– Це цілком можливо що вона покинула нас.
– Беззаперечно Мері. Отже, як ти і говорила залишилось їх троє.
– Так троє проти всього світу.
– Ну Єво не треба так банально.
– Так повернімося до плану, а то ми якось відхилилися від цієї теми.
– Тут все не так складно – промовив Джек з азартом у голосі – в нас є два плани, план А і план Б. План А полягає в тому щоб, швидко написати екзамен і поїхати на концетр, в мене буде машина, я попрошу батьків взяти її на день. План Б,плювати на екзамен і вперед за пригодами. Але ще потрібно зараннє підготуватися до цього всього.
– Так-так цікаво, а якщо тобі не дадуть машину, що тоді будем робити?
– Тут запасний план візьмемо машину батьків Єви.
– Так, але це крайній варіант – промовила Єва – я дізналася що вони на тиждень їдуть в подорож, а за мною і за домом пригляне бабуся, а її легко переконати в чомусь.
– Тобі що шість років щоб за тобою приглядували.
– Ні! Але батьки наполягають на цьому бояться що я влаштую вечірку і розгромлю наш дім, що ж поробиш такі вони.
– Цікаво, мушу визнати чудовий не складний план,особисто я за план Б – жартівливо сказала я.
Поки ми зацікавлено говорили автобус вже під’їхав до школи. Ми почали виходити з нього, аж раптом побачили що Анна і справді зрадила нашу компанію, вона навіть не привіталася а просто сиділа з компанією еліти і спостерігала за всім що відбувається навкруги. Спочатку ми думали що вона нас не помітила тому і не привіталася, ілюзії розсіялися коли ми зустрілися поглядами, вона лишень єхидно усміхнулася у відповідь.
– Ви тільки погляньте на неї, а нас як би і не існувало – похмуро промовила Єва.
– Та облиш ти її, забудьте про неї.
– От стерво – пробурмотів Джек.
Почувши перший дзвінок який повідомляв нам про те що, до першого урока залишилося п`ять хвилин, ми поспішили в клас. Як я рада що сьогодні в нас три перших урока були разом. А після два уроки фізкультури, тому можна вважати що в мене сьогодні три уроки, все одно був кінець навчального року і на фізкультурі ми майже нічого не робили. І так я можу з гордістю сказати, що я люблю понеділок, лишень прокидатися рано не люблю. Сьогодні можна буде швидше піти додому і провести день з улюбленою сестричкою.
Два уроки проминули швидко, але третій не поспішав я майже кожної хвилини дивилася на годинник: «коли вже той дзвінок пролунає» подумки промовляла я. І ось коли до дзвінка залишилась одна чортова хвилина, я згадала Біллі Джо з його фразою «one fukcing minyte!!». І нарешті пролунала довгоочікувана мелодія це був дзвінок. Час обідати, всі миттю направилися в столову, коридор миттю став наповнюватися людьми, і здавалося що от-от школа лусне а в столові не буде місця і де розвернутися. Ми не часто обідали в столові, чесно кажучи там їжа була просто відстійна. Тому ми відавали перевагу закусочній «The Black Road» яка знаходилася за кілька метрів від школи, це було маленьке затишне місце туди теж ходило багато учнів, тому на обід заклад був забитий людьми, ми знали адміністратора цього закладу вже давно, можна сказати що ми були друзями, і тому він завжди тримав місце для нашої компанії. Прийшовши туди ми замовили картоплю фрі, три великих бургера і колу.
Пообідавши ми порозбігалися хто куди, я пішла додому відпросившись від фізкультури. Наступну половину дня я провела в компанії сестри мами і маминого бойфренда. Вона вирішила нас познайомити от був сюрприз для мене, мені здається чи на сьогодні трішки забагато сюрпризів, ну нічого ми здається поладили, добре що він швидко пішов і мама кудись пішла разом з ним. Я залишилася з сестрою, і решту часу ми просто сиділи і говорили я розпитувала її про Рим, а вона мені з захопленням розповідала як провела там час.
Розділ 4
Наступні два тижні я описувати не буду вони проминули нудно без пригод натомість опишу два останні дня перед концертом.
Це був прекрасний теплий день, сонце яскраво світило ми з друзями після уроків пішли на пляж обговорювати подальші дії, Анна вже офіційно вилетіла з нашої компанії неформалів. Вже другий тиждень вона тусується з компанією еліти, бували й дні коли вона підходила до нас і просто спілкувалася як ні в чому не бувало, але побачивши свою компанію миттю забувала про нас. Ну і нехай ми вже звикли.
