Її голос звучав дуже впевнено. У ній можна було чітко побачити доньку своєї видатної матері, яка збирала на свої спектаклі величезні зали. Вона ще більше притихла й продовжила:
— З усіх людей в потязі у мене найкращий мотив для його вбивства.
— Але ж ви його не вбивали, мадам?
— Присягаюся, містере Пуаро, і мій чоловік підтвердить, що я не підіймала руки на того чоловіка.
— Я теж, — додав граф. — Даю вам своє слово честі, що в ту ніч Хелена не виходила з купе. Як я казав, вона випила снодійне та всю ніч проспала. Вона цілком і повністю невинна.
Пуаро уважно оглядав їх по черзі.
— Даю слово честі, — повторив граф.
Пуаро похитав головою.
— І після цього ви вирішили виправити ім'я в паспорті?
— Мсьє Пуаро, — спокійно й виважено почав говорити граф, — зрозумійте мою позицію. Ви думаєте, я буду спокійно дивитися, як мою дружину поліція почне вплутувати до цієї справи? Вона невинна, я це знаю, але її слова правда — її зв'язок із сім'єю Армстронгів негайно накликав би ще більші підозри. Можливо, її б навіть заарештували. Якесь лихо змусило нас сісти в один потяг із цим Ретчеттом. Я визнаю, що збрехав вам — ось моя помилка. Моя дружина в ту ніч не покидала купе.
Він говорив настільки серйозно, що йому ніяк не можна було суперечити.
— Я не кажу, що не вірю вам, — відповів Пуаро. — Ваша родина дуже шляхетна й відома. Справді, було б дуже неприємно потрапити в таку ситуацію. Проте як ви поясните носовичок вашої дружини в купе покійного?
— Цей носовичок не мій, — відрізала графиня.
— Незважаючи на ініціал Н?
— Незважаючи на ініціал. Мої носовички зовсім не схожі на цей. Знаю, що не можу змусити вас повірити в це, проте запевняю, що носовичок не мій.
— Можливо, його хтось туди підклав, щоб звинуватити вас?
Вона всміхнулася. «Ви хочете, щоб я це визнала? Але, містере Пуаро, це не так.»
— Тоді чому ви вирішили виправити ім'я у паспорті, якщо носовичок не ваш?
На це питання відповів граф.
— Ми почули, що на місці злочину був знайдений носовичок із ініціалом Н. Перед тим, як ви нас допитували, ми обговорили це й зрозуміли, що це може викликати додаткові підозри. Рішення знайшли доволі просте — змінили Хелена на Єлена.
— Ви розумієте, що вчинили певною мірою злочин? — сухо сказав Пуаро. — Така винахідливість аж ніяк не пішла на користь слідству.
— Ні, ні, — сказала графиня. — Містере Пуаро, я поясню, як усе було. Я була страшенно налякана. Мене могли в усьому звинуватити. Кинути у в'язницю. Я була така налякана, містере Пуаро. Ви мене розумієте?
Її голос звучав так мелодійно-благально, голос доньки відомої актриси — Лінди Арден.
Пуаро уважно поглянув на неї.
— Щоб я справді вам повірив — я не кажу, що не вірю вам — мені потрібна ваша допомога?
— Моя допомога?
— Так. Мотив убивства лежить у минулому — у тій трагедії, яка трапилася у вашій сім'ї та перевернула ваше життя. Дозвольте мені поглянути в минуле й, можливо, це підкаже мені.
— Що я можу вам сказати? Вони всі померли. — Вона почала сумно перелічувати: — Роберт, Соня та маленька Дейзі. Вона була така гарненька, мила, з такими кучериками. Ми так милувалися нею.
— Була ж іще одна жертва, мадам? Скажімо так, непряма.
— Бідолашна Сюзанна? Так, я зовсім за неї забула. Поліція підозрювала її, думала, що вона має до цього якесь відношення. Можливо, якесь і мала — проте не зі своєї вини. Думаю, що вона випадково про щось обмовилася, наприклад, коли Дейзі виходить на прогулянку. Вона не змогла цього собі пробачити — вважала себе винною. — Графиня здригнулася. — Вона викинулася з вікна. Який жах! — вона обхопила обличчя руками.
— Якої вона була національності?
— Французка.
— Яке було її повне ім'я?
— Чесно кажучи, не пригадую. Ми завжди називали її Сюзанною. Мила, весела дівчинка. Вона була такою прив'язаною до Дейзі.
— Вона була помічницею няні, так?
— Так.
— А хто була нянею?
— Зі спеціальної школи. Прізвище Штенґельберг. Вона дуже любила Дейзі… І мою сестру.
— Тепер, мадам, я хочу, щоб ви добряче подумали перед тим, як відповісти. Серед осіб, які перебуваютьу цьому потязі, ви когось упізнаєте?
Вона вирячилася на нього. «Я? Ні, нікого».
— А княгиню Драгомирову?
— А, її. Я знаю її, аякже. Я думала, що ви мали на увазі когось з тих часів.
— Так і є, мадам. Подумайте ще раз. Пам'ятайте, що пройшло багато років. Люди могли дуже змінитися зовні.
— А за вами — ви тоді були ще зовсім юною — хтось наглядав?