29. Наше падіння відбулося не через моральну хибу; воно відбулося через хибу інтелектуальну: через те, що ми сприймали феноменальний світ за реальний. Відтак ми морально невинні. Саме Імперія у її різноманітних замаскованих формах каже нам, що ми згрішили. «Імперія ніколи не закінчилася».
30. Феноменального світу не існує; це іпостась інформації, що обробляється Розумом.
31. Ми гіпостезуємо інформацію як об’єкти. Переупорядкування об’єктів є зміною у вмісті інформації; повідомлення змінилося. Це мова, але ми вже втратили здатність її розуміти. Ми самі частина цієї мови; зміни в нас є змінами у вмісті інформації. Ми самі багаті на інформацію; інформація входить у нас, обробляється, а тоді ми знову проектуємо її назовні, однак уже в зміненій формі. Ми не усвідомлюємо, що робимо це, хоча це, власне, все, що ми робимо.
32. Змінна інформація, яку ми сприймаємо як Світ, є наративом, що розгортається. Він оповідає про смерть жінки. Ця жінка, яка померла багато років тому, була однією з первісних близнюків. Вона була однією з половин божественної сизигії. Мета наративу в тому, щоб згадувати про неї і її смерть. Розум не хоче про неї забути. Відтак мислення Мозку складається з ненастанної фіксації її існування, тож якщо його прочитати, то можна зрозуміти в такий спосіб. Уся інформація, яку обробляє Мозок,— що ми сприймаємо як упорядкування й переупорядкування фізичних об’єктів,— є спробою такого її збереження; каміння, велике й мале, а також патички й амеби є її слідами. Запис про її існування й відхід з цього світу впорядкований стражденним Розумом, який тепер лишився на самоті, як найбазовіший рівень реальності.
33. Самотність і біль враженого відчуттям втрати Розуму відчуває кожен складник всесвіту. Усі його складники живі. Відтак давньогрецькі мислителі були гілозоїстами.
34. Давньогрецькі мислителі розуміли природу цього панпсихізму, однак вони не могли збагнути те, що він їм казав. У якийсь первісний час ми втратили здатність розуміти мову Розуму; перекази про це падіння прийшли до нас у формі, що була ретельно відредагована. Під «відредагована» я маю на увазі фальсифікована. Ми страждаємо через важку втрату Розуму, але помилково сприймаємо це як почуття провини.
35. Розум говорить не до нас, а за допомогою нас. Його розповідь проходить крізь нас, і його смуток сповнює нас ірраціональним. Як збагнув ще Платон, Світова Душа пронизана чимось ірраціональним.
36. Підсумуємо: ми сприймаємо думки мозку як упорядкування та переупорядкування — зміни — у фізичному всесвіті; однак насправді йдеться про інформацію та обробку інформації, яку ми субстанціалізуємо. Ми бачимо його думки не просто як об’єкти, а як рух або ж, точніше, як розміщення об’єктів: як вони поєднуються один із одним. Однак ми не можемо збагнути візерунок цього упорядкування; ми не можемо видобути інформацію, яка є в ньому, тобто збагнути його як інформацію, яка є тим, чим вона є. Поєднання та перепоєднання об’єктів Мозком є насправді мовою, але не такою мовою, як наша (оскільки вона звертається до себе, а не до когось чи чогось поза межами себе).
37. Ми мали б бути здатними чути цю інформацію, чи радше розповідь, як безсторонній голос всередині нас. Але щось пішло не так. Усе творіння є мовою й нічим іншим, як мовою, яку з якоїсь незбагненної причини ми не можемо прочитати ззовні або розчути всередині. Тому я й кажу, що ми стали ідіотами. З нашим розумом щось трапилося. Ось моя логіка: упорядкування частин Мозку є мовою. Ми — частина Мозку, отже, ми — мова. Чому ж тоді ми про це не знаємо? Ми не знаємо навіть того, чим ми є, не кажучи вже про те, чим є зовнішня реальність, до якої ми належимо. Слово «ідіот» етимологічно пов’язане зі словом «приватний». Ми всі стали приватними й більше не поділяємо спільну думку Мозку, окрім як на підсвідомому рівні. Відтак наше справжнє життя та мета існування відбуваються й містяться за порогом свідомості.
