Раптом я згадав дещо, що бачив у «Валісі»; воно спало мені на думку як образ: машина, знята крупним планом, з якої наприкінці фільму вийшов Фремонт, щоб звернутися до натовпу, Фремонт, якого переобрали на пост президента, але який насправді був тепер Ніколасом Брейді.
— Thunderbird[46], — сказав я.
— Це таке вино?
— Машина. Марки Ford.
— Дідько б його побрав, — сказав Кевін. — Ти маєш рацію. Він вийшов із форда Thunderbird і він був Брейді. Джеррі Форд.
— Це міг бути просто звичайний збіг.
— У «Валісі» ніщо не є звичайним збігом. А ще камера навмисне показала крупним планом ту частину автомобіля, де металічними літерами було виведено Ford. Скільки ще всього є у «Валісі», чого ми не зауважили? Не зауважили свідомо. Неможливо сказати, як він подіяв на наше несвідоме; той бісовий фільм, — обличчя Кевіна скривилося, — міг спрямовувати на нас яку завгодно інформацію, як візуальну, так і аудіо. Треба записати саундтрек цього фільму на касету; коли дивитимусь його наступного разу, прихоплю з собою магнітофон. А я збираюся зробити це в найближчі кілька днів.
— А що за музика в альбомах Міні? — запитав я.
— Звуки, що нагадують пісні горбатого кита.
Я пильно на нього поглянув, не будучи певним, чи він говорив серйозно.
— Це правда,— сказав він.— Власне, я навіть записав одну касету, на якій звуки кита переходять у Музику синхронічності, а тоді у зворотному напрямку. Між ними є якась моторошна неперервність; маю на увазі, що ти можеш відрізнити одне від іншого, однак...
— А який вплив справляє на слухача Музика синхронічності? Який настрій вона викликає?
— Вона викликає глибокий тета-стан, стан глибокого сну. Однак особисто в мене були візії.
— Які візії? Триокі люди?
— Ні, — промовив Кевін. — Я побачив стародавню кельтську священну церемонію. На вогні смажили барана, якого приносили в жертву, щоб зима відступила, а весна повернулася. — Зиркнувши на мене, він додав: — Я кельтського походження.
— Ти знав про ці міфи до цього?
— Ні. Я був одним із учасників жертвоприношення, перерізав баранові горло. Я згадав, що вже був там.
Слухаючи Музику синхронічності Міні Кевін повернувся в часі до своїх витоків.
Розділ 10
Якщо Конолюб-Товстун знайде п’ятого Спасителя, то це трапиться не в Китаї, як, власне, і не в Індії або Тасманії. «Валіс» вказав нам, на що потрібно зважати: на бляшанку з-під пива, яку переїхало таксі, що проїжджало повз. Оце й було джерело інформації та допомога нам.
Це й був, власне, ВАЛІС, неосяжна активна жива розумна система, як назвав його Матінка Гуска.
Ми щойно зекономили Товстунові купу грошей, а ще купу змарнованого часу і зусиль, включно з марудною необхідністю робити необхідні щеплення й отримувати закордонний паспорт.
Через кілька днів ми всі троє знову подалися на Тастін-авеню і переглянули «Валіс» ще раз. Дивлячись його надзвичайно уважно, я усвідомив, що на поверхні фільм був абсолютно безглуздим. Якщо тільки ти не визбирував по дрібці несвідомі й побічні підказки і не збирав їх в одне ціле, то не приходив ні до чого. Однак ці підказки спрямовувались тобі в голову незалежно від того, чи ти свідомо зауважував їх і задумувався про їхнє значення, чи ні; вибору в тебе не було. Глядачі перебували в такому самому відношенні до фільму «Валіс», як і Товстун до того, що він називав Зеброю: передавача та отримувача, який за своєю природою був цілковито відкритий до того, що йому надсилали.
