Під час студентської практики. Друга половина 1950-х років
Для В’ячеслава Чорновола, як і для багатьох його однодумців, успіх на виборах мав велике моральне значення, адже колишні політв’язні отримали можливість із офіційної трибуни доносити свої погляди до громадськості.
Через небезпеку втрати Компартією повноти влади після приходу на керівні посади у представницькі органи діячів опозиції у ЦК КПУ було поставлено завдання очолити ради усіх рівнів. У результаті головами обласних рад були обрані перші секретарі обкомів Компартії у Дніпропетровській, Житомирській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Тернопільській, Закарпатській, Херсонській, Черкаській областях. Подібне відбулося і на районному та міському рівнях. Перший секретар Львівського обкому КПУ Яків Погребняк, усвідомлюючи, що в комуністів не було шансів очолити обласну раду, на зборах новообраних депутатів 28 березня 1990 року заявив: «Хоча ми виявилися у парламентській меншості, однак комуністи повинні активно впливати на формування майбутнього складу виконавчих органів влади»[8]. Його слова залишилися тільки бажанням, оскільки комуністи не могли вплинути на кадрові рішення депутатського корпусу обласної ради. На тих зборах було заявлено, що функціонери обкому партії не обов’язково входитимуть до керівництва ради й виконкому, адже «має врешті-решт здійснитися гасло „вся влада – радам!“, а це буде перемога демократичного блоку»[9].
На початку квітня 1990 року розпочав роботу новий склад Львівської обласної ради. Одразу взялися до наповнення гасла «Вся влада – радам!» реальним змістом, що означало позбавлення комітетів Комуністичної партії не властивих їм функцій. Безпосередньо про це йшлося в розробленому В’ячеславом Чорноволом і ухваленому 26 квітня 1990 року обласною радою Декреті «Про владу», згідно з яким будь-яке втручання партійних чи громадських організацій у діяльність рад було неприпустимим. У «Відозві першої сесії першого демократичного скликання Львівської обласної Ради до народу» Львівщину було оголошено «островом свободи, … що стає на шлях радикальних змін, стає місцем вироблення механізмів і принципів здійснення одвічної мрії нашого народу про демократичну Українську державу»[10].
У «Відозві до народу» було розкрито мету й завдання діяльності Львівської обласної ради демократичного скликання. Зазначалося, що в умовах централізму, економічної кризи демократична рада «не може обіцяти своїм виборцям економічного дива, негайного багатства і процвітання», але гарантує максимальну відповідальність тих, хто прийшов здійснювати реформи. Враховуючи, що економічне перетворення є тривалим процесом, у «Відозві» заявлялося про готовність негайно ухвалити у політичній сфері рішення, які «реалізують одвічні прагнення нашого народу». Першим таким кроком пропонувалося офіційно затвердити національну символіку на території Львівської області. По-друге, для належного виконання покладених обов’язків передбачалося, що керівники нових рад, як і працівники правоохоронних органів, на час виконання своїх функцій відмовляться від членства в будь-якій партії, а також що виконавчі органи рад будуть повністю виведені з-під впливу партійних органів і організацій.
Ефективність діяльності рад мала забезпечуватися єдністю всіх сил. Тому прозвучав заклик до консолідації представників різних національностей, різних демократичних партій, рухів, об’єднань, вірян різних конфесій. До взаємовигідної співпраці закликалися сусідні регіони, де демократичні сили теж прийшли до влади. Разом з тим у «Відозві» містилося звернення до української діаспори з проханням надати підтримку й допомогу демократичним радам у побудові незалежної Української держави.
Перераховані завдання і прагнення свідчать, що В’ячеслав Чорновіл та інші провідні діячі демократичних сил ставили перед собою надзавдання, які вимагали тривалої діяльності. За тодішнього політичного становища в Україні, та ще й у межах окремих областей, ці надзавдання здавалися малореалістичними, якщо не утопічними. Проте проголошені рішення нової демократичної ради засвідчили, що отримання опозиційними діячами владних повноважень дало змогу перевести національно-визвольну боротьбу на новий рівень. Виникла можливість практичними діями довести спроможність власних гасел і дій у протистоянні з загальносоюзною системою, з її централізованістю, відсутністю демократичних законів, репресивними традиціями.
8
Передсесійна нарада нового складу депутатського корпусу обласної ради // Вільна Україна. – 1990. – 30 березня.
10
Василишин Г. Призначено дійти. В. Чорновіл. Політика та правда життя / Г. Василишин. – К., 1998. – Ч. 1. – С. 15.