна. Коник вдруге зарядив лук, відпустив тятиву, і наступна стріла вцілила в серце. Хащун зупинився і тупо вирячився на опір’я. Свиснула третя стріла.
— Б-о-о-о-ляче! — заревів Чмуха і простягнув лаписька до Коника, який стояв у кількох кроках від нього. Третя стріла поцілила потворі між очей. Хащун зробив ще один крок і похитнувся.
— Б-о-о-о-ляче!!! — знову ревнув він, але вже тихіше.
Хащун потягнувся до Коника, і наступна стріла, вибивши два ікла, встромилася вурдалакові в пащу. Чмуха знову похитнувся й упав, зачепивши пазуром витягнутої лапи сорочку Коника. І лише після цього конюшний підвівся.
— Ну й нерви! — захоплено вигукнув Бородавка, а Коник лише всміхнувся.
Усі вурдалаки були перебиті, крім Підедня.
Бородавка з білою нечистю залишилися надворі, а Андрій увійшов у хату з шаблею наголо.
— Вилазь, падлюко! — сказав він вурдалаці.
Підедень виліз з-під столу, скоса поглядаючи на вікно.
— Навіть не думай, — суворо сказав Андрій, перехопивши його погляд.
Вурдалака стис кулаки і заскреготав зубами.
— Виходь надвір! — наказав козак. — І дивись не смикайся!
Підедень втяг голову в плечі і попрямував до дверей. Андрій вийшов слідом. Водяник щось тесав топорем коло скирти, що догорала.
— Ведіть його сюди! Сивий, сюди веди! — крикнув він.
— М-м-мерзотник… — скривився Коник, глянувши на вурдалаку.
— Лапи за спину! — скомандував Бородавка, і Вітряк зв’язав їх сирицею.
— Що ви збираєтеся робити? — прогарчав Підедень.
— У! Скажи йому, Сивий! — Вітряк злорадно всміхнувся.
— Ти їхній ватажок? — запитав Андрій.
— Так.
— Тоді готуй зад!
Вурдалака зрозумів, що на нього чекає, і щосили рвонув уперед, але Коник підставив йому ногу, і вурдалака безпомічно повалився на землю.
— Можеш не вставати, — сказав Никодим, тримаючи напоготові щойно витесану осикову палю. — Зараз отримаєш за все сповна!
Характерники взяли вурдалаку під руки і наживили на палю. Тріщали кістки, вурдалака несамовито вив. Піднявши палю догори, козаки закріпили її в ямці, яку вирив Коник. Несамовите виття вурдалаки перейшло в уривчасте харчання.
— Ходімте звідси, — сказав Андрій товаришам, — він отримав своє.
Вурдалака обвів усіх поглядом стражденного мученика.
— Щоб ви здохли, — прохрипів він.
— Ага, і ти будь здоров, — кинув Бородавка, і вся компанія попрямувала догори долиною до місця, де були залишені коні.
Незабаром кроки і голоси в далині стихли. Скирта догоріла. Вурдалака стогнав і конвульсивно дригав ногами. Раптом у кущах щось зашурхотіло, і звідти показалися три згорблені фігури вурдалаків.