— І немає ніяких основаній щитать, що не працює. Поняв?
— Так точно, — безрадісно відповів йому я.
Агент стояв під дверима і слухняно ждав мене. Я пройшов у кабінет, залишивши за собою двері, почепив фуражку на цвяшок у стіні й кинув у коридор:
— Проходьте!
Він зайшов і став біля дверей.
— Зачиніть за собою двері, ви ж умієте, — не дивлячись на нього, спокійно сказав я.
Він зачинив двері й мало не істерично, як баба, крикнув:
— У чому ви, собствіно, мене обвіняєте?
— Не треба підвищувати голос на працівника міліції при ісполнєнії службових обов’язков, — знову спокійно так я йому кажу. — Сідайте! — показую на стілець перед своїм столом.
Сів.
— Ваші документи, пожалуста.
— Ви мене прекрасно знаєте. Навіщо вам мої документи?
— Заспокойтеся, Ігоре Ігоревичу, — м’яко так я йому. — Дайте ваші документи, щоб нам не пришлося починать установлєніє лічності.
— Бюрократ! — вискнув Агент, але паспорт поклав мені на стіл.
Я взяв із правої шухляди ключ, відімкнув ліву шухляду й дістав бланк протоколу. Поклав перед собою. Взяв ручку, акуратно опустив у чорнильницю, потім відірвав куточок газети, яка лежала в мене на столі, й добре протер перо. Вписав дату в бланк протоколу, спитав:
— Прізвище?
— У паспорті написано, — єхидно відповів він.
— Так і писать? — ніжно так спитав я.
— Що «так і писать»?
— Тут я ставлю вопроси, — твердо сказав я. — Так і писать: «У паспорті написано»?
— Бюрократ! — повторив Агент.
Я нахилився над аркушем, мокнув ручку в чорнильницю й повторив по складах, ніби записую в протокол: «Бюрократ».
— Що ви пишете! — знову пискнув Агент. — Моє прізвище — Хрущ Ігор Ігоревич.
Я підвів на нього очі й довго мовчки дивився. Потім знову нахилився над протоколом. Записав.
— Ім’я?
Він щось поклекотав, тоді каже:
— Ігор!
— По батькові?
— Ігоревич!
— Я повторюю, — з тєрпенієм у голосі повторив я, — не треба підвищувати голос. Ви не вдома. Там можете зі своєю дружиною розмовляти, як хочете. А тут — не треба. Рік народження?
— 1932-й.
Я записав.
— Місце роботи?
— Облводоканал.
Я записав.
— Посада?
— Старший інженер.
— Прізвище дружини?
— Хрущ.
— Ім’я?
— Валентина.
— По батькові?
— Сергіївна.
— Місце роботи?
— Облводоканал.
— Посада?
— Старша медсестра. В амбулаторії.
— Ясно! — я поклав ручку і подивився на нього — довго й мовчки. — А поясніть мені, будь ласка, яким образом вам удалося поселитись у відомствінному домі.
— Та яке це має відношення до… — він просто вибухнув, його затрусило. — До…
— До чого, громадянине Хрущ?
Почувши це «громадянине», він нарешті не на шутку злякався.
— Моя… моя жінка… — схоже, Агент не міг підібрати подходящих слів.
— Так-так, — підштовхнув я його. — Ваша жінка…
— Вона працювала в райбольниці. І отримала це житло. Що тут протівозаконного?
— Це ви мене питаєте?
Він вирішив, мабуть, кидатися на амбразуру.
— Так! Я питаю! Що тут протівозаконного?
— Як давно ваша дружина не працює в райбольниці?
— Ви зрозуміли мій вопрос, громадянине Хрущ?
— Зрозумів.
— Ну, так отвічайте.
— Чотири, ні… три роки.
— Так три чи чотири?
— Ну, вона три роки як звільнилася.
— І хто ж їй підписав обхідний? Мене цікавить ім’я і фамілія.
— Так… Я… Я не знаю. Звідки ж мені знати? Я ж там не работав…
— Допустім.
Я вже бачив, що Агент поплив. Треба було ще трохи додавить — і він мій.
Я потягнувся до його паспорта. І краєм ока помітив, що правильно зробив. Агент витягнувся в ниточку на стільці. Він дивився широко розкритими оченятами і тремтів, як лук. Ну, не лук — не цибуля, ви ж понімаєте, а ця… Тятива. От.
Я перегорнув усі сторінки, навіть не посміхнувшись, коли побачив його фотку. Так і є: прописка постійна.
— Гаразд, — я знову поклав паспорт на стіл.
На лиці Агента помітив велике облєгченіє.
Я взяв чистий лист бумаги, взяв шарикову ручку й усе це простягнув Агентові.
— Пожалуста, опишіть обстоятельства, при яких у вас украли ключі.
— А шо тут описувать? Ну, вкрали…
— От і напишіть, як вони вкрали: вас ізбили, потім витягли з кармана? Чи вкрали піджак, у кармані якого були ключі? Чи вдерлись у квартиру і там схопили ключі? Що ще зловмисники вкрали? Які у вас є підстави обвинувачувать саме цих людей, на яких ви написали заявлєніє… Словом, усе по порядку.