– Мам ти знову починаєш.
– Ні просто цікаво.
– Я просто сиділа і слухала музику.
– Весь час?
–Так.
–Ну гаразд, що хочеш на сніданок?
– Можна млинців?
– Так, звісно.
– Може допомогти тобі.
– Як хочеш, але це не пом`якшить твоє покарання. Наступні пів години ми з мамою готували сніданок, як же я скучила за цим, ми разом все гаразд ніхто ні на кого не кричить ми просто гутуємо їсти і все.
– Ммм… що це так гарно пахне.
– Ніл ти вже прокинувся.
– Доброго ранку Ніл.
– І тобі Мері. Що це ви готуєте.
– Млинці я сама готувала.
– А я не отруюся.
– Ніл! Ти мене так не дооцінюєш, все я образилася.
–Мері та годі він же жартує.
– Так, не ображайся це ж був жарт, впевнений вони дуже смачні.
Поснідавши мама відвезла мене до школи, ще два чортових тижні і я буду вільна.
Підїхавши до школи я побачила як Джек з Євою стояли на дворі і щось обговорюють.
– Ну все мам бувай.
– Бувай я за тобою приїду.
– Гаразд. Я підскочила з місця і швидким кроком попрямувала до них, але зупинилася згадавши слова Євиної мами. І що мені тепер робити іти чи ні, не встигла я все роздумати як я помітила що Єва з Джеком самі до мене наближаються.
– Привіт – привітався Джек.
– Привіт Мері – Єва підійшла до мене і обійняла.
– І вам привіт.
– Ти чому до мене вчора не прийшла мама не відпустила.
– Емм… ну…так.
– Ну нічого іншим разом прийдеш.
– Так…звісно.
– Що з тобою ти якась дивна сьогодні.
– Та я просто не виспалася от і все.
– Ааа… ну тоді зрозуміло ну все зустрінемося на перерві я побігла на математику.
– Гаразд.
– Ходімо в нас література разом.
– А що розклад поміняли.
– Так трішки, учителька англійського захворіла, тому і переміняли. А ти сьогодні дійсно дивна. Спочатку прямувала до нас а потім різько зупинилася, при Єві поводилася якось напружено я коли вона пішла тобі якось легше стало.
– Я просто не виспалася. От і все.
– Ні не все, я ж бачу що щось не те з тобою, що сталося.
– От все ти помічаєш.
– Я ж тебе знаю набагато краще.
– Я вчора ходила до Єви а її мама вигнала мене.
– Ого чому ви ж завжди так добре ладнали.
– Через концерт, вона стверджує що я зіпсувала її слухняну доню, і що тепер через це вона не отримає червоного диплома.
– Да весело у вас там.
– І не кажи, а ще вона сказала щоб я не наближалася до неї і не спілкувалася, щоб я забула про нашу дружбу.
– Не переживай все буде добре, я впевнений що все налагодиться.
– Дякую за підтримку.
– Не варто я ж твій друг, а тепер ходімо на урок, дзвінок вже давно пролунав.
–Ходімо.
Ми запізнилися на урок учитель трішки був розлючений на нас ми вибачилися швидко сіли на місця витягнули підручники і далі слухали промову учителя. Як же я хотіла знову зустріти їх вони надзвичайно класні, а може і справді якось непомітно піти на їх концерт.
– Мері, ти мене слухаєш?
– Так звісно слухаю містере Конрат.
– То про що я тільки но розповідав?
– Ну ви розповідали про життя і творчість Стівена Кінга.
– Ні я про це розповідав на початку уроку а тепер я розповідаю про його роман « Сяйво» слухайте а не блукайте в своїх думках. Я знаю що це кінець навчання і вам вже байдуже на уроки і через два тижні ви закінчити її але я прошу, зосередитися на уроках.
– Гаразд, вибачте.
– До речі ти читала цей роман?
– Так.
– І про що в ньому ідеться?
– Ну там розповідається про те що молодий американець влаштовується на роботу в готель «Overlook» на зиму сторожем разом із дружиною і сином, один робочий попереджає сина цього чоловіка Денні щоб не заходити в кімнату 217, а ще цей як його там…власник готелю розповідає одну історію про родину які теж працювали тут але сталося непередбачуване чоловік вбив свою дружину і двох дочок а потім і сам застрелився, але це не зупиняє його і він погоджується там працювати. потім коли вони засиляються в готель там відбуваються дивні речі.
– Так, досить я бачу що ти читала можеш сідати і слухай.
