Її погляду відкрився зарослий вербами глибокий яр, кілька повалених дерев, що утворювали квадрат, і дивна компанія в центрі цього квадрата. Вона побачила Олега зі зв’язаними руками, який стоїть на краю каналізаційного люка, поруч лежала кришка. Навпроти розташувався в шезлонгу скелет з широкою рудою бородою, а навколо вишикувалися істоти, одягнені в однакові сірі костюмчики з хутряними стоячими комірами. Голови істот, позбавлені рослинності, були ліловими, на маківках стирчали вуха-пелюстки, носи провалилися, очі ледве виднілися з очних впадин. Загалом, видовище було не із приємних.
«Перевертні!» — з жахом подумала Ольга.
— Церемонія починається! — задерши голову, прокричав ліловий перевертень.
Гримнули труби, десь вдалечині відсалютував гарматними пострілами невидимий замок.
— Не бійся, боляче не буде, — Борода встав, по-батьківськи поплескав по плечу Олега й заглянув у зіяючу біля самісіньких ніг пащу колодязя. Дно було занурене в темряву, і тільки біля самісінької стіни горіли два жовті вогники-очі. — Я віддав би тебе драконові, але він тимчасово поститься.
Борода засміявся, ребра його затремтіли, дрібно затряслася борода, начебто приклеєна до нижньої щелепи.
Із глибини колодязя почувся шумний подих.
— Зголоднів, — пояснив Борода.
Перевертні в акуратних сірих костюмчиках зайняли позиції навколо люка, наставивши на його «жерло» вістря довгих списів.
— Ненажерливий, гад, — поскаржився Борода. — Мало йому худобини, любить людським м’ясцем побалуватися.
Олег здригнувся.
— Ти не переживай, — утішив Борода. — Ковтає він швидко.
Земля під ногами затремтіла, гігантська тварина заворушилася в темряві, з глибини потягнуло чимось невимовно огидним.
— Треба було вдома сидіти, а не до нас прагнути, — повчально помітив Борода.
Олег почекав, поки черговий порив вітру очистить повітря, перевів подих і тільки після цього сказав:
— Я не до вас летів. До інопланетян.
Борода зареготав так, що нижня щелепа в нього відпала, і перевертням довелося шукати її в траві.
— Навіщо тобі інопланетяни? — запитав він, коли щелепу поставили на місце.
Олег промовчав. Борода докірливо похитав черепом:
— А, шукаєш!.. Я їх знаю, абсолютно марні тварини. Тільки гельгочуть по-своєму й чунгу танцюють. Тобі треба танцювати чунгу?
Олег знизав плечима і з тугою подивився на замазану зеленою фарбою кришку люка.
— Тобі треба пожерти добре, ну й усяке… різне, своє, людське. Дурень ти ще, малий. Не розумієш, у чому щастя. Не в космосах треба витати, а бути до землі ближче!
У колодязі загуло, перевертні ощирилися й опустили списи нижче.
— Зараз! — крикнув у чорну діру Борода. — Ось ти сюди припхався, сам не знаючи навіщо, — продовжував він, звертаючись до Олега, — і думаєш, мені хочеться тебе в колодязь кидати? Служба. Краще б ще разочок ящик рому виміняти! Уночі добре, коли я людиною стаю. Я цар і бог уночі! Чого смієшся?
— Ніяк не уявлю тебе в ролі людини, — відповів Олег.
Борода брязнув кістками:
— Зараз я буду сміятися.
Він простягнув кістяну руку й легенько підштовхнув Олега до люка. Ольга зойкнула й упустила зім’ятий плед. Він пролетів кілька метрів, зачепив череп Бороди й розгорнувся. Звідти виповз білий павук.
— Привіт, хлопці! — вигукнув павук, моторно видряпався на голову найближчого перевертня й взявся танцювати якийсь фантастичний танець, по черзі підкидаючи всі вісім ніг.
Перевертні покидали списи, з товстих пальців відразу висунулися пазурі, але перша спроба схопити кривдника не вдалася: на ліловій лисині з’явилося кілька подряпин, а павук встиг благополучно зіскочити на землю.
Під час другої спроби Олега було збито з ніг і відкинуто на повалене дерево, один перевертень з криком полетів у колодязь, а павук опинився в шезлонгу Бороди.
— Веселіше, дітки! — закричав восьминогий, піднімаючи білу шерсть. — Станцюємо чунгу!
На третій спробі почалося побоїще між перевертнями, а Борода метався між ними й репетував:
— Припинити!
Тут щось лунко зойкнуло, наче вилетіла пробка з гігантської пляшки з шампанським, і над люком з’явилася чорна хмара.
— Він вилазить! — заволав Борода й почав дертися на схил яру.
Перевертні кинулися врозсип. Павук перекусив мотузку на руках Олега й запитав:
— Ти довго лежати збираєшся?
Повторювати йому не довелося: Олег схопився на ноги й видрався на схил ще швидше, ніж Борода.