Аж раптом її осяяло чітке усвідомлення — ніби сніжинка на маківку впала: «Я — Боже створіння! Я — часточка цієї землі, попри те що маю титул принцеси іншої країни!»
— Як мені жити, щоби всі на світі були щасливі? — запитала Василинка, розгублено блимаючи на Пра.
— Завше лишайтеся собою, Ваше високосте! — всміхнулася мудра прабабуся.