— Тепер вона завширшки одна ціла дев’ять десятих кілометра.
І знову занепокоєне перешіптування.
— У зв’язку з цією тривожною загрозою для всіх нас, яка постійно зростає, Федерація людства просить вашого дозволу й підтримки щодо проведення рішучої повномасштабної військової операції, аби знищити це явище раз і назавжди. Я впевнений, ви розумієте, що часу обмаль, тож готовий відповісти на будь-які ваші запитання щодо деталей операції.
— Які війська проводитимуть операцію? — запитав хрисокар. Ці високі комахоподібні створіння колись були войовничими професіоналами військової справи. Одначе з плином століть вони пристосували свої навички й характер до миротворчої діяльності, втім, багато хто з них, зокрема посол, виявляв і досі цікавість до військової справи. Валеріан дуже поважав цей вид розумних істот. По закінченні академії його першим призначенням був піхотний підрозділ, і там він провів рік, працюючи разом з військовим інженером хрисокаром, якого звали Прек’тор, а той ділився з готовим слухати молодим представником людства широким колом знань з військової стратегії.
— Третій батальйон Спеціальної штурмової дивізії, — відповів Філітт. — Особовий склад — близько двохсот людей.
— Чи застосовуватимуться види зброї, що можуть становити потенційну загрозу для наших військ? — запитав азін-мйо. Цей народ становив кістяк лікарів на «Альфі», і тому безпека військових була для них пріоритетом.
— Під час штурму не використовуватиметься ні хімічна, ані рідка зброя, — запевнив його Філітт.
— Якою є основна мета цієї операції? — Запитання пролунало від представника давніх друзів людства кортаан-дахуків, перших чужинців, яким випала нагода потиснути в космосі руку людині.
— Ми маємо намір зруйнувати їхню систему захисту, яка заглушила всі наші засоби комунікації.
— Чому саме ви ведете організацію операції? — запитав посол тойнулів. Цей народ високо цінували на станції «Альфа», адже їхні фахівці найбільше прилучилися до поширення знань та інформації, а також робили внесок у відкриття та винаходи. Вони завжди були готові до інтелектуальних дебатів і, поза сумнівом, їхній посол вважав, що ця операція вимагає таких дебатів.
— Центральний Комітет довірив мені цю операцію, і успішне виконання завдання буде для мене честю.
Скануючи натовп, Валеріан почув у вусі Лорелінин голос:
— Оцього ще бракувало!
— Що таке? — запитав він.
— Доґан-дагізи.
— Чудово, — відповів він, округлюючи очі.
Розділ тринадцятий
Перед Лорелін стояло трійко приземкуватих чужинців увишки з метр двадцять. Їхні кремезні чотирипалі руки неначе зависали в повітрі, а кожна пара маленьких, лупатих, пузирчастих вічок дивилися на Лорелін уздовж видовженого, схожого на хобот писка. Самі істоти були коричневі, зморшкуваті та згорблені, а на шкірі в них тут і там стирчало рідке волосся.
Лорелін, стривожена тим, що хтось підійшов до неї ззаду, спочатку витягла зброю, але згодом опустила, а вони опустили руки.
— Раді знову зустрітися з вами, — сказав один з них, що мав навколо очей синю пляму.
— Агенте Лорелін, — казав далі другий, чия шкіра навколо очей була теж розфарбована, але вже бордовим кольором.
Третій доґан-даґіз із жовтим забарвленням завершив речення:
— Незрівнянна як завжди.
— Якого біса ви тут робите? — гарикнула Лорелін.
— Ми йдемо туди, куди нас кличе робота…
— Ми говоримо понад п’ятьма тисячами мов…
— …і це може стати в пригоді…
— …на такому прийомі, — закінчив перший. Другий додав:
— Вам потрібні наші послуги?
Лорелін погладила зброю, яку щойно повернула на місце біля стегна.
— Ні, дякую. В мене є персональний перекладач, — крижаним тоном відповіла вона. — А тепер — геть звідси!
По радіо пролунав Валеріанів голос:
— Спитай їх, чи не мають вони інформації щодо М’юль.
«Ото вже заполонило його цим сном, — подумала Лорелін. — Але, здається, він у тому не винний». Вона скривила обличчя, але скорилася й, зітхнувши, звернулася до трійці.
— Гаразд, якщо вже так, майор Валеріан хотів би одержати певну інформацію. Планета М’юль. Ні про що це вам, хлопці, не говорить?
— Надзвичайно чутливе питання! — вигукнув Синій.
— Найкраще вам про це розповість… — провадив Бордовий, а доґан-даґіз із жовтим забарвленням закінчив:
— …майор Самк.
— Алексо, — покликав Валеріан, — що в тебе є на майора Самка?