– Жити буду, ходімо в Black Road.
–Ходімо…стривай а Єва.
–Єва? Вона потім підійде до нас.
– Ну гаразд. Ми пішли до нашого улюбленого місця до Black Road, на диво сьогодні відвідувачів було не багато, наш столик уже чикав на нас.
– Привіт народ.
– Привіт Джо.
– Що будете замовляти.
– Як завжди.
– Оуу…Джек що в тебе з обличчям.
– Нічого, просто невеличкий конфлікт.
– Ааа…ну гаразд а де Єва.
– Вона зараз підійде, її замовлення теж виконай.
– Гаразд.
– Щось сьогодні народу мало – намагаючись підтримати розмову промовила я.
– Так, дійсно.
–А от і Єва іде.
–Привіт народ…о боже що в тебе з обличчям?
– Це Джош постарався.
– То це ви були?
– Ага.
– Про вас тепер всі говорять, тепер ви зірки школи.
– Справді?
– Ага Мері, круто Джошови теж перепало він із таким здоровеним фінгалом ходить.
– Це я постарався, ми тобі замовили те що і завжди.
– О! добре спасибі.
Ми поїли і пішли назад до школи. Ще два уроки і додому добре що ці два уроки в нас були разом і погано те що компанія еліти теж там буде. Ми зайшли до класу учитель ще не прийшов і це було погано невже знову доведеться вислуховувати образи від цих критинів.
– О! погляньте хто прийшов наш герой дня.
– Замовкни саймон а то
– А то що вмажеш мені як Джошови, ой боюся.
–Ти нариваєшся падла.
–Ти кого падлою назвав ти лох!
–Джек спокійно, спокійно – намагалася заспокоїти я його.
–Мері все під контролем, хто є в цьому класі лох так це ти!
– Що…– і слава богу що в цей момент зайшов вчитель, тому що я не знаю що б сталося як би він не прийшов.
– Клас! що тут відбувається а ну бігом посідали на місця. Я вам маю щось повідомити, учитель хімії поїхав у справах і у вас не буде останнього уроку.
– УРААА! – гуртом зашумів клас.
– Ура чи не ура але тепер у нас урок так що сіли і замовкли пишемо нову тему!
– Успіху Джеку після уроків я тобі надеру зад – пошепки звернувся Саймон до Джека.
– Ми ще побачимо хто кому зад надере.
– Джеку – я краєм вуха почула їх розмову – вони не варті цього заспокойся.
– Заспокоїтися? – вже голосніше промовив Джек – я не можу я…
– Хто там розмовляє! А ну тихо.
О Боже що ж це буде, вперше в житті я не хотіла щоб цей нудний урок закінчувався. Учитель щось промовляв всі записували тільки я одна сиділа як статуя в очікуванні дзвінка.
І ось він лунає, що ж зараз буде аж раптом в мій мозок прилетіла одна ідея.
– Клас можете бути вільні, урок закінчено – після цих слів я швидко блискавкою вхоплюю Джека за руку і вибігаю разом з ним.
– Що…що ти вбіса робиш.
–Тихо, швидко за мною – я швидким кроком наближаюся до виходу а потім швиденько йду з Джеком як найдалі від очей цих покидьків. Єва теж йде за нами.
– Мері, Джек зачекайте куди ви так поспішаєте – нарешті ми зупинилися на досить людному місці неподалік від школи на автостоянці, все тепер ми у безпеці.
– Мері! Що ти собі дозволяєш, я б показав цим покидькам де раки зимують.
– Джек вони цього не варті. Тебе ж вижинуть зі школи, вони тільки цього і чекають.
– Джек послухай вона права.
–І що мені робити.
– Нічого дожити спокійно до випускного.
– Так і…– сигнал машини пере бив мою промову ми бачимо що Євина мама стоїть навпроти нас сердито дивлячись на мене з вінка автомобіля.
– Єво! Вже час додому.
– Вибачте народ мені вже потрібно йти, тепер мама щоразу буде забирати мене після школи, бувайте і Джек послухай Мері.
– Бувай.
– Бувай Єво. Єва сіла в машину а ми з Джеком залишилися на стоянці роздумуючи що далі робити.
– Моя мама теж незабаром приїде за мною.
– Ваші мами що зговорилися.
– Не знаю, напевно.
–Що будемо робити далі.
– Не знаю хоча…– і тут в мій мозок знову прилетіла ідея – ні не варто погана ідея.
