16. У березні 1974 року Сивіла сказала: «Змовників викрито і їх буде притягнуто до відповідальності». Вона побачила їх третім оком, або ж анджа, Оком Шиви, яке дарує внутрішню прозірливість, однак, коли спрямоване назовні, то вистрілює посушливим жаром. У 1974 році було відновлено справедливість, яку обіцяла Сивіла.
Товстун вирішив записати у своєму трактаті всі віщування, які було спрямовано в його голову Зеброю.
7. Головний Аполлон незабаром повернеться. Свята Софія народиться знову; раніше вона була неприйнятною. Будда в парку. Сіддхартха спить (але невдовзі прокинеться). Час, на який ти чекав, прийшов.
Те, що він про це знав безпосередньо від божественного, перетворювало Товстуна на сучасного пророка. Однак, оскільки він збожеволів, то записував у трактат також і безглузді речі.
50. Предковічне джерело усіх наших релігій міститься в прародителях племені доґонів, які отримали свою космогонію та космологію безпосередньо від триоких прибульців-загарбників, що відвідували нас дуже давно. Триокі прибульці були німими, глухими й володіли телепатичними здібностями. Вони не могли дихати нашою атмосферою, мали продовгуваті деформовані черепи на кшталт того, який був в Ехнатона, і походили з планети в зоряній системі Сіріус. Хоча вони й не мали рук (а мали, натомість клішні як у крабів), вони були великими будівельниками. Вони таємно вплинули на нашу історію, щоб забезпечити їй плідний кінець.
На цей час Товстун вже остаточно втратив контакт із реальністю.
Розділ 7
Ви можете зрозуміти, чому Товстун був більше не здатний відрізнити фантазію від божественного одкровення, якщо, звісно, припустити, що між ними й справді є відмінність, що ніколи не було встановлено. Він уявляв собі, що Зебра, яка прибула з однієї з планет сонячної системи Сіріус, повалила тиранію Ніксона й зрештою встановить справедливе та мирне царство на Землі, де більше не буде хвороб, болю та самотності, а всі тварини танцюватимуть від радості.
Товстун знайшов гімн, написаний Ехнатоном, і скопіював деякі уривки з книжки, де його було наведено, у свій трактат:
Запис 52 свідчить, що на цьому етапі свого життя Товстун був готовий вхопитися за кожну, навіть найнеймовірнішу надію, яка б зміцнила його впевненість у тому, що десь все-таки існувало певне добро.
52. Нашим світом і досі приховано править таємна раса, що походить від Ехнатона, і його знання є самою інформацією Макро-Розуму.
Від Ехнатона це знання перейшло до Мойсея, від Мойсея до Іллі, Безсмертної людини, яка стала Христом. Однак під усіма цими іменами є тільки одна Безсмертна людина, і ця людина — ми.
Товстун досі вірив у Бога та Христа — а також в багато що ще, — однак дуже хотів знати, чому Зебра, саме так він називав Всемогутню Божественну Істоту, не застерегла його щодо хвороби Шеррі, а тепер не зцілила її, і ця таємниця не давала Товстуну спокою, доводячи його до нестями.
Товстун, який шукав смерті, не міг збагнути, чому Шеррі дозволяли померти, до того ж померти в жахливих муках.
Тут я сам готовий взяти слово й запропонувати кілька можливостей. Маленький хлопчик, життю якого загрожує вроджений дефект, належить до іншої категорії, ніж доросла жінка, яка прагне померти й грає в згубну гру, таку ж згубну, як і її фізичний аналог — лімфома, що руйнує її тіло. Врешті Всемогутня Божественна Істота не втрутилася, коли Товстун намагався вкоротити собі віку; Божественна Сутність дозволила Товстунові проковтнути сорок дев’ять таблеток високоякісного чистого дигіталісу; також Божественна сила не завадила Бет покинути його й забрати з собою його сина, того самого сина, про якого в теофатичному об’явленні йому було повідомлено медичну інформацію.
Згадка про триоких прибульців-загарбників із клешнями замість рук, німих, глухих і телепатичних істот з іншої зірки, мене зацікавила. Щодо цієї теми Товстун виявляв природну лукаву стриманість; він знав достатньо, щоб багато про це не розпатякувати. У березні 1974 року, тоді, коли він зустрівся з Богом (або точніше з Зеброю), йому наснилися яскраві сни про триоких людей — він сам мені про це сказав. Ззовні вони були подібні до кіборгів: замкнені у скляні бульбашки, вони невпевнено крокували під вагою свого масивного технологічного спорядження. З’ясувалося, що був там і один несподіваний химерний аспект, який спантеличив і мене, і Товстуна: іноді у цих схожих на візії снах можна було бачити радянських технічних спеціалістів, які квапливо метушилися, намагаючись полагодити збої у функціонуванні складних технологічних комунікаційних апаратів, які мали на собі триокі люди.
— Можливо, це росіяни спрямували на тебе мікрохвильові або психотронні, чи як їх там називають, сигнали,— сказав я, прочитавши статтю про те, що Радянському союзу нібито вдалося відправити телепатичні повідомлення за допомогою мікрохвиль.
— Дуже сумніваюся, що Радянський Союз цікавить грижа Крістофера, — невдоволено пробуркотів Товстун.
Однак його все одно переслідували спогади про те, що в цих візіях чи снах або ж гіпногогічних станах він чув російські слова і бачив багато сторінок, власне, сотні сторінок, того, що скидалося на російські технічні посібники, які описували — він збагнув це по діаграмах — якісь інженерні принципи та конструкції.