Олег міцно стис руку Ольги:
— Олю…
— Мовчи! Ніч ще не настала, усе обійдеться!
Вона хотіла, щоб її голос не тремтів.
Сірі костюмчики розступилися й пропустили Бороду вперед. Його скелет скрипів сильніше, ніж звичайно, борода висіла клоччям, і в ній стирчали кульки реп’яха.
— Дарма сподіваєшся, — сказав він. — До ночі залишилося всього нічого. Сьогодні ми все-таки візьмемо Притулок. Доглядач не всемогутній. Сонце сідає.
Він повернув до світила кістяну голову, й останній промінь освітив її багряним світлом. Ользі стало страшно, вона ще міцніше вчепилася в руку Олега, щосили намагаючись вгамувати тремтіння.
Перевертні завили, і під їхній тужливий спів на жовтих кістках бороди виникли шматки напівзгнилої плоті. Ольга скрикнула й сховала обличчя на грудях Олега. Олег стис зуби, але додивився до кінця.
— От і все, — сказав Борода, демонструючи м’язисту руку. — Гарний?
— Гарний! — вимовив чийсь голос за його спиною.
Борода обернувся й побачив двох старих: доглядача й другого, запакованого в скафандр підвищеного захисту з бойовим випромінювачем на згині ліктя.
— Ти поквапився, Борода, — сказав доглядач. — Безтілесним бути надійніше.
Перевертні розбіглися в різні сторони.
— Говорив я тобі, не зв’язуйся із чужим сектором, — похитав головою доглядач.
Через ногу людини в скафандрі вискочив білий павук.
— Чужі танці ображає! — заверещав він і здибив шерсть.
Борода позадкував, не зводячи очей з випромінювача.
— Ідіть сюди, хлопці!
Ольга кинулася назустріч старим, тягнучи за собою Олега. Доглядач взяв її однією рукою, Олега — іншою, і повів, як малюків-бешкетників, до машини. Людина в скафандрі прикривала їхній відступ випромінювачем. Павук витанцьовував позаду й нагороджував Бороду інопланетними лайками.
До Ольги кинулася бабця Марта, обійняла її й потягла до старого автомобіля, де їх чекав Анатолій з термосом гарячого чаю й бутербродами.
— Тобі туди, — доглядач відпустив Олега й кивнув на флаєр, який стояв трохи в стороні.
Олег зупинився. Людина в скафандрі почекала, поки доглядач сяде за кермо автомобіля, пропустив павука вперед, потім легенько підштовхнув Олега в спину й показав на флаєр.
— Зараз, — Олег склав долоні рупором. — Олю!
Ольга розгублено оглянулася, вона тільки зараз помітила зникнення своїх супутників.
— Де тебе шукати, де ти живеш?!
Доглядач завів, мотор. Ольга підвелася на сидінні, почала говорити, потім замовкла.
— Де?!
Чоловік у скафандрі ривком втягнув Олега в кабіну й закрив двері. Негайно ж флаєр здригнувся й задзвенів від удару здоровенної каменюки.
Доглядач витиснув зчеплення.
— Голови пригніть!
Бабця Марта силою стягла Ольгу під сидіння, бо на машину обрушився град каміння. Доглядач пригнувся до керма й дав повний газ.
Останнє, що Ольга встигла побачити, перш ніж дерева закрили небо, було днище флаєра, який злітав.
Ніч
— Щоб відпочити від домашніх справ, дорогенька.
Доглядач включив фари. По обидва боки дороги стіною стояв чорний ліс. Клаптик освітленого асфальту перед колесами, вогники очей позаду — от і все, що виднілося в мороці. Зрідка промені фар вихоплювали яку-небудь ліану, що незрозуміло як опинилася в зимовому лісі й нависла над дорогою, або бік дивовижного звіра, який тікає.
У машині мовчали, тільки один раз Анатолій сказав, нахилившись до доглядача:
— Серж обіцяв засісти на горищі з кулеметом.
— Борода не полізе під постріли, — заперечив доглядач.
Ольга була в дивному заціпенінні, їй здавалося, що день ще не закінчився, вона все ще чогось чекала. Вогники, які миготіли позаду, мало цікавили її, щось важливіше вимагало осмислення, поверталося в свідомості, турбувало.
Ледве машина в’їхала на площадку перед Притулком, над його дахом піднявся місяць, затопивши округу мертвотно білим світлом.
— Серж включив прожектор! — зрадів Анатолій. — Тепер жоден чорт непоміченим не добереться!
Автомобіль, залишений біля ґанку, доглядач декількома рухами перетворив на крісло із крученими ніжками, звалив його на спину Анатолію й відправив у будинок, а сам затримався, щоб нагодувати собаку.
Першою в будинок увійшла Марта, за нею Ольга й останнім — Анатолій. Він поставив крісло біля каміна, сів і запитав у Михайла, який стояв з карабіном у руках: