Посередині всього цього кошмару зовсім розгублений стояв Афарас й очманілими очима дивився на недбало обмотаного рушником короля, який міцно стискає в руках справжню «бакку».
Я кинулася й схопила в обійми мокрого братика, а він люто вертів головою, щосили намагаючись вдержати на прицілі червонопикого. Почали стукати у двері.
— Він сказав… вечерю… — Афарас торкнувся долонею до шиї там, де виднілася червона цятка, надавлена глушником.
Двері затріщали, полетіли друзки, вивернувши «з м’ясом» замок, у номер увірвався готельний поліцейський з револьвером напоготові. Побачивши розпростерті тіла, він на секунду остовпів, потім гаркнув: «У чому справа?!»
— Відьма! — простогнав червонопикий, з ненавистю дивлячись на мене.
У номер набилося стільки народу, що ніде було ступити. Сяючий Клюс удесяте розповідав, як він стояв за відкритими дверима, поки бандит оглядав ванну, і як виявив, що «випадково» захопив справжню «бакку». У випадковість я дозволила собі не повірити: мій братик — людина дивовижно метка й на зброї розуміється краще за мене. О Ламасе, цей хлопець повинен дожити до повноліття, інакше світ влаштований занадто жорстоко! Моя мати вмерла, коли мені було стільки, скільки зараз йому, а він свою не бачив зовсім. Взагалі, я теж її не бачила. Клюс — незаконнонароджений. Батько нічого не розповідав мені про його матір, із всіх наших людей лише Дім Фут щось знав про цю історію, але волів тримати язика за зубами. Я просила тебе, Ламасе, намалювати її портрет, а ти замість цього велів мені сходити й подивитися на Клюса. Батько всиновив Клюса, оголосив законним спадкоємцем, а два роки тому відрікся на його користь від престолу. Він дуже любив Клюса, але цього чубатого телепня не любити важко… Хоча у декого виходить. У Дано Іта, скажімо. Коли він бачить цей каштановий чубчик поруч із моєю солом’яною гривою, у нього рот на сторону звертається. Як смішно, що саме він виявився нашим опікуном…
Нас перевели в інший номер і принесли розкішну вечерю, після чого Афарас сів біля дверей і заприсягнувся не заплющувати очей до самого ранку.
Прокинулася я тому, що двері буквально висаджували. Чийсь хрипкий голос басував: «Пані принцесо! Пане король!» Одяг я звечора віддала чистити, тому накинула зелений готельний халат прямо на нічну сорочку й поквапилася відкрити.
За дверима виявився вже знайомий комісар поліції в новому, чудово відпрасованому мундирі. Очі комісара вп’ялися в Афараса, який спав біля порога, а руки нервово обсмикали сукно мундира.
— Прошу пробачення, — комісар відвів погляд від незатійливого охоронця й жваво зацікавився моїм халатом. Я машинально перевірила ґудзики, застебнула нижній і запросила вартового порядку сісти.
— Я дозволив собі потурбувати вас настільки рано з досить поважної причини… — видавши цю довгу фразу, комісар значуще кашлянув. Якщо йому хотілося змусити мене нервувати, то результату він досяг. Невже водій «газелі» заговорив?
— Тіло вашого грабіжника зникло з моргу.
— Справді? — я постаралася надати голосу байдужості.
— Але якого саме? У вашому славному Амадані ми зіштовхнулися вже з п’ятьма.
Комісар почервонів й витер лисину хусточкою. Він явно почував себе не у своїй тарілці.
— Серед них грабіжником був тільки один. Інші збиралися викрасти їхню величність із метою шантажу. Невідомі особи проникли в приміщення моргу, зламали замки й винесли тіло людини, яка напала на вас у районі вокзалу.
— А сторож? — у дверях спальні з’явився Клюс у нічній сорочці до підлоги. Підходящого за розміром одягу для нього не знайшлося, і братик хоробро хизувався в клоунському вбранні.
— Сторож нічого не чув.
— Ну й місто у вас, пане комісаре, небіжчиків, і тих крадуть!
Крісло під комісаром заскрипіло, а краплини поту побігли вже по щоках. Він сильно нервував, бідний товстун.
— Відомо, що у вашому королівстві є прихильники магії, ваш культ Світла й Пітьми…
— Давайте не будемо обговорювати державну релігію. Що ви хочете від нас?
— В Амадані заборонене будь-яке чаклунство. Є припущення, що злочин у моргу здійснено з метою проведення якогось мерзенного ритуалу. Магічного ритуалу!
— Ну й що? — запитала я досить різко. — При чому тут ми? Ми по ваших моргах не лазили, небіжчиків не крали!
— Що ви, що ви! Я аж ніяк не збирався приписувати настільки жахливий злочин особам королівської крові! Я тільки хотів уточнити окремі деталі.