Дюпен був шляхетного роду... — В часи По відомі три брати Дюпени: Адре Марі Жан Жак — фахівець з кримінального права, обраний 1840 р. головою палати депутатів Франції; Шарль — математик, у 30-х pp. морський міністр Франції; Філіпп — відомий адвокат.
Сен-Жерменське передмістя — аристократичний район у Парижі.
Давня філософія двоєдиності душі — філософська доктрина про матеріальну і духовну основу буття.
Пале-Рояль — палац у Парижі, збудований на початку XVII ст. для кардинала Рішельє.
Театр «Вар'єте» — паризький театр, заснований 1790 р. у Пале-Роялі; з 1807 р. — на бульварі Монмартр. Ставились водевілі, згодом оперети і соціально-побутові п'єси.
Кребійон Проспер Жоліо (1674-1762) — французький актор і драматург, його трагедія «Ксеркс» зазнала гучного провалу.
Ніколз Томас Лоу (1815-1901) — американський лікар, письменник, громадський діяч, зустрічався з По, про що розповів у книзі «Сорок років американського життя. 1821-1861».
Ламартін Альфонс (1790-1869) — французький поет-романтик, історик і політичний діяч.
«Втратила давня літера перше звучання» — рядок з твору «Фасти» Овідія.
Журден — герой комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич». Простосердий і марнославний Журден, пнучись в аристократи, одягав халат, «щоб краще відчути музику».
Відок Франсуа Ежен (1775-1857) — організатор і перший керівник паризької кримінальної поліції, автор «Мемуарів», у яких розповідав про своє надто барвисте і строкате авантурне життя. «Мемуари» широко використовувались у документальній та художній літературі про злочинність і злочинців. Саме ім'я Відока стало прозивним.
Істина не завжди у криниці. — Дюпен перефразовує афоризм, який приписують давньогрецькому філософові Демокріту (бл. 460-370 до н. є.) : «Істина живе на дні криниці».
Кюв'е Жорж (1769-1832) — французький зоолог, автор праць з порівняльної анатомії, палеонтології і систематики тварин.
Невшатель — місто на півночі Франції.
Лаверна — римська богиня прибутку, покровителька злодіїв та шахраїв.
«Заперечувати те, що є, і пояснювати те, чого нема» — цитата з другої передмови Ж. Ж. Руссо до його роману «Юлія, або Нова Елоїза» (1761).