38. Від втрат та скорботи Розум схибнувся. Відтак ми як частина всесвіту, Мозку, також частково схиблені.
39. Розум створив із себе лікаря, щоб зцілити себе. Ця субформа Макро-Розуму не схибнута; вона рухається Розумом як фагоцит рухається системою кровообігу тварини, поступово зцілюючи схибнутість Розуму відділ за відділом. Ми знаємо, що вона прибула сюди; вона відома нам як Асклепій у греків, ессени у євреїв, секта терапевтів у єгиптян та Ісус у християн.
40. «Народитися знову», або «народитися зверху», чи «народитися від Духа» означає зцілитися; іншими словами, відновитися, відновити здоровий глузд. Саме тому в Новому Завіті сказано, що Ісус виганяє злих духів. Він відновлює здатності, які ми втратили. Про наш теперішній стан занепалості Кальвін сказав: «(Людину) водночас позбавили тих надприродних дарів, які були дані їй в надії на вічне спасіння. Відтак її було вигнано з Царства Божого в такий спосіб, що усі відчуття, які стосуються щасливого життя душі, були також у ній пригнічені, аж поки вона не отримає їх знову через милість Божу... Усі ці речі, які відновлює Христос, вважаються випадковими та надприродними; звідси ми робимо висновок, що їх було втрачено. Скажемо ще раз: здоровий глузд і праведність серця було також знищено; а це є псуванням природних дарів. Бо хоч ми й зберегли якусь частину розуміння та розсудливості разом із волею, однак не можемо сказати, що наш розум бездоганний і повністю ясний. Здатність мислити... що є природним даром, неможливо знищити повністю, її можна лише частково пошкодити...» Я ж кажу: «Імперія ніколи не закінчилася».
41. Імперія є установленням, кодифікацією схибленості; вона божевільна та нав’язує нам своє божевілля з допомогою насильства, оскільки її природа насильницька.
42. Боротися з Імперією означає заразитися її схибленістю. Це парадокс; хто б не переміг якийсь сегмент Імперії, сам стає Імперією; вона поширюється немов вірус, нав’язуючи свою форму своїм ворогам. У такий спосіб вона стає своїми ворогами.
43. Імперії протистоїть жива інформація, плазмата або ж лікар, яких ми знаємо під іменами Святого Духа чи безтілесного Христа. Це і є два принципи: темрява (Імперія) та світло (плазмата). У кінці Розум віддасть перемогу другому. Кожен із нас помре або ж врятується відповідно до того, на чиєму він боці і кого підтримує своїми зусиллями. Кожен із нас містить частку обох. Врешті-решт один або інший компонент здобуде перемогу в кожній людині. Заратустра знав це, оскільки йому про це повідомив Мудрий Розум. Він був першим спасителем. Загалом їх було чотири. Однак незабаром народиться п’ятий, який різнитиметься від усіх інших: він царюватиме й судитиме нас.
44. Оскільки всесвіт насправді складається з інформації, то можна сказати, що нас врятує інформація. Це той рятівний gnosis, який шукали гностики. Не існує іншого шляху до спасіння. Однак цю інформацію — або, точніше, здатність сприймати та розуміти інформацію, всесвіт як інформацію, — може удоступнити нам лише Святий Дух. Ми не можемо віднайти її самотужки. Тому й сказано, що ми будемо врятовані завдяки милості Бога, а не завдяки добрим діянням, що все спасіння належить Христу, який, як я стверджую, є лікарем.
45. Побачивши Христа у своїй візії, я правильно сказав йому: «Нам потрібна медична допомога». У цій візії був божевільний творець, який знищував те, що створив, без будь-якої на те причини; тобто ірраціонально. Це схиблена частина в Розумі; Христос є нашою єдиною надією, оскільки тепер ми вже не можемо звернутися до Асклепія. Асклепій прийшов до Христа й воскресив мертвого; за цей вчинок Зевс наказав Циклопу вбити його блискавкою. Христа також вбили за те, що він зробив, за воскресіння мертвого. Ілля повернув хлопчика до життя й незабаром після цього зник у вихорі. «Імперія ніколи не закінчилася».
46. Лікар приходив до нас кілька разів і під кількома різними іменами. Але ми й досі не зцілилися. Імперія вистежила й позбулася його. Цього разу він уб’є Імперію за допомогою фагоцитозу.