— А інші, слабші?
— Слабші, так, могла.
— Я от про що думаю, — сказав Пуаро. Про випадок ранці, коли я попросив її написати адресу. Це, звісно, була пастка. Я хотів побачити, на яку руку вона погляне — ліву чи праву. Вона нічого не зробила. Лише промовила дивну фразу: «У мене немає сил.» Це ще раз підтвердило мої думки про цей злочин.
— Проте це все одно це прояснило питання з шульгами?
— Ні. До речі, ви помітили, що граф Андреній тримав свій носовичок у кишені з правого боку?
Мсьє Бук похитав головою. Його думки перетравлювали все почуте в останні півгодини. Він пробурмотів:
— Брехня, знову брехня. Мене вражає, скільки брехні ми почули сьогодні вранці.
— Нам іще стільки доведеться дізнатися — з усмішкою відповів Пуаро.
— Ви так гадаєте?
— Я буду дуже здивований, якщо помилюся.
— Ця лукавість мене хвилює, — сказав мсьє Бук. — Хоча це вас забавляє, — з докором додав він.
— У цьому є певний зиск, — відповів Пуаро. — Якщо ви протистоїте людині, що бреше, кажучи правду — вона завжди це визнає. Головне спіймати момент для кращого ефекту.
Це єдиний шлях розв'язання цієї справи. Я обираю кожного пасажира, розмірковую над його словами, та питаю в себе: «Якщо він каже неправду, то як саме та чому він її каже». І відповідаю собі: «Якщо він бреше, то цьому обов'язково повинне бути пояснення.» З графинею Андреній нам це вдалося. Потрібно такий же метод застосувати на інших людях.
— А якщо ваш метод виявиться невірним?
— Тоді, принаймні, одна людина буде поза підозрами.
— Ага! — метод виключення.
— Саме так.
— І з ким будемо спілкуватися наступним?
— З pukka sahib, із полковником Арбетнотом.
6
Друга розмова з полковником Арбетнотом
Полковник Арбетнот був не надто щасливий, коли вдруге прийшов у вагон-ресторан. Його обличчя виглядало ще більш занепокоєним, коли він сів і сказав:
— Що таке?
— Перепрошую, що потурбував вас іще раз, — сказав Пуаро. — Проте, гадаю, є ще певна інформація, яку ви могли б нам надати.
— Справді? Я так не думаю.
— Спершу, ви бачите цей йоржик для чистки трубки?
— Так.
— Він ваш?
— Не знаю. Щоб ви знали, я не ставлюна них своїх міток.
— До вашого відома, полковнику Арбетнот, ви єдиний пасажир у вагоні, який курить трубку.
— В такому разі, напевно, він мій.
— Ви знаєте, де він був знайдений?
— Гадки не маю.
— Його знайшли поблизу тіла жертви.
Полковник підняв брови.
— Якщо ви маєте на увазі, що це я загубив, я скажу ¬— ні.
— Ви коли-небудь заходили в купе Ретчетта?
— Я ніколи не розмовляв з цим чоловіком.
— Ви ніколи з ним не говорили та не вбивали його?
Брови полковника опустилися назад.
— Якби так, сумніваюся, що я познайомив би вас із цим фактом. Насправді я його не вбивав.
— Добре, — промимрив Пуаро, — не має значення.
— Прошу вибачення?
— Я сказав, що це не має значення.
— Он як! — Арбетнот різко поглянув на нього дещо неспокійно.
— Розумієте, продовжив розмову коротун, — сам йоржик не є таким важливим. Я можу надати одинадцять інших пояснень його присутності.
Арбетнот вирячився на нього.
— Насправді, я викликав вас із зовсім іншої причини, — вів мову Пуаро. — Міс Дебенхем, напевне, казала вам, що я підслухав деякі слова із вашої розмови на станції Конья?
Арбетнот не відповів.
— Вона сказала: «Не зараз. Коли усе скінчиться». Ви знаєте, що означають ці слова?
— Вибачте, містере Пуаро, проте я мушу відмовитися відповідати на це запитання.
— Чому?
— Гадаю, вам краще запитати в самої міс Дебенхем щодо значення даних слів, — сухо відповів полковник.
— Я вже це зробив?
— Вона відмовилася вам відповісти?
— Так.
— Тоді, гадаю, все просто для вас — мій рот на замку.
— І ви не розповісте секрет дами?
— Називаєте це, як завгодно.
— Міс Дебенхем казала мені, що це стосується її особистих справ.
— Тоді чому ви їй не вірите?
— Бо, полковнику Арбетнот, міс Дебенхем є дещо підозрілою особою.
— Нонсенс, — із запалом відповів полковник.
— Ні, не нонсенс.
— У вас немає нічого проти неї.
— Навіть того, що вона була гувернанткою в сім’ї Армстронгів у той час, коли було викрадено Дейзі Армстронг?
Запала мертва тиша. Пуаро нахилив голову.
— Бачите, — мовив він, — ми знаємо більше, ніж ви думаєте. Якщо міс Дебенхем невинна, для чого їй приховувати цей факт? Чому вона казала мені, що ніколи не була в Америці?