– Привіт народ, як ви, як урок? – зустріла нас Єва.
– Урок настільки був цікавим що Мері заснула – з сарказмом в голосі промовив Джек.
– Що справді – поцікавилася руда.
– Так – відповів їй Джек.
– І не потрібно тут ля-ля він сам винен не можна бути такою занудою.
– Ахахахахахаха! – засміялися ми гуртом.
– Це ще добре що він мене не помітив, тоді б мені було не так весело.
– Ага точно і ти б ще годину вислуховувала його лекції, потім би знову заснула і знову все по кругу.
– Як день сурка, да ти Джек людина анекдот.
– Гаразд друзі ходімо вже обідати.
Чомусь цього разу нам захотілося пообідати в їдальні, і це була наша помилка. Все б було добре,але ви ж знаєте мене зі мною має відбутися якась дебільна пригода інакше це не я. І ось це сталося, я спокійно підходжу до каси розраховуюся і «БЛІН!» Ні невже знову Белла. Я не побачила її тому повертаючись я прокинула свій піднос з їжею на неї.
– МЕРІ! – закричала не людським голосом вона і гамін і їдальні вмить перетворився на тишу дехто навіть побоявся ворухнутися.
– Белло? Чорт Белло я…я не хотіла я ненароком. Я не побачила тебе вибач.
– Кольт якщо ще раз щось таке утнеш тобі до випускного не дожити зрозуміла!!!
– Так вибач.
– Якщо я ще раз побачу тебе ближче ніж на метр від мене ти поплатишся, зрозуміла?
– Так…так вибач – і щойно я гадала що це вже кінець і всі розійдуться мирно, аж раптом я побачила компанію еліти що наближається до мене, і чому я дивуюся це ж я.
–Так-так що тут у нас – промовив Джош – Мері сонечко, що ти в біса зробила!
– Нічого.
– Нічого? Тоді чому моя подруга вся брудна.
– Емм…ну...
– Аяйяй, непорядок – після цих слів Джош вихопив піднос в одного із учнів і жбурнув у мене, я миттю покрилася їжею. Цього йому було не достатньо і він так сильно штовхнув мене що я впала і ледь не вдарилася головою об підлогу
– От тепер порядок – промовив він і пішов геть.
Компанія еліти синхронно повернулася і пішла геть. В цей момент до мене підбігли друзі і допомогли мені піднятися.
– Як ти, все гаразд? – першим запитав мене Джек.
– Так, все нормально.
– Ходімо звідси – взявши мене за руку Джек попрямував до виходу.
Що я можу сказати Джош рідкісний тип критинів, він завжди діставав мене морально. Через це я його ненавиджу. Взагалі компанія еліти вважає себе крутішими за інших, а насправді це просто купка дебілів з купою грошей.
Після того як я почистила свій одяг ми попрямували до старого дуба на наше містечко. Я поринула в свої думки обдумуючи сьогоднішню пригоду що трапилася зі мною, навіть не почула коли пролунав дзвінок.
– Ходімо Мері вже урок – повідомила мені Єва.
– В мене немає настрою, я прогуляю його, а ви йдіть добре.
– Ні! Ти підеш на урок, сьогодні в нас тема Стівен Кінг ти не можеш її прогуляти – сказав Джек
– Ні, це ти не можеш її прогуляти, а я можу – Стівен Кінг найулюбленіший письменник Джека, він просто марить ним.
– Ну Мері заради мене ходімо.
– Ну гаразд, якщо ти так просиш я піду.
Ми всі дружньо пішли на урок, цей урок не був нудним навпаки він був веселим. Цілий урок розмовляли лишень дві людини Джек і вчитель. Не заперечую того факту що я теж люблю читати, але з Кінга я прочитала всього лишень дві книги «Сяйво» і «Ловець снів». Мені було весело спостерігати за Джеком, вчителем і їх діалогом.
Урок закінчився, і це напевно був найцікавіший урок за сьогодні.
– Мері! ходімо швидше бо на автобус запізнимося – повідомила Єва.
– Ні, друзі не сьогодні я хочу прогулятися, тому піду пішки.
– Добре, але ось тримай ватман я його вже придбала.
– Добре нехай щастить зустрінемося завтра о першій в тебе дома.
– Окей, бувай – попрощався Джек зі мною і обійняв, я здивувалася
– все буде добре ми зробимо це – пошепки промовив Джек і пішов геть.