– Гаразд. Фух пронесло добре що я читала цей роман, так тепер з серйозним обличчям дивимося на вчителя і слухаємо його.
Урок закінчився пролунав дзвінок і учні повільно почали виходити з класу ми вийшли майже останіми,ми ідемо по коридору і все би було гаразд але на зустріч нам ідуть компанія еліти.
– О ні тільки не це.
– Що таке.
– Поглянь хто іде, навпроти нас.
– Не зважай на них.
Ми спокійно проходимо повз, і в цю мить Джош навмисне штовхає мене з моїх рук випадають підручники.
– Ей! Ти що робиш, я ж тобі нічого не зробила.
– Обережніше невдахо.
– Невдахо! Ти як мою подругу назвав кретин!
– Джек заспокойся все нормально.
– Ні не нормально.
– Ой, ти що образився Джек, я нічого такого не зробив я ненароком.
– Може коли б ти так багато не їв то б не штовхав людей своїм пузом.
– Джек заспокойся.
– Що! Ти назвав мене товстуном.
– Саме так чи ти вважаєш що це твої м`язи.
– Ах ти ж покидьок.
– Справжній покидьок так це ти!
– Джек!
І тут починається, Джош першим вдаряє Джека той у відповідь теж вдаряє його по морді, вони починають битися, інші учні оточили їх на пів кругом кричать вболівають кожен за свого улюбленця. Я кричу припеніть, якийсь черговий учень який чергував на поверсі зірвався з місця і кудись побіг, через хвилину з`являється директор школи і мені на душі стає вже спокійніше.
–Ви двоє припеніть негайно! Учні з футбольної ліги школи нарешті розбороняють їх. Все скінчилося.
– Мері, Джек, Джош до мене в кабінет негайно!
– А чому я.
– Без питань Кольт ти теж до цього причетна, бігом. І от ми направляємося всі троє до кабінету директора всі дивляться на нас, звісно ми ж зірки сьогоднішнього дня. І ось ми заходимо до кабінет та директора, він же чекав на нас і сердитим поглядом проводить по нас наче сканером.
– Ви що собі дозволяєте?!
– Він перший почав!
– Мері замовкни.
– Як ти смієш так розмовляти з моєю подругою!
– Так, ще тут влаштуйте біку.
– Тихо, заспокойтеся! Говоріть по черзі, Мері що сталося.
– Ми з Джеком спокійно йшли а він мене штовхнув.
– Я не бачив тебе ти така непомітна.
– Це все через твоє пузо може схуднеш трішки і тоді щось будеш бачити, товстунчику.
– Як ти мене назвав.
– Джек, Джош! Заспокойтеся, як малі діти, ви що і тижня спокійно без пригод прожити не можете – і тут погляд директора падає на мене – спочатку концерт так-так Мері я про вас з Джеком кажу а тепер це. І що потім сталося.
– Він обізвав Мері невдахою а потім я назвав його товстуном і він вдарив мене.
– Це правда Джош.
– Так, але…
– Мері, Джек я попереджаю вас ще одна така витівка і я вас вижену незважаючи на те що це майже кінець навчального року, ви вільні ідіть звідси.
– А…а я.
– А ти залишайся.
– Але чому.
Фух та ми щасливчики що обійшлися лишень попередженням, але тепер потрібно бути надзвичайно обережним бо якщо еліта дізнається про те що нас можуть вигнати за ще одну біку вони цим обов`язково скористаються.
– От кретин, ненавиджу його.
– Я теж повір.
– Ходімо вже на урок.
Попереду ще три уроки, не знаю як я їх переживу бо мені сьогодні надзвичайно пощастило я зараз хімія разом із Беллою, Саймоном і Тайрою.
І ось я йду до кабінету, заходжу сідаю на своє місце, як добре що і вчитель теж вже був на своєму місці сподіваюся вони не посміють мені заподіяти шкоди перед учителем. Цей урок пройшов спокійно без пригод Белла, Саймон і Тайра щось обговорювали і навіть не звертали увагу на мене. Щойно продзвенів дзвінок і вчитель повідомив що можна вже йти як я блискавною рванула із кабінета. Вийшовши на вулицю я побачила Джека, Єви не було біля нього.
– Джек, зачекай на мене. Ну як ти почуваєшся.
– Нормально.
– Поглянь на мене – він повернувся – ого Джек у тебе розбита губа брова і синець під оком і ти кажеш що все нормально.