— Ні, — відказали ми з Товстуном.
— «Він жив дуже давно, — сказав Кевін хриплим голосом, — але й досі живий».
— Там таке було написано? — запитав Товстун.
— Так! — мовив Кевін. — Саме так і було написано.
— Тоді я не єдиний, хто зустрівся з Богом, — сказав Товстун.
— Із Зеброю, — виправив його Кевін. — Ти не знаєш, чи це був Бог; ти взагалі не знаєш, що то була за хуйня.
— Супутник? — мовив я. — Дуже древній супутник, що стріляє інформаційними променями?
— Вони знімали фантастичний фільм, — роздратовано сказав Кевін. — Саме так ви б зобразили все у фантастичному фільмі, якби пережили подібний досвід. Ти мав би знати, Філ. Хіба не так?
— Так, — сказав я.
— Тому вони назвали його ВАЛІС, — сказав Кевін, — і зробили з нього древній супутник. Який контролює людей, щоб скинути огидну тиранію, що стисла в лабетах Сполучені Штати. Очевидно, за взірець їм правило правління Річарда Ніксона.
— Отже, ми маємо дійти висновку, ніби фільм «Валіс» каже нам, що Зебра, або Бог, або ВАЛІС, чи триокі люди з Сіріуса усунули Ніксона з посади?
— Саме так, — сказав Кевін.
— Хіба триока Сибіла, яку ти бачив уві сні, не говорила про «викритих змовників, яких буде покарано»? — запитав я у Товстуна.
— Так, у серпні 1974 року, — мовив Товстун.
— Саме того місяця й року Ніксон подав у відставку, — різко сказав Кевін.
Коли пізніше Кевін відвозив мене додому, ми порозмовляли з ним про Товстуна і «Валіс», оскільки, здається, ані той, ані інший не могли нас підслухати у ту мить.
Кевін сказав мені, що увесь цей час ані трохи не сумнівався, що Товстун просто божевільний. Ось як він усе собі уявляв: через відчуття провини та скорботи, викликані самогубством Глорії, розум Товстуна затьмарився і так і не відновився. Бет була справжнісінькою сукою, і, одружившись з нею із відчаю, Товстун почав почуватися ще жалюгідніше. Врешті в 1974 році його дах поїхав повністю. Товстун поринув у яскравий шизофренічний світ, щоб хоч якось розбавити своє безбарвне існування: він побачив гарні кольори і почув утішливі слова; усе це було породженням його несвідомого, яке піднялося з глибин і буквально його затопило, повністю знищивши еґо. У такому психотичному стані Товстун вештався туди-сюди, знаходячи велику розраду у своїй «зустрічі з Богом», як він її собі уявляв. Для Товстуна цілковитий психоз був виявом милосердя. Втративши будь-який, навіть найменший зв’язок із реальністю, Товстун тепер міг вірити, що сам Христос тримав його на руках і втішав його в стражданнях. Однак тоді Кевін пішов у кіно і тепер вже не був аж таким впевненим щодо цього; фільм Матінки Гуски добряче його приголомшив.
Мені було цікаво, чи Товстун і далі мав намір летіти в Китай, щоб знайти того, кого він називав «п’ятим Спасителем». Здавалося, що тепер йому не доведеться їхати далі Голлівуду, де й був знятий ВАЛІС, або ж далі Бербанка, центру американської індустрії звукозапису, якщо саме там можна було зустрітись із Еріком і Ліндою Лемптонами.
П’ятий спаситель — рок-зірка.
— Коли було зроблено «Валіс»? — запитав я в Кевіна.
— Фільм? Чи супутник?
— Звісно, що фільм.
— У 1997-му, — сказав Кевін.
— А з Товстуном усе трапилося в 1974-му.
— Маєш рацію, — погодився Кевін. — Мабуть, іще до того, як почалася робота над сценарієм, наскільки я можу зрозуміти з оглядів «Валіса», які читав. Гуска каже, що написав сценарій за дванадцять днів. Він не сказав, коли саме, але, очевидно, він хотів розпочати зйомки якомога швидше. Я впевнений, що це було пізніше 1974 року.
— Але насправді ти не знаєш.
— Ти можеш довідатися про це в Джеймісона, того фотографа. Він мав би знати.
— А раптом все трапилося в один і той самий час? У березні 1974 року?
