— Може, скласти тобі компанію?
Рамона скептично дивиться на Фрака. Потім відвертається і йде віднести замовлення. Повертається з двома склянками, одну ставить перед Фраком, іншу випиває сама.
— Ти, хлопче, бізнесмен. Спонсоруй Гед, так буде краще для твого місцевого магазину.
— «Гед-Хокей» — не мій клуб.
Рамона наморщує носа.
— Не впевнена, що тобі вдасться врятувати свій клуб.
Кутики губ Фрака опускаються, він заплющує очі і з таким самим нещасним виглядом розплющує їх.
— Я продам магазин у Геді. Елісабет нарікає, що я забагато працюю.
— І ти зробиш це заради клубу?
— Я зроблю це заради кращого клубу.
Рамона з викликом хмикає.
— То що ти від мене хочеш? Не знаю, що я тут, по-твоєму, продаю, але ж не золото.
— Я хочу, щоб ти засідала в правлінні.
— Хлопче, та ти п’яний!
— Щоб урятувати клуб, нам потрібен справжній хлоп. А в Бйорнстаді з усіх хлопів ти найкрутіша.
Рамона хрипко сміється.
— Ти завжди був хворий на голову. Можна подумати, що тебе ставили на ворота.
— Дякую, — розчулено бурмоче Фрак.
Бо воротарем був Гольґер. Це комплімент тут, у «Хутрі». Рамона відносить іще одне замовлення. Повертається і ставить перед Фраком пиво, а собі бере каву.
Помітивши Фракове здивування, буркоче:
— Треба трохи протверезіти, якщо піду в правління. Враховуючи, скільки я випила за останні сорок років, мені знадобиться кілька місяців.
Беньї з басистом лежать поруч у репетиційній кімнатці. В оточенні інструментів уздовж стін, під охороною спокійної музики. Часом так легко навчитися грати. Просто спочатку не вмієш, а потім починаєш.
— Мені скоро треба їхати додому, — каже басист.
Він має на увазі не свою квартиру в Геді. Він говорить про дім. Беньї нічого не каже, а басист так очікує від нього хоч слова.
— Ти можеш… поїхати зі мною… — насилу вимовляють його губи, попри опір серця.
Він не хоче чути відповідь. Відповіді й нема. Беньї встає і вдягається. Басист сідає, припалює сигарету, сумно всміхається.
— Ти ж можеш поїхати звідси. В інших місцях теж є життя.
Беньї цілує його волосся.
— Я не такий, як ти.
Коли Беньї виходить в останню заметіль цього року і двері за ним м’яко зачиняються, басист розуміє, наскільки це правда. Беньї не схожий на нього і не схожий на тих людей, які тут живуть. Беньї взагалі ні на кого не схожий. Як можна не любити такого хлопця?
Коли у Бйорнстаді настає ніч, Кевін вибігає на освітлену доріжку. Коло, ще одне коло, і ще. Поки біль у м’язах не стає сильнішим за все інше, що завдає болю. Коло за колом, і знову. Поки адреналін не стане сильнішим за невпевненість, поки злість не здолає приниження. Знову, знову і знову.
Спершу він подумає, що йому просто привиділося, що йому замерехтіло в очах. На секунду навіть подумає, що від утоми вже бачить галюцинації. Він сповільнить біг, важко віддихуючись. Рукавом витре піт з обличчя. І лише тоді побачить дівчину. Рушницю в її руках. Смерть у її погляді.
Він чув розповіді мисливців про те, як поводяться тварини, коли бояться за своє життя. Але тільки зараз зрозуміє, що це означає.
Ана прокидається, розглядається по кімнаті, щось бурмоче розгублено і сонно, а тоді схоплюється, ударившись головою об тумбочку. Піднімає ковдру, ніби сподівається, що Майя просто сховалася, але коли все-таки розуміє, що сталося, жах упивається в неї, як кігті дикого звіра. Вона кидається вниз сходами, з гуркотом спускається в підвал і беззвучно кричить, ніби в її голові починають тріскати судини, коли вона відчиняє шафу для зброї і бачить, що звідти зникло.
У шафі лежить записка. Акуратний почерк Майї.
«Щасти тобі, Ано. Через десять років я бачу себе щасливою. Тебе теж».
49
Через десять років у великому місті далеко звідси двадцятип’ятирічна жінка йтиме через стоянку перед торговим центром. Біля центру стоїть льодова арена, але вона навіть не подивиться в той бік, тому що це не має стосунку до її життя. Перед тим, як сісти в машину, вона гляне поверх авто й усміхнеться своєму чоловікові. Він поставить пакети з продуктами в багажник, засміється, зустрівшись із нею поглядом. Він теж не подивиться в бік льодової арени, це його не цікавить. Вона на секунду зіпреться підборіддям на дах автомобіля, він зробить те саме. Вони пирхнуть від сміху, і вона подумає, що він — усе, що їй потрібно, він той, кого вона хотіла, для неї він ідеальний. Вона вагітна. І щаслива. Так буде через десять років.