Ми побачили, що серед глядачів у кінозалі знову були переважно підлітки. Здається, їм подобалося те, що вони бачили на екрані. Я запитував себе, скільки з них, вийшовши з кінотеатру, задумувалися над незбагненними таємницями фільму, як це робили ми. Можливо, ніхто. Однак я відчував, що це не мало жодного значення.
Ми могли припускати, що причиною гаданої зустрічі Товстуна з Богом була смерть Глорії, однак вважати, що вона також якимось чином спричинила фільм «Валіс», було неможливо. Кевін одразу це усвідомив, щойно переглянув його вперше. Не важливо, як усе це можна було пояснити; однак тепер ми мали підтвердження, що пережите Товстуном у березні 1974 року було реальним.
Гаразд, пояснення цієї загадки все ж таки було важливим. Однак принаймні одна річ тепер була доведеним фактом: можливо, Товстун і був божевільним із клінічного погляду, але він все одно перебував у реальності — у певній реальності, хоча й, безперечно, не в тій, яку можна було б назвати нормальною.
Стародавній Рим — апостольська епоха й ранні християни — прорвалися в сучасний світ. І прорвалися вони з певною метою. Щоб позбавити влади Ферріса Ф. Фремонта, який був Річардом Ніксоном.
Вони досягли, чого прагнули, і повернулися додому.
Тож, можливо, Імперія все-таки закінчилася.
Тепер, коли він і сам вже почав трохи вірити в розповіді Товстуна, Кевін взявся проглядати апокаліптичні книги Біблії, шукаючи можливі підказки. Так він натрапив на уривок із Книги пророка Даниїла, у якому, на його думку, йшлося про Ніксона.
Тепер Кевін перетворився на дослідника Біблії, що здалося Товстуну кумедним: цинік раптом став побожним, хоча й із певною чіткою метою.
Однак на значно фундаментальнішому рівні такий поворот подій викликав у Товстуна страх. Можливо, йому від самого початку було спокійніше думати, що його зустріч із Богом у березні 1974 року була зумовлена звичайним божевіллям; коли він розглядав її в такий спосіб, то не був змушений неодмінно визнати, що вона була реальною. А от тепер він мусив це зробити. Власне, тепер ми всі були змушені це зробити. З Товстуном трапилося щось, чому не можна було знайти адекватне пояснення, певний досвід, який вказував на те, що сам фізичний світ, а також онтологічні категорії, які його визначали, — простір та час — розплавилися.
— Дідько, Філ, — спмтав він мене того вечора, — А що як світ не існує? І якщо він не існує, то що тоді існує?
— Не знаю,— відказав я, а тоді додав, цитуючи: — «Тут ви авторитет».
Він пильно поглянув на мене.
— Не смішно. Якась сила або сутність розплавила реальність навколо мене, так немов усе перетворилося на голограму! Так ніби хтось втрутився у нашу голограму!
— Але ж у своєму трактаті ти стверджуєш, — сказав я,— що саме цим реальність і є: голограмою, що походить із двох джерел.
— Однак одна справа просто про це розмірковувати, а зовсім інша — дізнатися, що це правда! — відказав Товстун.
— Не бачу причини тобі злитися на мене, — сказав я.
Наслухавшись наших рекомендацій, Девід, наш друг-католик, і його неповнолітня крихітка-подруга Джен також пішли переглянути «Валіс». Девід повернувся з кінотеатру задоволеним. Він побачив руку Бога, яка витискала світ, немов апельсин.
46
47
В українському перекладі Івана Огієнка: «А в кінці їхнього царства, коли покінчать своє ті грішники, постане цар нахабний та вправний у підступах. І зміцніє його сила, але не його власною силою, і дивно винищить він, і буде мати успіх, і діятиме. І винищить він сильних і народ святих. А через свою мудрість буде мати успіх, омана буде в його руці, і він звеличиться в своєму серці. І в часі миру він понищить багатьох, і повстане на Владику над владиками, але без руки буде зламаний». Книга пророка Даниїла 8:22-24.