– Та ні ми до контрольної готуємося, я майже нічого не вчила – сказала шатенка.
– Ну не переживайте контрольна не важка, нічого страшного – спокійно відповів брюнет.
– Ага, контрольна річна від неї залежить наша оцінка за рік нічого страшного – з роздратованістю в голосі відповіла Анна.
– Гаразд, чого ви переживаєте, ми вам допоможем як відомо у нас завдання схожі, теми ж одні і ті проходили – спокійно сказала руденька Єва.
– Що дійсно ви допоможете? Я вас люблю – вже весело сказала Анна.
– Так звісно, допоможемо. – погодився Джек
В столову не пішов ніхто, тобто ніхто з нашої компанії. Джек і Єва все нам намагалися пояснити, а ми уважно слухали їх. Продзвенів дзвінок і настав наш судний час. Поспішивши до кабінету ми розсілися по місцям. Учитель містер Вербер вже роздав завдання.
– Так клас розсідайтеся швидше! Це важлива контрольна вона визначить вашу річну оцінку, я можу сказати що це не просто контрольна, а невеличкий екзамен, – повідомив він,– нехай щастить, і якщо побачу що хтось списує вижену геть всім зрозуміло!
– Так…– хором відповіли учні.
– Все приступаємо до роботи. – сказав Вербер.
Розгорнувши листок із завданнями я побачила що вони не такі складні, як і казали нам Єва і Джек. Я зраділа тому що знала майже всі відповіді на завдання, адже я готувалася і ці запитання були мені знайомі. Урок проминув швидко, таке зазвичай відбувається коли пишеш контрольну. Написавши контрольну швидше за всіх я нетерпляче чекала на дзвінок, адже ще одна мить і квитки будуть у мене. І ось нарешті довгоочікуваний дзвінок пролунав. Я блискавкою рванула з класу навіть не почекавши Анну, вона ще щось там дописувала. Побігши в столову я замовила сендвіч і сок, потім я швидким кроком пішла в кампус на наше місце, воно було віддалене від школи високий старий дуб і біля нього стояла самотня лавка на яку падала його тінь, здебільшого туди ніхто не ходив там було тихо і спокійно, і це мені подобалося. Наближаючись до дерева я почула голоси це були мої друзі, всі вже зібралися крім мене і Анни.
– О, нарешті з’явилася наша красуня! – байдуже з насмішкою сказав Алекс.
– І тобі привіт Алекс – відповіла я.
– А я думав що ти вже не прийдеш.
– В нас була контрольна і я ще в столовку ходила….ну вони в тебе.
– Хто? В мене?
– Не хто, а що, квитки – усміхаючись відповіла я – вони в тебе
– Ааа, ти про це так звісно а гроші у вас, чи ви думали що це буде безкоштовно – з серйозністю в голосі сказав Алекс.
– Так звісно ж у нас! – сказав Джек.
– О, привіт народ – усміхнувшись сказала Анна підходячи до нас, а потім її погляд сердито перекинувся на мене і вона промовила – ти що зачекати на мене не могла!
– Ой вибач просто я ще в столову ходила – винувато відповіла я.
– До твого відома я теж ходила – ще сердитіше відповіла Анна.
– Ей ви двоє, годі сваритися, – нашу бесіду перервав приємний голос Єви.
– Добре – вередливо відповіла Анна.
– Класно виглядаєш – в розмову увірвався Алекс.
– Хм…дякую – фальшиво усміхнувшись відповіла Анна.
– Так народ ось ваші квитки – щойно Алекс витягнув їх з рюкзака як моє серце почало швидше битися, я схопила квиток перша.
– О Боже, вони справжні!!
– Ахахахаха, так звісно ж справжні – промовив Алекс.
Відавши гроші Алексу ми почали розглядати квитки. Я поринула в мрії, але тут мене повернули до реальності.
– Стоп! – голосно промовила Анна – концерт же вісімнадцятого квітня.
– І що? – незрозумівши до чого вона хилить, сказала я.
– А те що вісімнадцятого в нас останній екзамен – продовжила Єва.
–Встигнемо і на концерт і на екзамен – впевнено відповіла я.
– Хм.. а от я сумніваюсь – зухвало сказала Анна – в нас екзамен о другій і він іде протягом двох години а концерт починається як раз о третій.
– Чорт, але я нізащо не можу пропустити концетр – впевнено дожовуючи сендвіч відповіла я.
– І тобі буде гаплик якщо не здаш екзамен, – промовила Анна, – так що вибачте я не піду, не хочу щоб в мене були проблеми подумаєш на концерт не піду, що тут такого – зухвалим тоном промовила Анна і пішла геть.
