Саме тому його зустріч з Богом — істинним Богом — відбулася за допомогою маленького горщика «Ох Го», який Стефані виготовила для нього на своєму гончарному крузі.
— Отже, я маю рацію стосовно Наг-Хаммаді,— мовив він до лікаря Стоуна.
— Кому ж про це знати, як не вам,— відповів лікар Стоун, а тоді сказав те, що Товстуну не казала ще жодна людина на світі.
— Тут ви авторитет, — мовив лікар Стоун.
Товстун зрозумів, що Стоун вдихнув нову іскру в його, Товстуна, духовне життя. Стоун його врятував; він був просто майстром у психіатрії. Все, що Стоун сказав та зробив стосовно Товстуна, мало терапевтичну основу, терапевтичну спрямованість. Те, чи інформація, яку повідомляв йому Стоун, була правдивою чи ні, не мало жодного значення; від самого початку його мета полягала в тому, щоб відновити віру Товстуна в самого себе, яку він втратив, коли Бет його покинула, — яку він, власне кажучи, втратив ще багато років тому, коли йому не вдалося врятувати Глорію.
Лікар Стоун не був божевільним; Стоун був цілителем. Він працював саме там, де йому й слід було працювати. Цілком імовірно, що він зцілив багатьох і багатьма способами. Він адаптував свою терапію до окремої людини, а не людину до терапії.
«Дідько б мене вхопив», — подумав Товстун.
Таким простим реченням, як «Тут ви авторитет», Стоун повернув Товстуну його душу.
Ту душу, яку за допомогою своєї мерзенної згубної смертельної психологічної гри відібрала в нього Глорія.
Вони — зверніть увагу на це «вони» — платили лікарю Стоуну за те, щоб він з’ясовував, що саме зруйнувало пацієнта, якого клали у відділення. Десь у якусь мить його життя в нього влучила куля. Куля увійшла в нього, і тілом почав ширитися біль. Біль підступно виповнював його, аж поки він не розколовся навпіл, прямо по центру. Завдання медиків, і навіть інших пацієнтів, полягало в тому, щоб знову скласти цю особу в одне ціле, але цього не можна було досягти, доки куля й далі була всередині. Усі менш обдаровані терапевти просто зауважували, що людина розколота навпіл, і як могли намагалися повернути їй цілісність, однак вони були нездатні віднайти та видалити кулю. Саме на цій фатальній кулі, що влучила в людину, ґрунтувався початковий наступ Фройда на психологічно зранену особу; Фройд усе збагнув: він назвав цю кулю травмою. Пізніше всім набридло таке вишуковування фатальної кулі; воно вимагало надто багато часу. Про пацієнта потрібно було дізнатися надто багато всього. У лікаря Стоуна був паранормальний дар, щось на кшталт його паранормальних настоянок Баха, які вочевидь були не чим іншим, як містифікацією, просто приводом, щоб розговорити пацієнта. Звичайним ромом, у який вкинули кілька квіток, — не чим іншим, як гострим розумом, що уважно вслухається в слова пацієнта.
Лікар Леон Стоун виявився одним із найважливіших людей у житті Конолюба-Товстуна. Аби мати нагоду порозмовляти з ним, Товстуну довелося мало не знищити себе фізично, що було відповідником його ментальної смерті. Чи саме це мають на увазі, коли говорять про незбагненні шляхи Господні? Як іще Товстун міг би вийти на Леона Стоуна? Цього можна було досягти лишень за допомогою якогось розпачливого вчинку на кшталт спроби самогубства, спроби, що підійшла до самої межі смерті; Товстуну потрібно було померти, принаймні майже померти, аби зцілитися. Чи принаймні майже зцілитися.
Мені цікаво, де Леон Стоун працює зараз. Цікаво, який у нього відсоток вилікуваних пацієнтів. А ще цікаво, як він набув своїх паранормальних здібностей. Мені багато чого цікаво. Найгірша подія в житті Товстуна — те, що Бет його покинула, забравши з собою Крістофера, і як наслідок Товстун спробував себе вбити — призвела до безмежно благодатних наслідків. Якщо оцінювати достоїнства певної послідовності події за її кінцевим результатом, то Товстун щойно пережив найкращий період у своєму житті; коли він вийшов з Північного відділення, його сповнювала така сила, якої він не знатиме вже до кінця життя. Врешті-решт, жодна людина не є безмежно сильною; адже на кожну істоту, яка бігає, літає, стрибає або повзає, чекає власна остаточна розплата, якої неможливо уникнути і яка таки її доконає. Однак лікар Стоун вклав у Товстуна відсутній елемент, той елемент, який напівумисно в нього забрала Глорія Кнудсон, котра хотіла потягти з собою в могилу якомога більше людей, а саме — впевненість у собі. «Тут ви авторитет»,— сказав Стоун, і цього виявилося достатньо.
