Отож це неправда, що я знищила його в собі...
Настав цей застиглий і вельми дивний спокій, настало це полегшення, та все ж і він є таки тут, зі мною, поруч мене, в мені. Тільки вже інакше завдає мені болю, по-іншому жахає...
Втрачаючи його, я перемогла нарешті його відчуженість...
Мундек Варденьга рвався до горілки. Чи Теофіл Варденьга, мій учень, теж буде таким, як його брат? Я мушу зберегти цю школу, я мушу знати, яким виросте Тосек Варденьга.
Дуже вже недбало вела я сьогодні урок.
Вольвокс — рослина водяна...
Завтра...
Завтра вранці я стану перед моїми дітьми. Вони не повинні знати, що я ані краща, ані мудріша від них, що я сама починаю вивчати перші літери. Я не маю права розчаровувати їх, викликати в них невпевненість. Треба отож підготуватися. Треба залишати місце за першою партою.
Я — Агнешка Жванець, учителька.
Моє місце буде ось тут, за столом. Я знову побачу їх усіх, усіх, яких знаю вже не місяць, почую рясний шелест їхнього шепоту, коли підведуся з місця й сплесну в долоні — ось так.
Як тихо. За вікном опадає з гілля весняна роса. Ніч пахне теплою млою. Та це ж уже весна!
Додай, Ізо, до згадки про мене хоча б крихітку доброї пам’яті, щирої пам’яті про дружбу. Я сама, навколо ніч, а я все-таки дуже боюся.
Нехай уже швидше настає ранок.
До ранку ще далеко. Тихий і порожній мій клас. І темний. Ледве-ледве бачу я перед собою два ряди тихих, опустілих і темних парт.
Геленів, 1963
Вільгельм Мах і його роман «Вчителька, дочка Колумба»
Роман «Вчителька, дочка Колумба», що вийшов друком 1964 р., був останнім твором відомого польського письменника Вільгельма Мала. Своєрідна лебедина пісня митця (Мах помер в 1965 р.), цей роман справедливо вважається вершиною його двадцятилітнього творчого шляху.
У Вільгельмі Махові, людині багатого духовного світу та рідкісної доброти, щасливо поєднувались ерудиція й талант літературознавця та критика, знавця новітніх філософських і літературних течій з пристрастю нарисовця-репортера. Тонкий лірик з нахилом до романтизму, стиліст високого класу, він невтомно збирав і відтворював неповторність народної мови, селянських звичаїв, типів, фольклору.
Народився Мах 1917 р. в селі Камьонка, Жешівського воєводства, в селянській родині. Дитинство і юнацькі роки його пройшли на селі. Спогади про ту пору не раз згодом збагачували творчу палітру художника, земля дитинства в той чи інший спосіб присутня в усіх його творах. «Він був творцем однієї книги,— зазначала польска критика,— в тому розумінні, що в різному вигляді, у різних варіантах, звертаючись до різних часів і різних фабул, він писав одну й ту ж книгу — жешівську, пов’язану з краєм його дитинства і його захоплень».
В 1936 р. майбутній письменник вступив до Краківського педагогічного училища, яке закінчив через два роки. Вторгнення гітлерівців у Польщу він зустрів солдатом. Страшні роки окупації жив у Кракові, де активно працював у конспіративних гуртках.
Вишу освіту письменник здобув уже після війни — в 1947 р. він закінчив філологічний факультет Ягеллонського університету. Починаючи з 1945 р., Мах на журналістській роботі, спершу як секретар редакції журналу «Твурчосць», а потім — з 1950 по 1958 рр.— заввідділом прози тижневика «Нова культура». Багато сил і душевної енергії віддавав він вихованню молодої письменницької зміни.
Уже з перших днів існування народно-демократичної Польщі в періодичній пресі регулярно з’являються статті, репортажі та оповідання Маха. Частина із них вийшла окремою збіркою в 1954 р. під назвою «Досвід і випадки». Вже посмертно, 1971 р., в двох томах були видані «Літературні нариси» — багатий і різноманітний доробок Маха — критика і літературознавця.
У великій прозі Мах дебютував повістю «Іржа» (1950), дія якої відбувається за фашистської окупації. Письменник досліджує вплив воєнних випробувань на людину. Цікавлять його насамперед передумови й безпосередні прояви душевної іржі, процес деформації й деморалізації людської психіки. В центрі твору — колишній студент, учасник війни Анджей Осецький, син поміщика. Вимальовується духовний світ людини нерішучої, заглибленої в самоаналіз, егоїстичної. Бездіяльність і внутрішня спустошеність у поєднанні з потягом до «краси життя» в її буржуазному варіанті стають причиною трагедії героя, його безглуздої смерті.
Наступний роман Маха «Родина Яворів» (1954), удостоєний Державної премії, привернув до себе увагу широкого читацького загалу. Невдовзі після появи його перекладено чеською, болгарською, німецькою, російською та українською мовами. Письменник вдається до зображення докорінних змін в польському селі, починаючи з 1942 до початку 50-х рр. Йдеться про зміни в свідомості людей на тлі глибоких соціальних перетворень у народно-демократичній Польщі.