— Аж дрижаки беруть, коли про це думаю, — сказав Кевін.
— Ти ж не вважаєш, що тут і справді йдеться про супутник? — запитав я. — І що це він спрямував на Товстуна інформаційний промінь?
— Ні, це просто хід у науково-фантастичному фільмі, науково-фантастичний спосіб усе це пояснити. — Кевін замислився. — Принаймні так мені здається. Але у фільмі було присутнє дисфункціонування часу; Гуска усвідомлював, що в усьому цьому якось задіяний час. Лише так можна зрозуміти цей фільм... Жінку, що наповнює глечик. Звідки в Товстуна той глиняний горщик? Його дала йому якась тьолка?
— Сама виготовила, випалила і подарувала йому, приблизно в 1971 році, коли його покинула дружина.
— Не Бет.
— Ні, одна з попередніх дружин.
— Після смерті Глорії.
— Товстун стверджує, що Бог спав у тому горщику й вийшов назовні в березні 1974 року. Ота його теофанія.
— Я знаю багатьох людей, які вважають, що Бог спить у горщику з травою,— сказав Кевін.
— Такий собі жарт.
— Що ж, отже, та боса жінка жила за часів Римської імперії. Сьогодні я помітив у «Валісі» одну річ, яку не помічав раніше і про яку ще не згадував; не хотів, щоб Товстун почав метушитися по кімнаті як підпалена петарда. У кадрі, де жінка стояла біля струмка, на задньому плані можна розгледіти невиразні форми. Мабуть, їх зробив той твій друзяка-фотограф. Обриси будівель, стародавніх будівель приблизно з римських часів. Вони були схожими на хмари, але є хмари, а є хмари. Коли я дивився фільм вперше, то побачив хмари, а от другого разу — тобто сьогодні — побачив вже будівлі. Невже той клятий фільм змінюється щоразу, як я його дивлюся? Дідько б його побрав; оце так думка! Кожного разу — новий фільм. Ні, це неможливо.
— Як і промінь рожевого світла, який передає у твій мозок медичну інформацію про вроджений дефект у твого сина.
— А якби я сказав тобі, що в 1974 році трапилося дисфункціонування часу і в наш світ прорвався світ стародавнього Риму?
— Маєш на увазі, як один із мотивів фільму?
— Ні, я маю на увазі насправді.
— У реальний світ?
— Так.
— Це б пояснило існування Томаса.
Кевін ствердно похитав головою.
— Прорвався,— сказав я,— а тоді знову відділився.
— Лишаючи спантеличеного Річарда Ніксона на пляжі в Каліфорнії ходити туди-сюди й ошелешено питати себе, що ж трапилося.
— Отже, це відбулося навмисно.
— Дисфункціонування? Звісно.
— Якщо так, то тут ідеться вже не про дисфункціонування, а про те, що хтось або щось свідомо маніпулювало часом.
— Ти все правильно зрозумів, — сказав Кевін.
— А ти й справді розвернув свою теорію про божевілля Товстуна на 180 градусів, — сказав я.
— Що ж, Ніксон і досі бродить каліфорнійським пляжем, не в силах зрозуміти, що ж трапилося. Це перший американський президент, якого змусили подати у відставку. Наймогутніша людина у світі. Що насправді робило з нього наймогутнішу людину з усіх, які будь-коли жили. Знаєш, чому президента у «Валісі» звуть Ферріс Ф. Фремонт? Я здогадався. «Ф» — шоста літера англійського алфавіту. Тому «Ф» дорівнює шести. Відтак «ФФФ», ініціали Ферріса Ф. Фремонта, цифрами означають 666. Ось чому Гуска дав йому таке ім’я.
— О Господи, — сказав я.
— Саме так.
— А це означає, що наш час — це Останні Дні.
— Знаєш, Товстун переконаний, що Спаситель от-от повернеться або й уже повернувся. Про це йому кількома способами повідомив внутрішній голос, який він чує й називає Зеброю або Богом. Святою Софією — тобто Христом, — а також Буддою і Аполлоном. І він сказав йому щось на кшталт: «Час, на який ти чекав...»
— Тепер настав, — доказав я.
— Це тобі, курва, не жарт, — мовив Кевін. — По землі знову ходить Ілля, новий Іван Хреститель, який каже: «Прокладіть прямо через пустелю шосе для нашого Господа». Можливо, навіть автостраду, — він засміявся.