Я завжди казав людям, що для кожної особи є певне речення, певна низка слів, яка здатна її знищити. Коли Товстун розповів мені про Леона Стоуна, я усвідомив (це трапилося через багато років після того, як я збагнув сказане вище), що існує інше речення, інша низка слів, яка має силу зцілити людину. Якщо вам поталанить, ви отримаєте цю другу фразу, однак першу отримаєте напевне, можете на це розраховувати: саме так працює світ. Самі по собі, без додаткового навчання, люди вміють роздавати іншим це смертоносне речення, однак аби роздавати друге, потрібна спеціальна підготовка. Стефані підійшла дуже близько до цього, коли створила невеликий глиняний горщик «Ох Го» і подарувала його Товстунові як символ своєї любові, любові, яку вона не вміла висловити вербально.
Цікаво ось що: коли Стоун дав Товстунові отой машинопис, у якому містилися матеріали з кодексу, знайденого в Наг-Хаммаді, то чи знав він про те, наскільки для Товстуна важливі такі слова як «горщик» та «гончар»? Щоб знати про це, Стоун мав би володіти телепатичними здібностями. Що ж, у мене немає теорії, яка б це пояснювала. Звісно, у Товстуна вона є. Він вірить, що, як і Стефані, лікар Стоун був мікроформою Бога. Саме тому я й кажу, що Товстун майже зцілився, однак не зцілився повністю.
Втім, вважаючи милосердних людей за мікроформи Бога, Товстун принаймні підтримував зв’язок із добрим богом, а не зі сліпим, жорстоким і сповненим злоби. Це варто мати на увазі. Товстун був дуже високої думки про Бога. Якщо Логос був раціональним і Логос дорівнював Богу, то Бог мусив бути раціональним. Саме тому речення в Четвертому Євангелії про ідентичність Логоса є таким важливим: Kai theos en ho logos, що означає «і слово було Богом». У Новому завіті Ісус каже, що ніхто окрім нього не бачив Бога; тобто Ісуса Христа, Логос із Четвертого Євангелія. Якщо це правда, то те, з чим зустрівся Товстун, було Логосом. Однак Логос і є Бог; відтак зустрітися з Христом означає зустрітися з Богом. Мабуть, ще важливіше твердження зринає в книзі Нового Завіту, яку більшість людей не читає; вони читають євангелія та послання Павла, але кому спаде на думку прочитати перше послання апостола Івана?
Улюблені мої, ми вже Божі діти, але чим будемо в майбутньому, ще нам не відкрито; знаємо лише, що будемо як він, оскільки побачимо його таким, яким він є насправді[24].
Можна навіть сказати, що це найважливіше твердження в усьому Новому Завіті; безумовно, це найважливіше твердження з усіх, які мало-хто-знає. Будемо як він. Це означає, що людина ізоморфічна щодо Бога. Побачимо його таким, яким він є насправді. Відбудеться теофанія, принаймні з деким. Цим уривком Товстун міг обґрунтувати правдивість своєї зустрічі з Богом. Він міг стверджувати, що його зустріч із Богом була справдженням обіцянки, про яку йдеться в першому посланні Івана 3:2 — так позначають це біблієзнавці, це своєрідний код, який вони можуть миттєво розшифрувати, хоч він і видається таємничим. Як не дивно, але цей уривок перегукується з машинописом наг-хаммадського кодексу, який лікар Стоун передав Товстунові того дня, коли його виписували з Північного відділення. Людина й істинний Бог ідентичні — як ідентичні Логос та істинний Бог — однак божевільний сліпий творець і його зроблений через сраку світ відділяє людину від Бога. Те, що сліпий творець щиро вважає себе істинним богом, лише вказує на те, як далеко зайшла його схибнутість. Це гностицизм. У гностицизмі людина належить до Бога всупереч світу та його творцю (адже вони обоє божевільні, і неважливо, усвідомлюють вони це чи ні). Таким чином на своє запитання «Чи всесвіт ірраціональний і чи він ірраціональний тому, що ним керує ірраціональна свідомість?» Товстун отримав відповідь через лікаря Стоуна: «Так, все правильно, всесвіт ірраціональний, свідомість, яка ним управляє, також ірраціональна; але над ними є ще один Бог, істинний Бог, і він не ірраціональний; до того ж цьому істинному Богові вдалося перехитрити сили цього світу і він наважився зійти сюди, щоб допомогти нам. Ми знаємо його як Логос, який, на думку Товстуна, є живою інформацією».
24
В перекладі Івана Огієнка: «Улюблені, — ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з’явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є».