— Я хочу, щоб Брейді прикінчили, — похмуро каже він, — і зробили це негайно.
Двоє чоловіків, одягнуті в чорні блискучі уніформи, що тісно прилягають до тіла, й озброєні футуристичними гвинтівками, мовчки кивають.
Перехід до Брейді, який швидко крокує парковкою до свого автомобіля; він у повному ауті. Тоді кадр із чоловіками в чорних костюмах, що залягли на дахах і вдивляються в приціли своїх гвинтівок, спрямованих на Брейді, який сідає в авто й намагається його завести.
Перехід до велетенського натовпу дівчат, одягнутих у червоно-біло-сині уніформи чирлідерок. Однак вони не чирлідерки; вони вигукують: «Убийте Брейді! Убийте Брейді!»
Уповільнена зйомка. Чоловіки в чорному стріляють, раптом на екрані з’являється Ерік Лемптон, який стоїть на вулиці перед входом у Meritone Records; його обличчя крупним планом; його очі стають чимось дивним. Чоловіки в чорному перетворюються на попіл; їхня зброя плавиться.
«Убийте Брейді! Убийте Брейді!». Тисячі дівчат, одягнутих в ідентичні червоно-біло-сині уніформи. Деякі знімають з себе уніформи в сексуальному шаленстві.
У них немає статевих органів.
Зображення повільно зникає. Минув якийсь час. За велетенським горіховим столом навпроти один одного сидять два Ферріса Ф. Фремонта. Між ними: куб пульсуючого рожевого світла. Це голограма.
Товстун, який сидить збоку від мене, невдоволено бурчить. Він нахилився вперед і витріщається на екран. Я також витріщаюся. Я впізнаю це рожеве світло; це колір, який Товстун описував мені у своїх розповідях про Зебру.
Сцена, у якій голий Ерік Лемптон лежить у ліжку з Ліндою Лемптон. Вони знімають якісь мембрани з пластику, з-під яких з’являються статеві органи. Вони кохаються, тоді Ерік Лемптон підводиться з ліжка. Він йде У вітальню і коле собі якусь наркоту, на якій сидить. Сідає і втомлено опускає голову вниз. Повна пригніченість.
Загальний план. Будинок Лемптонів унизу; знімає камера, яку зазвичай називають «камерою три». У будинок внизу влучає промінь енергії. Різкий перехід до Еріка Лемптона; він смикається так, немов його щось пронизало. Обхоплює голову руками, компульсивно здригаючись від болю. Його обличчя крупним планом; його очі вибухають. (Глядачі важко вдихають, включно зі мною та Товстуном.)
Очі, що вибухнули, замінюють інші очі. Тоді, вкрай повільно, його лоб відкривається посередині. Стає видно третє око, але йому бракує зіниці; замість неї латеральна лінза.
Ерік Лемптон посміхається.
Перехід до сесії звукозапису; якийсь фолк-рок гурт. Вони грають пісню, від якої їх реально пре.
— Не пам’ятаю, щоб ти раніше таке писав,— сказав спеціаліст зі звукозапису Лемптону.
Камера наближається до динаміків; звук гучнішає. Тоді різкий перехід до системи звуковідтворення Атрех; Ніколас Брейді слухає касету фолк-рок гурту. Тоді подає знак техніку у схожому на фортецю міксері. Лазерні промені вистрілюють в усіх напрямках; з аудіотреком відбувається якась моторошна трансформація. Брейді насуплюється, перемотує касету на початок і вмикає її ще раз. Лунають слова:
«Убийте... Ферріса... Фремонта... убийте... Ферріса... Фремонта...». Вони лунають знову і знову. Брейді зупиняє касету, відмотує на початок і вмикає ще раз. Цього разу лунає пісня, яку написав Лемптон і про вбивство Фремонта вже не згадується.
Екран темніє. Нічого не видно, не лунає жодного звуку. Тоді повільно з’являється похмуре обличчя Ферріса Ф. Фремонта. Так немов він чув, що було на касеті.
Нахилившись, Фремонт натискає кнопку на інтерком-системі, що стоїть на його столі.
— Мені потрібний міністр оборони,— каже він.— Приведіть його сюди негайно; треба з ним поговорити.
— Так, пане президенте.
Фремонт відкидається на спинку крісла, відкриває папку; у ній фотографії Еріка Лемптона, Лінди Лемптон та Ніколаса Брейді, плюс супровідна інформація. Фремонт вивчає інформацію — на якихось півмиті його голову пронизує промінь рожевого світла. Фремонт здригається, у нього спантеличений вигляд, тоді незграбно, мов робот, зводиться на ноги, підходить до шредера, на якому написано ШРЕДЕР, і кидає в нього папку з усім її вмістом. У нього порожній вираз обличчя. Він абсолютно про все забув.
