— Як довго тривають галюцинації? — запитав Мішкін.
— Не досить довго.
57
— Що це? — запитав Мішкін.
— Це, — відповів Орхідеус, — пристрій, який змінює реальність.
Той предмет мав розмір і форму страусового яйця. Мав лише один тумблер. З одного боку був напис «Увімк», з іншого — «Вимк». Тумблер був у позиції «Вимк».
— Де ти взяв його?
— Купив в універмазі «Уся Земля», — відповів Орхідеус. — Він коштував дев'ять доларів дев'яносто п'ять центів.
— Він справді змінює реальність?
— Начебто. Я ще не пробував.
— Як він може? — дивувався Мішкін. — Як може штучка за дев'ять доларів дев'яносто п'ять центів змінювати реальність?
— За таку ціну вона здавалася надто хорошою, щоб відмовитись, — виправдовувався Орхідеус. — Але, мабуть, не працює.
— Ти не можеш бути впевненим, — заперечив Мішкін. — Адже ти ще не пробував.
— Я не думаю, що справді треба пробувати, — сказав Орхідеус.
— Звісно, треба! Увімкни тумблер!
— Ти ввімкни.
— Гаразд, я ввімкну. — Мішкін узяв яйце й клацнув тумблером у бік «Увімк». Обидва чекали кілька секунд.
— Нічого не сталося, — виснував Орхідеус.
— Мабуть, справді ні. Але як ми дізнаємось, чи що-небудь справді сталося? Я маю на увазі, що, хоч би сталося, воно однаково здаватиметься нам реальністю.
— Це правда.
— Мабуть, тобі краще вимкнути.
— Що вимкнути? — запитав Сунер.
58
Героїчна постать чоловіка, що тримає флейту в одній руці та змію в іншій. Цей чоловік каже:
— Заходьте.
Рогата жінка сіла на вовкулаку, тримаючи в одній руці серп, а в іншій — гранат. Ця жінка бере ваше пальто.
Чоловік із головою шакала, голий, за винятком сандалів із крильцями. В одній руці він тримає фрагмент папірусу, в іншій — бронзовий диск. Цей чоловік каже:
— Негайно сідайте в перших трьох рядах.
Як багато нагадувань може потребувати людина?
59
Картинка мозаїки: Бог, захований у сільському краєвиді. Перший глядач, що правильно ідентифікує себе, отримає без зайвих витрат стан саторі. Друга нагорода — вікенд на курорті Ґроссінґерс.
60
— Як довго триватимуть галюцинації? — запитав Мішкін.
— Які галюцинації?
61
Мішкін у дванадцять років так щиросердно любив Бога, що порушив свої шлюбні обіцянки перед собою.
Мішкін знову був невірний собі сьогодні, віддавши перевагу приязні стильного спортивного авто й замшевого піджака, а не палкій сталості та щедрій любові Мішкіна.
— Ваша проблема, — сказав психоаналітик, — нездатність любити себе.
— Але я люблю себе! — заявив Мішкін. — Я люблю! Я справді люблю!
— Невже ви сподіваєтесь, що я повірю в це? — запитав психоаналітик. — Я бачу, ви задивляєтесь на Сартра, Камю, Монтеня, Платона, Торо, якщо згадати лише кількох з-поміж ваших пристрастей. Коли ви припините підтримувати ці абсурдні, безперервні та невдячні зв'язки?
— Я люблю себе, — плакав Мішкін. — Я справді люблю.
— Ви досі курите,— зазначив психоаналітик. — Ви досі летаргічні, пасивні, неконтрольовані. Невже отак ставляться до того, кого, як ви стверджуєте, ви любите?
62
У глибинах лісу Мішкін знайшов апостроф. Він загубився й тихенько плакав. Мішкін узяв його на руки й погладив м’якеньке хутро. Апостроф уп’явся кривими пазурами в плече Мішкіна. Мішкін нехтував біль і далі курив сигарету.
Його картку взяли й закомпостували. Він одразу відчув полегкість, потім нудьгу, а згодом тривогу. Відчув себе добре, тільки-но в його руку вклали нову картку.