– Що…Мері а ну розповідай я знаю що твій мозок здатний придумувати хороші ідеї.
– Ну…гаразд, я думаю нам потрібно помститися але не помітно.
– Хм…хороша ідея, хороша ідея.
– Як в книжці Джона Гріна паперові будинки ти її читав.
– Так, я її недавно прочитав, Мері!
– Що
– Ти геній.
–Спасибі, то який в нас план.
– Сьогодні буде вечірка в Елісон і думаю вся компанія еліти буде там тусуватися отже їх кімнати вільні.
– Ти що хочеш прокрастися в їх будинки, мушу визнати я тебе недооцінювала.
– Довірся мені я вже дещо придумав.
– І що же.
– Це сюрприз. Знову сигнал машини на цей раз це була моя мама і мені вже було потрібно іди.
–Джек!
– Сьогодні в дванадцятій годині ночі я приїду за тобою, чекатиму тебе на подвір`ї біля будинку. Дивися не проспи.
– Гаразд, Джек!
– Що?
– А як же Єва.
– Ми її не будемо в це вплутувати. Це буде нашим невеличким секретом все бувай.
–Бувай. В невеличкому шоці я сідаю в машину, це була погана ідея.
– Привіт люба.
– Привіт мам.
– Як школа.
– Нормально.
– А що з цим Джеком чому в нього синець під оком і губа розбита.
– Нічого, просто в школі сьогодні був невеличкий конфлікт.
– От я говорила тобі не вештайся з цим розбишакою.
– Ну мам він не розбишака – «ага не розбишака, ну що Мері готуйся до війни з елітою» подумала я.
***
Прийшовши додому я випила дві кружки кави щоб не проспати, потім щоб марно не гаяти час ввімкнула фільм і почала дивитися, після перегляду фільму я не знала що вже робити ще якийсь фільм я не хотіла дивитися і щоб не заснути я знову пішла на кухню і зробила каву потім повернулася до кімнати, на годиннику була десята, мама вже збиралася лягати спати, а я щоб не заснути ввімкнула музику. Але як мені стало відомо це не допомогло бо через декілька хвилин я заснула. Мої очі повільно почали заплющуватися я намагалася боротися з цим навіть кава не допомогла я втомилася боротися зі сном і здалася.
Крізь сон я чую якийсь шум вже розплющивши очі я зрозуміла що це дзвонить мій телефон, я швидко намагаючи перебороти сон підняла трубку то був Джек.
– Мері, привіт ти що забула про наш план вже все готово я чекаю тебе біля будинку виходь.
– Джек, вибач я заснула вже іду. Я швидко збираюся надягаю чорні джинси чорну кофту і того ж кольору кеди. Обережно спускаюся сходами без жодного звуку, і ось я нарешті надворі. Джек вже чекав мене біля машини. Я швидким кроком підбігаю до нього.
– Привіт.
– Привіт, ти чого так довго.
– Я одягалася.
– А що це за прикид на тобі збираєшся вступити в секту готів.
– Ні я ніндзя, а взагалі це камуфляж щоб мене ніхто не помітив.
– Ха-ха ну ти й даєш.
– Ну що…
– Та нічого залазь в машину – сівши в машину я помітила на задньому сидінні якісь коробки й контейнери.
– Що це Джек.
– Що саме.
– Ці коробки.
– Ааа це сюрприз для наших «любих друзів»
– І що там.
– Потім побачиш, а нашою першою зупинкою буде вечірка в Елісон. Дорогі пасажири пристибніть паски безпеки ми вирушаємо.
Ніч була похмурою і здавалося що от-от піде дощ. Повівав ледь помітний теплий вітерець ми їхали по майже пустому місту лишень подекуди з`являлися машини, людей теж майже не було тільки істині любителі прогулятися вночі траплялися нам по дорозі. І от вже чутно гучну музику ми майже приїхали.
– Джеку а ти не боїшся що нас можуть помітити, тут багато народу.
– Ні не боюся всі розважаються і ніхто не зверне увагу на нас тим паче всі напевно вже п’яні, і ти ж ніндзя тебе точно не помітять.
– Ха-ха дуже смішно, заспокоїв.
–Та не хвилюйся ти – от ми вже доїхали, серцебиття прискорилося від хвилювання, в моїй голові пропливали думки а якщо нас помітять що тоді нас же прибють, мені точно не дожити до випускного.
– Все приїхали, виходь.
– Ні я не хочу я краще тут посиджу посторожу машину.
– Мері! Зберися все буде добре я ж з тобою.