— Пане президенте, прийшов міністр оборони.
— Я його не викликав, — відказує спантеличений Фремонт.
— Однак, сер...
Різкий перехід до бази військово-повітряних сил. Тут саме запускають ракету. Крупним планом документ, на якому стоїть позначка ТАЄМНО. Ми бачимо його відкритим.
ПРОЕКТ
ВАЛІС
Голос за кадром: «ВАЛІС? Що це таке, генерале?»
Глибокий поважний голос: «„Неосяжна активна жива розумна система“. Ніколи не...»
Уся будівля вибухає тим самим рожевим світлом. Надворі зводять ракету. Раптом вона починає хитатися. Лунає сирена тривоги. Якісь голоси верещать: «Небезпека вибуху! Небезпека вибуху! Припинити місію!»
Тепер ми бачимо Ферріса Ф. Фремонта, який виголошує політичну промову на благодійній вечері для збору коштів на виборчу кампанію; його слухають елегантно одягнені люди. Офіцер в уніформі нахиляється й шепоче щось президентові на вухо. Вголос Фремонт каже:
— Отже, ми знищили ВАЛІС?
— Щось пішло не так, пане президенте, — схвильовано відповідає офіцер.— Супутник і досі...
Його голос губиться серед гулу юрби; натовп відчуває, що щось не так: елегантно одягнені люди перетворилися на дівчат-чирлідерок в ідентичних червоно-біло-синіх уніформах; вони нерухомо завмерли. Немов роботи, яких відімкнули від струму.
Фінальна сцена. Велетенський захоплений натовп. Ферріс Фремонт, який знову з’явився на екрані, у стилі Ніксона показує обома руками V-подібний знак перемоги. Очевидно, його переобрали. Короткі кадри, на яких стоять струнко одягнені в чорне озброєні чоловіки; вони задоволені; загальна радість.
Якийсь хлопчик простягає місіс Фремонт букет квітів; вона повертається до нього й приймає букет. Ферріс Фремонт також повертається; камера наближається для крупного плану.
Обличчя Брейді.
По дорозі додому, коли ми поверталися з Тастін-авеню, після того, як ми всі троє якийсь час помовчали, Кевін запитав:
— Ви бачили рожеве світло?
— Так, — мовив Товстун.
— І третє око у формі латеральної лінзи, — сказав Кевін.
— Це Матінка Гуска написав сценарій? — запитав я.
— Написав сценарій, виступив режисером і зіграв у ньому одну з головних ролей, — сказав Товстун. — Цікаво, він до цього хоч щось знімав?
— Ні, — сказав Кевін.
— Там була передача інформації, — сказав я.
— У фільмі? — запитав Кевін. — У самому сюжеті? Чи ти маєш на увазі передачу інформації від фільму та аудіо-треку глядачам?
— Не впевнений, що й сам це розумію... — почав було я.
— У цьому фільмі є щось підсвідоме,— сказав Кевін. — Коли піду дивитися його наступного разу, візьму з собою портативний касетний магнітофон із функцією запису. Мені здається, інформація закодована в Музиці синхронічності Міні, у його випадковій музиці.
— Там ішлося про альтернативні Сполучені Штати, — сказав Товстун. — Де замість Ніксона президентом став Ферріс Фремонт. Принаймні так мені здається.
— Як вважаєте, Ерік та Лінда Лемптони були людьми чи ні? — запитав я. — Спершу вони здавалися людьми; потім виявилося, що в неї немає... Ну, знаєте, статевих органів. А тоді вони зняли ці мембрани і з’ясувалося, що в них таки були статеві органи.
— Однак коли вибухнула його голова, — сказав Товстун, — то вона виявилася наповненою комп’ютерними деталями.
— Ти помітив горщик? — запитав Кевін. — На столі Ніколаса Брейді. Маленький глиняний горщик, як у тебе, який та дівчина...
— Стефані, — мовив Товстун.
— ...виготовила для тебе.
— Ні,— відказав Товстун.— Не помітив. У фільмі було так багато деталей і вони так швидко мерехтіли в мене перед очима, маю на увазі, перед очима глядачів.
— Першого разу я також не помітив той горщик,— сказав Кевін. — Він з’являється в різних місцях; не лише на робочому столі Брейді, а й одного разу в кабінеті президента Фремонта, далеко в кутку, де його можна помітити тільки периферійним зором. Він також з’являється в різних частинах будинку Лемптонів; наприклад, у вітальні. А в тій сцені, де Ерік Лемптон, похитуючись, вештається по будинку і постійно вдаряється об щось...