Сліди вели в ліси. Мішкін ішов по слідах. Він був добре озброєний, готовий зіткнутися із казковим звіром. Нарешті побачив його попереду й похапцем вистрелив. Він уже запізно усвідомив, що застрелив одну зі своїх аватар. Аватара сконала. Мішкін пережив відчуття втрати, яке неминуче переросло в полегкість.
63. Жалі чоловіка з тисячею подоб
Чоловік із тисячею подоб сидів у своєму тимчасовому офісі й обдумував проблему Мішкіна та запчастини до двигуна. Якимсь чином два світи не поєднувались, очікуваного зіставлення не відбувалося. Не було руху до бажаної мети.
Через труднощі, властиві цій проблемі, Чоловік був змушений винайти себе — deus ex machiпа — і тепер мовчки стояв перед аудиторією й намагався пояснити те, що було незбагненним для нього.
Збудувавши себе, Чоловік із тисячею подоб тепер був змушений задовольнятися собою. Чи треба було йому ще й пояснити себе? Він притьмом скасував необхідність пояснювати. Йому треба було лише пояснити, як Мішкін і запчастина до двигуна зійшлися разом. Але як вони й справді зійшлися разом? Чи справді вони мали зійтися?
— Тож отак вони дійшли до крайньої межі — Мішкін, космічний штукар і запчастина, що становила жорстоку й парадоксальну суть його жарту. Так, вони загинули, і водночас Земля впала на Сонце, Сонце вибухнуло, і вся галактика випала крізь чорну діру в тканині часопростору, стерши таким чином трагікомедію людського існування, ба навіть усіх драм і всіх існувань.
Ні, хоч як це було чудово, справа просто не клеїлась. Мішкін і його запчастина мали зійтися, первісну проблему треба було вирішити, дотриматись усіх обіцянок і засновків. Зробивши це, можна було б висадити в повітря геть усе, але не раніше.
Отже, нічого не зрушилось: Чоловік із тисячею подоб і далі мав прикрий обов’язок виконувати роботу, для якої він створив себе.
Він думав. Ніщо не втручалося в його катастрофічну самотність. Випадкові концепції захмарювали йому голову: «Будь-який наркотик, який занапащає вас, — добра річ». «Депресія неминуча». «Супутні обставини». «Париж».
Чоловік зусиллям спрямував свою увагу на запчастину. Де та клята штуковина тепер? Мабуть, на якомусь запилюженому складі на Землі, чекає вилучення задля втіхи терплячого читача.
— Але хто потребує терплячого читача? — гаркнув Чоловік. І все-таки ситуація була така: він мав договірне зобов’язання перед собою організувати балет паралітиків.
Чоловік намагався зосередитись. «Я втрачаю глузд». «Проблеми, яких не існує, максимально реальні». «Це не зовсім те, що ми мали на увазі».
Як слушно це було! Люди, які живуть у скляних душах, не мають розкидатися словами.
До праці: Чоловік із тисячею подоб узяв свою аналогову логарифмічну лінійку та логічно виснуване перо. Отже: запчастина стає орлиним серцем, стартом із місця, текучою водою, кригою. Досить для J-серій. І знову: скарб у землі, кришталевий келих, токарний верстат, сміх, кажан, викидень, редукційна передача.
Ще більше такого!
Працюючи тепер більш упевнено, Чоловік склав усі наявні дані в кошик на екрані й дав їм витримати три оберти. Потім натиснув клавішу «Результат». З’явилася антилопа верхи на білому ведмеді. Непотріб! Але стривайте: ведмідь — антилопа, веде мідь анти лоп... Стоп! Анти, протилежність перешкоджає руху! Функція інь, що порушує доставку, безперечно продуктивна.
Тепер треба пропустити це все через симулятор конструктів.
64. Знову про принцип реальності
Джонні Алеґро цього ранку занедужав. Насунув циліндр на своє чорне лискуче волосся. Ретельно розправив манжети шоколадної мохерової сорочки. Тепер він був готовий до роботи.
Задзвонив телефон. Алеґро схопив трубку:
— Алеґро слухає.
— Джонні? Це Гаррі ван Орлен.