– Ну що ж залишилось всього один день ви готові – поцікавилася я.
– Авжеш готові – підтвердили Єва з Джеком. Ми все ж таки вирішили зупинитися на плані Б, так ми любимо ризик, цікаво що нам за це буде…може нас виженуть зі школи хоча залишився всього тиждень до закінчення, тому сумніваюся.
– Який прекрасний вечір, все ж таки природа чарівна – замрійливо промовила Єва.
– Так це прекрасно – погодилися ми з Джеком.
Ми як і минулого разу просто сиділи на берегу до заходу сонця, мовчали слухали спокійну музику типу таку як «Lifehouse – Storm» і просто мріяли.
***
П`ятниця, як же важко прокидатися так рано, і чому саме екзамен в суботу, учителі точно вирішили познущатися з нас: «Хм субота прекрасний день для екзамену і плювати що це вихідний, лол» напевно так вони і думали або: «ха-ха ми помстимося вам маленькі гобліни, за те що не слухали нас на уроках, от вам екзамен в суботу МУХАХАХА!» так звісно, так це й було.
Я прокинулась від звуку будильника, спустилася на кухню але мами там не було на столі лежала записка «Сніданок в холодильнику, ми пішли на озеро приїдемо ввечері, з любов’ю мама P.s буть слухняною, люблю тебе» о супер. Під словом ми мама мала на увазі її з Нілом, Ніл це мамин бойфренд і тепер він живе в нас правда ще не офіційно, а лишень інколи приходить переночувати або просто провести час з мамою і нами, мушу визнати він хороший дядько. Поснідавши я попрямувала на стоянку, вперше я навіть не запізнилася на автобус. Дивина тай годі.
– Привіт народ – привіталася я з Євою та Джеком.
– Привіт Мері.
– Хай, я тут вияснив щодо місця призначення нам прийдеться добиратися двадцять кілометрів.
– Не так вже і багато – промовила я.
– Так, і я так думаю – погодилася Єва.
– Тоді нам потрібно виїхати десь опів на третю або ще швидше враховуючи які там будуть затори.
– Отже зустрінемось о першій в мене вдома підготуємо все і вирушимо в путь – сказала Єва.
– Гаразд.
– В мене тут ідейка з`явилася – промовила Єва
– Яка? – поцікавилися ми.
– А давайте плакат намалюємо.
– Чудова ідея Єво – промовив Джек.
– Ага – погодилася я.
– Мері ти ж в нас круто малюєш, – промовила Єва
– Не так вже і круто.
– Та годі тобі я ж бачила твої малюнки вони просто прекрасні як для самоучки.
– Ну, дякую за комплімент.
– От ти і намалюєш плакат, з мене ватман.
– Добре – погодилася я.
– От мені одне цікаво як наші батьки відреагують на те що ми зробимо – сказав Джек.
– Тепер ми не можемо це передбачити, потім будемо знати коли повернемося.
– Відчуваю буде великий скандал.
– І нам буде гаплик – сказала Єва з сарказмом у голосі.
– Ага це точно. – погодилися ми з Джеком.
Вийшовши з автобуса ми попрямували хто куди на уроки. Перший урок в мене був з Євою англійська. Другий філософія з Джеком, а третій література у всіх разом. Ми з Євою попрямували в кабінет. На диво урок англійської проминув швидко і не був таким нудним як завжди на відміну від філософії. Старий вчитель містер Вернар, щось промовляв про філософію людини та її світосприняття, я його майже не слухала, на уроці було так нудно що я мало не заснула, дивлячись на Джека я зрозуміла що і йому нудно, не було нудно лишень одному учневі ботану Дереку Макфаєру, він активно щось записував в зошит.
Мої вії повільно почали заплющуватися, я повільно поринала в сон. Аж раптом крізь сон я чую чийсь милий голос: «Мері, Мері прокидайся»
– Мері!
– Га, що я не сплю ні.
– Вже перерва ходімо.
– Так, я іду-іду.
Я піднялася з крісла і попрямувала за Джеком. Невже я заснула, це не дивно, дивно те що містер Вернар мене не засік, та я щасливчик. Уявляю щоб би було якщо б він мене помітив годину десь точно я б вислуховувала його лекції.