— За якою софіянкою затужив? — голос Дейвіс урвав мої роздуми.
— Думаю про те, про що ми говорили. В мене не було часу на софіянок. А втім, нащо вони мені, коли я знаю, що повернусь до тебе!
— Чи ти певен цього, любий пане?
— Настільки, наскільки певен, що зараз ми разом і мої уста торкнуться твоїх з вдячністю.
— Ех, ти, все підлизуєшся! І все підкупаєш мене своїми пестощами. Наскільки я пригадую приятелів у Софії, ви, болгари, звичайно так не розніжуєтесь. Завжди надто ділові й агресивні.
— А чому ти гадаєш, що болгари залишились такими, якими ти знала їх десять років тому?
Ми приїхали на наше місце — на скелю над Золотим Рогом. Дейвіс винесла з машини ковдру. Полягали на неї й замовкли. Із затоки повівав прохолодний вітерець. Неподалік пройшов катер. Звідти на нас спрямували прожектор. Я підняв голову і гукнув по-турецькому:
— Заздріть, панове!
Обійняв Дейвіс. Вона чекала тільки мого дотику, щоб пригорнутися до мене. її вуста мали смак апельсина. Згодом вона сказала:
— Ти атлет з невичерпними силами, адже так? Сільський хлопець, а вихований. Я знаю болгарські села. Як ви кажете — свята…
— Так, свята простота.
— Авжеж, свята простота.
Зітхнувши, я проказав сумним голосом, немов на нас чекала розлука:
— Хто я для тебе, Мері? Утікач зі своєї батьківщини, який завтра здохне, мов пес.
— Ні, не говори так!
Вона лежала на моїх грудях, я обіймав її. Відчув, що при цих словах тіло її стріпнулося. Вона продовжувала стиха:
— Не говори так. А хіба я щось інше? У Туреччині американців скільки завгодно, я могла б знайти добре товариство, але не певна, чи не прохоплюсь перед кимось, — а тоді розслідування, можуть і в Америку вислати. А коли я з тобою, то хоч і прохоплюсь, так ти й без того все знаєш, хоч і не від мене. Подобається мені ця робота, захоплює, і я мрію залишити секретарство. Спочатку мені хотілося мандрувати за залізною завісою у спортивному «бюїку» з вмонтованим у ньому радіопередавачем і повідомляти усе, що зібрали наші агенти. Хитро?
Такі хитрощі навряд чи новина у розвідці, але я мушу вдатися до них раніше за Дейвіс!
Куплю першокласну машину і змонтую в ній передавач. Тоді зможу маневрувати так, що жодний пеленгатор не засіче мене.
Захоплений цими мріями, я чув голос Дейвіс наче крізь туман:
— А з іншими людьми з вашої групи важко дружити. Наприклад, з отим, Кирпатим. Відверто кажучи, мене лякає його прагнення зводити рахунки. Або отой, без руки. І старий, і взагалі подібний до Кирпатого. Зате мені приємно з тобою… як у вас кажуть — дурнику такий. Ось на які любовні освідчення я наважуюсь, чого ніколи не дозволяють собі болгарки.
Я зашепотів їй у вухо:
— Кохаю тебе, Мері! Кохаю!
— О, не поспішай. Подумай, чи ти певен того, що кажеш.
— Зрозумій, ніщо інше не прив'язує мене до цієї країни, крім тебе. Ну, і робота.
— Досить, досить, любий. Болгари тільки декларують те, що американці вже зробили нормою своєї поведінки: дивитись на все… так, веселіше. Усе треба сприймати жартома. Жити на відчай душі у рожевій імлі жартів, на швидкості сто двадцять кілометрів на годину! Ось що мені до вподоби.
Я пригорнув її, але вона відсторонилась:
— Годі. Дай мені привести себе до ладу. І поїдемо, бо наша розмова стає надто серйозною.
У машині я сказав:
— Дозволь одне нескромне запитання. Де ти так добре вивчила болгарську мову? І взагалі… маєш добре уявлення про Болгарію, про Софію. Навіть у твоєму вихованні я вбачаю дещо болгарське.
— Гризе тебе цікавість?
— Завжди впадає в очі добре володіння мовою.
— Я вже говорила, що мій батько був колись викладачем в американському коледжі, там, де й містер Кларк. Училась у вашій школі, а потім закінчила французький коледж при семінарії. Батько мій схибнутий на мовах. Тому знаю і болгарську, і французьку… Вчилася болгарської мови й од матері.
— Хочеш сказати…
— Хочу сказати, що я чистокровна болгарка.
— Цікаво!
— Ти чув про Хаджистоєвих?
— Відомий багатий рід у Софії
— Моя мати з них.
— Де вона зараз?
— Звичайно, з батьком.
— А він?
— Дипломат в одній близькій країні.
— Ось воно що! Іншими словами, ти наполовину болгарка.
— Іншими словами, я американка, але добре знаю вашу столицю, смію сказати, що добре знаю і болгар. Наприклад, твоя ніяковість у присутності дівчини добре мені відома. Явище, яке дуже рідко зустрічається в цивілізованому світі. Ну, я заспокоїла твою цікавість?