– І так приз за найкращий обман отримує Єва Річерсон.
– Ха-ха ну дякую Мері.
– Ні справді це геніально.
Нам не було нудно ні на хвилину, ми веселилися як могли. Перед очима пропливали будинки а легенький вітер приємно лоскотав обличчя. І по дорозі нам в голови прийшла геніальна думка викрасти Green Day, звісно ж це був жарт і ми б так не поступили ніколи...
Я люблю кудись їхати, дорога мене манить як би я мала можливість все життя подорожувати я б не впустила її. Незнайомі міста, люди, кожного дня якісь нові пригоди на нових місцях.
– Чорт, доведеться трохи тут зависнути…погляньте які затори – повернулася я до реальності почувши незадоволений голос Джека.
– О чорт, і на довго ми тут застрягли.
– Не знаю, побачимо.
– А скільки кілометрів ми вже проїхали? – запитала я.
– Десь кілометрів десять. А що? – повідомив мене Джек.
– Та ні, нічого я просто замріялася.
Ми простояли в пробці десь хвилин десять. Я вже втратила надію що ми коли-небуть приїдемо до місця призначення, аж раптом на диво ця величезна зміюка з ряду машин почала рухатися. Вже через пів години ми їхали по майже порожньому шоссе. Навкруги розтяглися височенні будівлі і дерева, вітер приємно лоскотав обличчя розвіюючи гаряче повітря від асвальту… Чим раз людей ставало все більше, і більше. Всі про щось говорили, жартували, щось обговорювали просто і насолоджувалися життям.
– Ну що ви готові, я так хвилююся ми майже приїхали – радісно промовив Джек.
– Так і це помітно, погляньте навкруги скільки фанатів з символікою групи – підтримала розмову Єва.
– Це так круто, в такі моменти ти не почуваєшся самотньо – сказала я.
– Так, аж не віриться.
Нарешті ми доїхали до місця призначення, народу було так багато що ми не знали де припаркувати машину. Вулиці просто були заповнені людьми і машинами, нарешті від’їхавши достатньо далеко Джек все ж знайшов вільне місце.
– Приїхати ми приїхали, а от як ми маємо звідси вибиратися.
– Не будь занудою Джек якось виберемося.
– Ну гаразд, вперед.
– Ходімо вже я більше не можу терпіти – нетерплячи промовила Єва.
Ми рушили вперед я дивувалася як же багато людей навколо. Я хвилювалася щоб ми не простояли в черзі забагато часу але на щастя черга була малою тому що більшість фанів вже були в середині або просто сиділи і пили пиво. Ми підійшли до пропускного пункту показали квитки нам на руку вдягнули пропускні брослети і ми пішли в середину до своєї фан зони. Я ще раз в думках подякувала Алексу за квитки і за місця і вирушила вперед за друзями.
– Здуріти можна скільки тут народу – крізь шум промовив Джек.
– Так, багато їх тут…
Я вже не чула розмови Джека і Єви я просто стояла в очікувані, коли ж вони з’являться, коли нарешті розпочнеться концерт.
Проминуло хвилин десять Джек і Єва все ще про щось розмовляли. А я все ще чекала, скажу вам чесно хвилини очікування це пекельна мука, від хвилювання ти не знаєш що й робити. Проминуло ще кілька хвилин і ось нарешті, ведучий виходить на сцену і промовляє довгоочікувані слова «Зустрічайте на сцені легендарних Green Day». Мить і всі замовкли, ще мить і я бачу як Тре посідає своє місце за ним в слід іде Майк і Джейсон а потім Біллі всі починають божевільно кричати, в той момент я думала що оглухну, я дивлюся на Джека і Єву вони так щиро і невимушено радіють поглянувши на них в мене на обличчі з’являється широка усмішка і в душі панує тепло і спокій.
– Мері! Мері! Ти можеш в це повірити ми здійснили нашу мрію – чую я крізь шум Єву.
– Так ми це зробили! – я схопила і міцно обійняла Єву а потім сама не тямлячи що роблю вхопила Джека і поцілувала його в щічку при цьому обіймаючи.
– Ого я це за що? – від здивування Джек почервонів і мило усміхнувся.
– Зате що ми це зробили!!! – голосно намагаючи перекричати натовп людей говорить Єва і робить те саме що і я. Потім ми починаємо всі гуртом обійматися і стрибати як навіжені при цьому дико волаючи. Нам так весело, і я думаю це винагорода за все те лайно що ми пережили в школі за ці всі роки навчання, я напевно ніколи не забуду цей день. Як же круто тут, я не можу стримати емоцій, нарешті ми це зробили, ми здійснили нашу мрію. Трішки заспокоївшись ми перестали стрибати, і вже десь на сьомій пісні ми втомилися і вже просто стояли з широкою усмішкою на обличчі і дивилися концерт.
