Шестов Л. 134, 337
Шиманський В. 129—130
Шишкіна Р. О. 147
Шліхтер 107
Шмига Т. 120
Шовкошитний В. 11, 13—14, 19—20, 23—25, 27—30, 34—35, 37
Шолохов 265, 270
Шопен 330
Шорін 327
Шпенґлер О. 54
Шульженко 267
Шум А. 218—219
Шухевич Ю. 347
Щербицький В. В. 18, 307
Юз 59
Юм 134
Юнґ К. Ґ. 245, 254, 337
Юркевич 134
Яворівський В. 140, 339
Ягода 293
Якір П. 211, 290
Якобсон 265
Яковлев 141
Якубський 136
Якутович Ю. 181
Яновський Ю. 98, 265, 271
Яровий М. 304, 308
Ясперс К. 7, 172, 238
Яцків М. 55
Яцюк О. 56
Яшкунас 342
Примітки (до електронної версії)
Перелік помилок набору, помічених та виправлених верстальником
С. 6: Вміння тримати планку вимог внутрішнього світу до своїх учинків — «гідно/не гідно» — на захмарній висоті й дозволило поетові в історичних умовах другої половини XX віку достойно витримати всі [випробуваня] => випробування, що випали на його долю.
С. 57: І жили вони в цей період доволі [заможнно] => заможно.
С. 82: Але відповідав тільки [української] => українською мовою.
С. 187: Та й надривний кашель від постійного вугільного пилу дедалі більше мучив, змушуючи думати про здоров'я, про мінімальний [відчинок] => відпочинок, що дозволив би залікувати виразку, яка не на жарт доймала.
С. 196: Новий статус дещо згладжує певні непорозуміння з мамою дружини, яка, як і кожна матір, хворобливо реаґувала на проблеми зятя з владою, що обіцяло [молодий] => молодій родині численні проблеми.
С. 230: Пізніше, переважно з чуток, він [довівдався] => довідався, що проти його кандидатури були заперечення з боку ЦК КПУ.
С. 233: Щоправда, у віршах «Ярій душе, ярій, а не ридай…» та «Колеса глухо стукотять…», присвячених пам'яті А. Горської та М. Зерова, висока [трагіку] => трагіка утримується постатями з того берега Стікса…
С. 256: Вони вже не [роздмухуюють] => роздмухують ледь тліючі жарини, а [підтримуючи] => підтримують маленькі язички полум'я власними офірами.
С. 281: [Колі] => Коли Логінов почав розпитувати поета про вірш, присвячений В. Морозу, то Василь «назвав слідчого державним злочинцем».
С. 285: Найважнішими для побудови звинувачення були рецензії, які за дорученням дирекції Інституту літератури АН УРСР ім. Т. Г. Шевченка написав старший науковий співробітник, кандидат філологічних наук, член Спілки письменників А. А. Каспрук, чиї висновки були [різнозначні] => рівнозначні офіційній експертизі й були беззаперечними доказами вини Василя Стуса в суді.
С. 307: Рідні, піддаючись позірно переконливим арґументам адвоката, вмовляли його, особливо тато, подати [касаційнійну] => касаційну скаргу й написати листа «як їм треба».
С. 348: Генріх Бьолль висунув творчість Василя Стуса на [здодбуття] => здобуття Нобелівської премії.
