Суне доливає кави. Після сьогоднішньої зустрічі клубу Суне був цілком упевнений, що йому зателефонує директор і повідомить, що Давід став тренером основної команди, проте вважав, що це буде команда Бйорнстада.
— Хочеш молока? — питає Суне.
— Ні, дякую, так якраз добре, — відповідає новий тренер основної команди клубу «Гед-Хокей».
Директор прокашлює горло. У передпокої з’являється Міра. Лео і Майя стоять позаду, менший брат бере сестру за руку.
— Члени клубу проголосували. Вони не хочуть тебе звільняти, — каже директор.
Не чути криків радості. Нема навіть усмішки. Петер витирає піт з чола.
— І що це означає?
Директор розводить руками, повільно знизує плечима.
— Давід звільнився. Йому запропонували роботу тренера основної команди в Геді. Усі найкращі юніори підуть за ним. Лют, Філіп, Беньї, Бубу… вони грають не для клубу, Петере, вони ніколи не грали для клубу. Лише для Давіда. А без них ми можемо забути про наші плани мати дорослу команду. Сьогодні ввечері мені подзвонили практично всі спонсори і розірвали контракти.
— Ми подамо на них до суду, — гарчить Міра, але директор хитає головою.
— Минулого року вони вклали всі свої гроші за умови, що з юніорів вийде добра основна команда. Тепер можна забути про добру команду, ми навіть не зможемо виплатити зарплати. Навіть не знаю, чи в нас узагалі в наступному році буде команда. Місцева влада не буде інвестувати, вони не хочуть, щоб тут була хокейна гімназія після… скандалу.
Петер киває:
— А сім’я Ердаль?
— Тато Кевіна забирає свої гроші. Переносить їх у Гед. Звісно, він хоче розчавити нас. А якщо Кевіна не визнають винним у… тому, що сталося, то… він буде грати у «Гед-Хокей». Усі наші найкращі гравці підуть туди.
Петер притуляється до стіни. Сумно всміхається.
— Значить, новини добрі і погані.
— Добра новина: ти залишаєшся спортивним директором. Погана: я не впевнений, чи буде у нас в наступному сезоні клуб, у якому ти зможеш працювати.
Він розвертається, щоб іти, але спиняється. Дивлячись через плече, каже:
— Я повинен попросити вибачення.
Петер зітхає і повільно хитає головою.
— Не треба вибачатися, це…
— Я повинен попросити вибачення не в тебе, — перебиває його директор.
Заходить повз Петера до передпокою і зустрічається поглядом з Майєю.
Давід обома руками тримає горнятко. Погляд опущений на стіл.
— Суне, може, я зараз нагадую сентиментальну стару тітку, але хочу, щоб ти знав, що я дуже ціную все, що ти для мене зробив. Усе, чого ти мене навчив.
Суне чухає цуценя. Не відводить погляду від його шерсті.
— Я давно мав поступитися тобі. Я стільки разів був надто гордим. Не хотів визнати, що ця гра мене переросла.
Давід п’є каву. Дивиться у вікно.
— Я стану татом. Я… це якось по-дурному, зважаючи на обставини, але я хотів, щоб ти дізнався про це першим.
Суне не в силах сказати ні слова. Потім встає, відкриває шафку і повертається з пляшкою.
— Думаю, нам зараз потрібна міцніша кава.
Вони цокаються. Давід сміється і зразу замовкає.
— Не знаю, який з мене буде тато — кращий чи гірший, через те, що я тренер, — починає він.
— Думаю, що в будь-якому разі з тат виходять кращі тренери, — відповідає Суне.
Давід допиває каву, ставить порожнє горнятко.
— Я не можу залишитися в клубі, де хокей змішують із політикою. Ти сам цього мене навчив.
Суне знову доливає йому в горнятко.
— Давіде, у мене нема дітей. Але хочеш знати мою найкращу пораду для батьків?
— Так.
— «Я помилявся». Добре, якщо вмієш сказати ці слова.
Давідова усмішка легка, напій — міцний.
— Я розумію, що ти на боці Петера. Він завжди був твоїм найкращим учнем.
— Майже найкращим, — виправляє його Суне.
Вони не дивляться один на одного. В обох блищать очі. Суне глухо видихає:
— Це його донька, Давіде. Його донька. Він просто хоче справедливості.
Давід хитає головою:
— Ні. Не справедливості. Він хоче перемогти. Хоче, щоб Кевінова сім’я страждала більше за його власну сім’ю. Це не справедливість, а помста.
Суне знову наповнює горнятка. Вони ледь цокаються. П’ють у задумі. Потім Суне говорить:
— Заходь до мене, коли твоїй дитині виповниться п’ятнадцять. Можливо, тоді твоя думка зміниться.
Давід встає. На прощання вони коротко і міцно обіймаються. Завтра кожен вирушить до своєї льодової арени, один буде в Геді, інший — у Бйорнстаді. У наступному сезоні вони будуть суперниками.