І тут мій погляд кинувся на вокаліста і я помітила що він дивиться на нас, у відповідь я йому усміхнулася він мені теж. Ви тільки уявіть цей момент мені на душі стало так тепло а серце так шалено билося в грудях що мені здавалося ще мить і воно вискочить. Я звернулася до друзів.
– Ви це бачили…бачили!!!!
– Що Саме!?
– Біллі поглянув на нас.
– ЩО! Як я це пропустила?
– Да ти жартуєш що справді?
– Так! Він поглянув на нас а потім на мене я йому усміхнулася а він мені.
– ЩО…Бліііннн крутоо, як ми це пропустили.
В цей момент Єва з Джеком пильно дивилися на вокаліста з надією що він це повторить і знову погляне на нас, і це було не дарма під час соло він знову поглянув на нас. В цей момент ми всі обійнялися і з широкою усмішкою дивилися на нього він знову усміхнувся нам, і ми знову почали нестримно стрибати і радіти. Не встигнувши і порадіти як вокаліст показавши на наш плакат усміхнувся і показав великим пальцем вгору. Побачивши це інші учасники групи теж з цікавістю поглянули в наш бік і теж щиро нам усміхнулися.
– О Боже! О Боже Мері Джек ви це бачили вони всі поглянули на нас.
– Так! Я це бачила.
– Це просто нереально круто!
– Так Джек саме так!
– Здається їм сподобався наш плакат!
– Так! Саме так!
– Я такий радий емоції просто переповнюють мене.
– Ми теж!!
Ще одне соло і пісня закінчилася,але вокаліст не поспішає оголошувати наступну пісню він зупинився і підійшов ближче до нас. О Боже що зараз буде я так хвилювалася серце шалено билося, Джек і Єва теж хвилювалися я це помітила тому що вони ще міцніше схопили мене. Біллі підходить і раптом зупиняється в декількох сантиметрах від нас. «що ж ти виробляєш я зараз свідомість втрачу» подумки промовила я.
– Вау – промовляє він до нас – цей плакат справа ваших рук? Я завмерла навіть не могла поворухнутися в цей момент я і тільки думала « О Боже! Це він до нас?! Сам Біллі Джо Армстронг звертається до нас? Ні напевно це сон» Тишу порушив Джек.
– Так – тремтячим голосом промовляє він.
– Ого молодці! Так піднімайтеся на сцену нехай народ побачить вас – після цих слів ми обмінялися здивованими поглядали і виконали наказ вокаліста. Піднятися на сцену нам допомогли охоронці.
– Як вас звуть – знову звернувся до нас Біллі.
– Я Джек а це мої подруги Єва і Мері.
– Дуже приємно мене звуть Біллі ну ви і так це знаєте, а чи може ні?
– Так знаємо – нарешті наважилася сказати я.
– Молодці – викрикнув Майк.
Ми почали сміятися.
– Так я і не сумнівався, а тепер запитання до зали є тут люди які не знають як мене звати, якщо є то прошу вийти тому що тут вам не місце, тільки велика зелена сім’я має право тут знаходитися – промовив вокаліст до натовпу, звісно ж це був жарт і нікого не вигнали. Біллі підійшов до мене і майже пошепки промовив – а ви подаруєте цей плакат нам. Я так само тихо відповів.
– Так.
– Ви чули народ цей плакат наш! – голосно з усмішкою на устах відповів Біллі.
Вони забрали наш плакат. Ми вже хотіли спускатися на свої місця аж раптом Біллі промовляє до нас.
– Ей ви куди, не так швидко,залишайтеся. Вокаліст оголошує наступну пісню це була наша улюблена пісня з альбому American idiot а саме Holiday а ми просто стоїмо на сцені і розважаємося не вірючи в своє щастя. Фанати нестримно волають і підспівують. Нарешті пісня закінчується, ну чому саме на таких крутих моментах час іде так швидко. Ми не знали що робити чи залишатися чи іти. І тут приходить порятунок, вокаліст промовляє.
– Джек, Мері, Єво – невже він запам’ятав наші імена, чорт круто я його люблю. – я хочу щоб ви залишилися ще на сцені, ще одна пісня а потім ви вже можете піти на свої місця.