На душі все ще вирувала буря і образа від сьогоднішнього дня і пригод, рука ще поболювала я не пішла одразу додому я попрямувала в місце де я почуваюся вільною,я пішла в ліс. Цей невеличкий за розмірами ліс знаходився неподалік від мого дому. Там віяло спокоєм і свободою. Ввімкнувши в плеєрі свою улюблену пісню я почала роздивлятися це величне як на мій погляд місце, спокійним кроком я прогулювалася ним десь годину, а коли втомилася пішла додому.
– Мам! Я в дома – крикнула я на весь дім. Мама була на кухні і щось готувала.
– О! Мері ти вже вдома.
– Так…ммм так смачно пахне.
– Дякую я старалася роздягайся і мершій їсти.
Я послухалася маминого наказу і пішла в кімнату, миттю переодягнувшись я попрямувала на кухню.
– Як справи в школі?
– Нормально, а Ніл вдома.
– Ні, його не буде він поїхав у відрядження. Тому ми і сьогодні так рано прокинулися і поїхали на озеро.
– Аааа зрозуміло.
Поївши я попрямувала в кімнату. Я майже всю ніч не спала, бо малювала плакат мушу визнати вийшло непогано. Я його так і не домалювала. Очі самі вже заплющувалася і я зрозуміла що з мене досить: «завтра домалюю» подумала я і лягла спати.
Розділ 5
Ранок суботи виявився досить теплим і сонячним лишень подекуди пливли самотні хмаринки яких ганяв легенький вітерець.
– Мері, Мері прокидайся.
– Що?...вже ранок.
– Так! Ранок ти що знову цілу ніч серіали дивилася?
– Я та ні мам.
– Ех, краще б до екзамену готувалася я тебе вже хвилину намагаюся розбудити.
– Та не дивилася я серіали.
– Іди їсти і бігом до школи, сподіваюся ти не забула що сьогодні в тебе останній екзамен?
– Ні…вже іду. – я ледь-ледь прокинулася, мені так лінь було вставати з теплого ліжка що я хвилин шість просто крутилася і була схожа на тюленя який викинувся на берег. Годинник показував одинадцяту дня. Я вирішила не чекати до першої тому поснідавши і взявши все необхідне для нашого плану я пішла до Єви.
***
– Сюрприз!
– Мері, що ти робиш тут так рано ми ж домовлялися на першу?
– Та знаю я просто вирішила прийти швидше, я ще плакат не доробила,може впустиш мене?
– О! так проходь, Мері Не ображайся але в тебе вигляд як у зомбі.
– Знаю я малювала плакат.
– Цілу ніч?
– Ні.
– А виглядає наче цілу.
– Ха-ха знаю, ну що вперед доробимо цей плакат.
– Так вперед, Джек сказав мені що під’їде за нами. Ніяких проблем не виникло все іде по плану.
– Добре.
– Покажи плакат?
– Тримай.
– Вау…та він прекрасний, і не треба казати що ти не художник бо це шедевр.
Наступні дві години ми з Євою доробляли плакат, розважалися і слухали музику.
На годиннику рівно перша і як по плану не спізнившись ні на хвилину прибув Джек. В честь свого приїзду він посигналив. Нам було так весело що ми навіть не помітили як швидко проплинув час. Почувши що Джек вже приїхав ми миттю скочили з місця на зустріч йому.
– Привіт – привітався Джек з нами – як справи? Ну що готові до пригод.
– Так звісно готові! – одночасно вигукнули я і Єва.
– Проходь – промовила Єва запрошуючи Джека в дім
– Потрібно все ще раз перевірити, чи ми щось не забули – промовив брюнет.
Наступні шість хвилин ми перевіряли наш багаж. Переконавшись що ми все взяли, поспішили до авто. Поклавши всі речі по місцям ми вирішили ще трішки посидіти і випити чаю з печивом. Допивши чай ми вирушили в дорогу.
– Єво ви вже їдете – виходячи з дому промовила бабуся Єви міс Річерсон до нас.
– Так бабусю будемо пізно не хвилюйся.
– Нехай щастить вам дітки.
– Спасибі міс Річерсон.
Ми сіли в машину хто куди, ввімкнули музику і помчалися на зустріч пригодам.
– Ти що розповіла бабусі про наш план? – промовила я до Єви.
– Та ні просто я сказала їй що ми після екзамену їдемо на пляж і що там буде вечірка в честь того що екзамени закінчилися. Я їй сказала що там буде майже вся школа. І щоб вона за мене не хвилювалася тому що там будете і ви.