Давід готує каву на кухні, він щоранку заварює додатковий кавник і заливає його в термос, бо на льодовій арені кава просто жахлива — це немислимо, щоб людей поїли такими помиями. На комп’ютері увімкнений минулорічний матч: розлючений захисник переслідує Кевіна, аж поки на повній швидкості не з’являється Беньї, б’є ключкою захисника по потилиці, і той сторчма влітає в лаву запасних. Половина його команди кидається до Беньї, щоб помститися, той уже чекає, знявши шолом і стиснувши кулаки. Судді десять хвилин припиняли бійку. Кевін тим часом спокійно від’їхав і сів на свою лаву запасних, неушкоджений і незворушний.
Хтось старається пробачати Беньї його темперамент, пояснюючи це важким дитинством, смертю батька, коли хлопець був іще малим. Але це не про Давіда — він обожнює темперамент Беньї. Інші називають того «проблемною дитиною», проте саме ті риси, через які за межами майданчика його вважають проблемним, роблять його таким неперевершеним на льоду. Коли відсилаєш Беньї на інший бік майданчика, неважливо, чи змії, тролі і всі страховиська пекла стануть йому на шляху — Беньї все одно повернеться з шайбою. А якщо хтось наблизиться до Кевіна, то Беньї проламає бетонну стіну, щоб стати між ними, і цього неможливо навчити. Усі знають, який чудовий гравець Кевін, кожен тренер молодіжної команди в кожному елітному клубі всієї країни намагався переманити його, а це також означає, що в кожній команді суперника є щонайменш один психопат, який хоче зашкодити йому. Тому Давід категорично не приймає закидів, що Беньї «б’ється» на кожному матчі. Він не б’ється. Він захищає найважливішу інвестицію цього міста.
Звісно, Давід уже не говорить слово «інвестиція», коли розмовляє зі своєю дівчиною. Вона щоразу перепитує: «Ти справді можеш так казати про сімнадцятирічного хлопця?». Давід навчився не робити спроб пояснювати такі речі. Людина або розуміє цей аспект хокею, або ні.
Проїхавши дорогою, яка з’єднує район блокової забудови з іншою частиною міста, щоб мама вже не могла його побачити, Беньї зупиняється і закурює самокрутку. Вдихає дим, відчуває, як наростає і влягається хвиля солодкого спокою. Його густе довге волосся крижаніє на вітрі, але холод ніколи не пробирає тіла. Беньї всюди їздить на велосипеді, незважаючи на пору року. На тренуваннях Давід часто хвалить перед іншими гравцями його м’язи ніг і чуття рівноваги. Беньї нічого не відповідає, бо має підозру, що тренеру не дуже сподобається відповідь: «Такі м’язи будуть у кожного, якщо щодня фігарити на велосипеді по глибоких снігах».
Беньї проїжджає весь Бйорнстад дорогою до свого найкращого друга. Минає фабрику, яка є найбільшим роботодавцем у місті, але три роки поспіль проводить «ефективне управління персоналом» — так звільнення працівників звучить гарніше. Минає великий супермаркет, який став непосильним конкурентом для менших магазинів. Вулицю з крамницями різного ступеня занепаду та індустріальний район, де стає все тихіше й тихіше. Спортивний магазин, у якому є відділ з оснащенням для полювання й риболовлі і відділ для хокею, а з іншими товарами не густо. Трохи далі — паб «Хутро», де часто бувають чоловіки певного типу, через що місце стає особливо привабливим для туристів, яким кортить побувати у справжній бійці місцевого розливу.
Ближче до лісу, на захід, є автомайстерня, а ще далі найстарша сестра Беньї має собачий притулок. Вона розводить собак для полювання й охорони. Домашні собаки тут уже нікого не цікавлять.
У цьому місці не залишилося нічого, що можна любити більше за хокей, проте Беньї і так нічого іншого в житті особливо не любив. Він втягує в себе дим. Інші хлопці постійно попереджають, що його виженуть з команди, якщо Давід дізнається, що він курить травичку, але Беньї лише сміється, маючи спокійну певність, що цього ніколи не станеться. Ні, зовсім не тому, що Беньї надто добрий гравець у команді. Найкращим гравцем є Кевін. Він — коштовний камінь, а Беньї — страхова компанія.