– Вибачте, але я теж піду а ви думайте що будете робити – за Анною пішов і Алекс.
– І залишилось їх троє – сказала я.
– Фух, добре що вона пішла а то якось дратувати вже почала – після невеличкої паузи промовив Джек.
– Ахаха, а я то думала що вона тільки мене дратує, – весело відповіла я, – ну що, ви як хочете але я просто змушена піти на цей довбаний концерт я не пробачу собі якщо не піду.
– Ахахаха, да і мене теж дратує – сказала Єва – я з тобою, і плювати я хотіла на екзамен, я хочу піти на Green Day, щось вигадаємо.
– Ого, хто ти і що зробила з моєю подругою, справжня Єва би такого не сказала, адже в неї навчання на першому місці.
– Смішно, ну а що вони може перший і останній раз тут, я не хочу пропустити цей грандіозний концерт – з впевненістю в голосі сказала Єва – тим паче це навчання вже набридло, і мені вже набридло бути дівчинкою на побігеньках і жити за чиїмось правилами, правила створені щоб їх порушувати…Джек ти з нами.
Після цієї промови десь секунд десять панувала тиша, ми з Джеком стояли в невеличкому шоці, адже не очікували почути такого від Єви. Потім цю тишу порушив голос Джека.
– Ну а як же я можу покинути вас, так я з вами!
– Чудово – промовила Єва.
Почувши дзвінок ми пішли на уроки, добре що ці останні два уроки в нас були разом. Так останні два уроки і це була фізика. Вчитель у нас був добрий і ми майже нічого не робили на його уроках. Просидівши на неповних двох уроках нас відпустили і ми вирішили здійснити другу частину нашого плану який полягав в тому щоб відпочити від школи, першою нашою зупинкою мав бути макДональдз, другою пляж, а потім ми мали піти на наше таємне місце, але про це потім.
Вийшовши з школи ми пішли в макДональдз добряче перекусили і ще взяли кілька гамбургерів з собою, потім повільно вирушили на пляж. Анна так і не прийшла.
– О, да ну я й наївся – задоволено промовив Джек.
– Так, я теж – відповіла Єва.
– І не кажіть, остання порція картоплі фрі була зайвою відчуваю що зараз лусну – підтримуючи розмову промовила я.
– Хахахахаахахаха – всі ми заржали.
– Класна погода,– продовжив Джек, – ні однієї хмаринки на небі і так тепло, відчуваю нам буде весело і ми отримаєм море задоволення.
– Так, що може бути краще за весняний теплий вечір і захід сонця на пляжі – промовила Єва.
– Обійми і печиво – відповіла я їй.
– Так а і ще морозиво і тортик – продовжив Джек.
– І не забудьмо про серіали.
– Хахаха точно. – погодилася Єва.
І ось нарешті ми дійшли до пляжу, вмостившись на пляжі ми просто сиділи на березі і дивилися на морські хвилі, як же прекрасна ця пиша лишень чути шум води і подекуди голоси людей, на пляжі ще було декілька людей, але їх кількість повільно зменшувалась, ми просто насолоджувалися природою. І ось тишу порушив голос Джека.
– В мене з`явилася ідея.
– Яка? – поцікавилися ми з Євою, він нічого не відповів, а просто почав роздягатися.
– Ну хто зі мною? – поцікавився він.
– Ні дякую я не хочу танцювати стриптиз перед стариганами – відповіла йому Єва.
– Який ще стриптиз, облиште ви знаєте що я насправді мав на увазі – сказав Джек з усмішкою на обличчі.
– О, ні Джек навіть не думай на вулиці ще холодно і сезон для купання ще не відкрили – відповіла я.
– Ага, Мері права – погодилася Єва.
Не встигла я сказати ще декілька слів як Джек схопив мене і побіг до океану, я пручалася як могла кричала на все горло, але схоже йому було все одно він міцно схопив мене і не відпускав. З далека я чула сміх Єви вона сміялася так, що напевно було чути аж до екватора. Я припинила кричати бо це було марне діло, аж раптом я здригнулася коли Джек нарешті мене відпустив, вода і справді була холодною. Винирнувши я намагалася вибігти на берег але цей божевільний хлопець не дав мені це зробити, і почав бризгатися водою і сміятися у відповідь йому теж почала бризгатися, Єва стояла на березі і сміялася з нас, раптом ми одночасно перестали це робити і поглянули один на одного хитрими очима. В нас зародилася ідея.