Але вона не питає, чому Беньї захотів тренуватися сам. Вона не з тих сестер, які чіпляються з розпитуваннями. Хоч Адрі не звідси, але однаково вона — бйорнстадське дівчисько. Міцна як ліс, тверда як лід. Багато працює, мало говорить.
Ана стоїть у себе в кімнаті — гола перед дзеркалом — і рахує. Вона завжди мала до цього талант. Усе життя отримувала найвищі оцінки з математики. Малою вона рахувала все — каміння, травинки, дерева в лісі, сліди на землі, порожні пляшки в шафі під мийкою після вихідних, веснянки на шкірі у Майї, навіть вдихи. Часом, коли їй було геть невесело, вона рахувала шрами. А найчастіше Ана рахувала свої недоліки. Стояла перед дзеркалом і перераховувала все, що в ній було не таким. Часом це приносило полегшення — коли вона встигала сама собі назвати вголос те, що потім чула в школі.
У двері стукає тато. Він уже роками не заходив до неї. Відколи поїхала мама, тато з донькою перемістилися кожен на свій поверх, у свій світ. Одягнувшись, Ана здивовано відчиняє двері, тато стоїть у коридорі, виглядає безрадісним. Ні, не видно тієї п’яної туги, це не той сумний самотній чоловік, який часто не спить ночами, — зараз він тверезий. Тато простягає руку, не торкаючись доньки, ніби не знає, як виразити їй своє хвилювання. І повільно каже:
— Я говорив із кількома нашими, з полювання. Хокейний клуб збирає на загальну зустріч. Батьки і спонсори домовилися вимагати переголосування кандидатури Петера.
— Петера? — повторює Ана, бо не відразу розуміє, про що мова.
— Збираються вимагати, щоб його звільнили.
— Як? За ЩО?
— Заяву в поліцію подали через тиждень після вечірки. Частина людей стверджують, що… те, що сталося… це…
Він не може вимовити слово «зґвалтування» перед власного донькою, не хоче, щоб вона помітила, яке для нього полегшення, що це сталося не з нею. Він боїться, що вона зненавидить його за це. Ана гримає кулаками по ліжку.
— Брехня? Вони кажуть, що це брехня? І думають, що Петер чекав тиждень, бо хотів запхати КЕВІНА до в’язниці? То КЕВІН — це для них, бляха, ЖЕРТВА?!
Тато киває. Довго стоїть у дверях, не знаючи, що сказати, і врешті говорить лише:
— Я зготував котлети з лосятини. Все на кухні.
Зачиняє двері й спускається сходами.
Того вечора Ана телефонує Майї сотню разів. Їй зрозуміло, чому нема відповіді. Вона знає, що Майя її ненавидить. Бо все сталося так, як і передбачала Майя. Якби вона не розповіла правду, то була б єдиною, кого скривдив Кевін. А тепер він скривдив усіх, кого вона любить.
Хтось дзвонить у двері. Петер відчиняє. Це генеральний директор клубу. Виглядає таким засмученим, таким жалюгідним, спітнілим і брудним, таким спрацьованим, знервованим, що Петер навіть не може змусити себе відчути зневагу.
— Буде зустріч і переголосування. Клуб — це його члени, і якщо вони стануть вимагати, щоб правління тебе звільнило… тоді… я нічим не зараджу, Петере. Але ти можеш прийти і пояснити свою позицію. Це твоє право.
У коридор виходить дівчинка, стає позаду тата. Петер простягає руку, ніби щоб захистити, але вона спокійно відводить її. Вона стоїть на порозі й дивиться директору просто в очі. Він не відводить погляду.
Принаймні цього він не зробив.
Уже доволі пізно, коли Беньї стукає милицею до спальні Адрі. Руки в нього тремтять від болю в м’язах. Адрі знає три стадії тренування нормальних людей: коли терпиш біль, коли вчишся отримувати від нього задоволення і коли його прагнеш. Її брат усе це вже пройшов. Біль став для нього потребою. Він став від нього залежним. Не може без нього жити.
— Можеш мене підкинути? — питає Беньї.
У неї багато запитань, але вона мовчить. Бо Адрі не з таких сестер. Якщо він хоче, щоб до нього чіплялися з розпитуваннями, нехай телефонує Каті або Ґабі.
Петер зачиняє двері. Вони з Майєю у передпокої самі. Донька піднімає погляд на тата:
— Хто тебе хоче прогнати — правління чи батьки?
Петер понуро посміхається кутиками губ.
— І ті, й інші. Але для правління простіше, якщо цього будуть вимагати члени клубу. Завжди простіше, якщо хтось візьме твої штрафні хвилини.
Майя тримає у своїх долонях татові.
— Я все зруйнувала, усе і для всіх, я все зруйнувала… для тебе… — схлипує вона.
Петер відгортає з її обличчя пасмо волосся і спокійно відповідає: