— Якось до нас принесли ворону з перебитим крилом, — одного вечора повідомила Василинка. — Володимир Андрійович наклав шину і помістив пташку до спеціальної клітки: мовляв, вороні потрібен лише спокій, і тоді кістки самі зростуться. А потім — ти тільки уяви, Пра! — він дозволив мені перевірити, чи видужала Клара, і відпустити її на волю!
— Яка така Клара? — не допетрала Дарина Миколаївна.
— Ну, ворона! Ми назвали її Кларою на честь тієї ворони, що вкрала кларнет! — порснула Васька, а слідом за нею і решта присутніх у палаті.
Утім, найцікавішою пригодою для Василини стало розслідування, яке сама вона назвала «Загадкою сплячого собаки». А почалося все з того, що на подвір’я ветеринарної клініки приблудився песик. Доглянутий, з лискучим пишним хутром і ошийником, він аж ніяк не був безхатченком. Проте йому чомусь заманулося піти за Ваською до приймальні, влягтися на долівку і… миттєво дати хропака!
На другий день історія повторилася. І на третій, і на четвертий… Увесь персонал лікарні, включно з Тихоненком, не міг збагнути, чому домашній собака так поводиться. Урешті-решт Василина вигадала хитру штуку. Вона написала листа: «Вельмишановний господарю собаки! Ваш пес щодня відсипається у ветеринарній клініці. Чому він не спить удома? З повагою практикантка Василина Чумак» — і причепила до сіркового ошийника.
Уже наступного дня до лікарні завітав худорлявий чолов’яга, котрий так само, як і пес, виглядав дуже втомленим.
— Чи можу я побачити Василину Чумак? — спитав він в адміністратора. Той кудись зателефонував, і за мить до приймальні вибігла маленька руденька дівчинка. — То он ти яка, практикантка? — здивовано пробурмотів гість.
Аж раптом пес, що спокійно дрімав у своєму улюбленому куточку, прокинувся і радісно помчав до гостя. Очі його виблискували, язик висолопився, а хвіст завзято метляв із боку в бік. Усміхнувшись сіркові, чоловік попестив його, а тоді пояснив Василині:
— Розумієте, в нашій родині дуже багато діточок. Шестеро… А двійко зовсім немовлята. Уявляєш, який гамір панує в нашій оселі?! Бідолашний пес просто не може заснути! Та я і сам залюбки залишився б у вас і добряче відіспався…
Отже, «на роботі» Василина почувалася невимовно щасливою. А от у школі… У школі все було геть інакше! Чим далі, тим більше чорних хмар купчилося понад Васьчиною головою, аж поки не розпочалася справжня громовиця. Одного дня директорка скликала педагогічну нараду, аби узгодити з усіма вчителями, що ученицю Чумак слід відрахувати і перевести до спецінтернату. Проте узгодити це питання ніяк не вдавалося, адже деяким викладачам «негідниця Чумак» дуже подобалася!
Першим на захист Василини став учитель фізкультури Багратіон Варламович Чхеїдзе на прізвисько Полководець — ставний волоокий грузин з видатним носом і чорним волоссям. У минулому чемпіон з метання молота, Чхеїдзе був страшенно запальним і не соромився висловлювати свою думку, але батьки та діти поважали його за добру вдачу і нетерпимість до будь-якої несправедливості.
— Я не зрозумів, чому це ми маємо виганяти дівчину, котра вміє захищати себе? — запитав він із характерним грузинським акцентом, пропікши Вафлю карими очима.
— Вона вдарила Врону по голові! У хлопчика мало не стався струс мозку! Ми не можемо терпіти таке…
— Е! Слухай! Який такий струс?! Він сьогодні гасав футбольним полем як навіжений! Здоровий і зовсім не хворий! — заперечив Полководець.
Тут до суперечки вступила вчителька праці Іраїда Василівна Добрийвечір — м’яка та доброзичлива, як і її прізвище. Вона була не тільки вчителькою, а й чудовою господинею, яка обожнювала вишивати, плести, куховарити тощо, тощо і радо навчала цьому всіх охочих. За все це учні лагідно називали її Пампушкою, і таке прізвисько їй дуже пасувало.
— Дозвольте й мені висловитися! — зажадала Пампушка, підводячись зі свого місця. — Василина — чудова учениця. На відміну від решти учнів, вона сумлінна, старанна й охайна, а головне, сповнена бажання опанувати всі різновиди жіночої роботи. Тож я не бачу ані причин, ані приводів…
— Ви, Іраїдо Василівно, нова людина в ліцеї, — нахабно перервала її Вафля. — І за фахом працюєте зовсім недовго.
Обличчя Пампушки вкрилося червоними плямами, і вона обурено пролопотіла: