Кевін не питає тата, чи встигають вони подивитися першу частину, просто зачиняє дверцята і закидає на плече сумку, ніби сьогодні — просто звичайна субота. Але коли автомобіль повертає, він озирається і дивиться за ним, аж поки не втрачає з виду. На стоянці навколо Кевіна батьків більше, ніж гравців. Для них сьогоднішній день — не просто звичайна субота.
Мама Кевіна чомусь обертається і дивиться крізь заднє скло, вона ніколи такого не робить, бо, як і чоловік, переконана, що сентиментальності допускати не варто і що Кевіна треба привчати до самостійності. Вони бачили, як розпещені діти із сусідських будинків у Височині, виростаючи, ставали тріумфом посередності, задобреними слабкими паскудниками і скигліями, яких усе життя доведеться тримати за ручку. Кевінові батьки не дозволять, щоб це сталося з їхнім сином. Навіть коли від цього боляче, навіть коли Кевіну в дитинстві довелося йти у темряві цілу дорогу з Геда самому пішки, бо тато хотів показати йому, які бувають наслідки запізнення, навіть коли мама мусила вдати, що спить, як її хлопчик прийшов додому. Навіть коли вона тихо плакала в подушку. Те, що зручно для батьків, не завжди є найкращим для дитини — у цьому вона переконана, і Кевін виріс таким сильним саме тому, що вони цьому посприяли.
Але мама завжди пам’ятатиме побачене тієї суботи позаду автомобіля — образ її сина на стоянці. У найважливіший день свого життя він — найсамотніший хлопець на світі.
Амат намагається зробити вигляд, ніби він просто минає кафетерій — це вдається не краще, аніж вдавати, що випадково з’їв морозиво свого найкращого друга. Міра йде в інший бік, але радісно махає йому і надто голосно каже:
— Привіт, Амате! Шукаєш Майю?
Цієї миті Амат зовсім не почувається Джеймсом Бондом. Міра киває на кафетерій і спускається сходами, але, озирнувшись, ще вигукує:
— Хай щастить сьогодні!
Після чого напружує м’язи і постановочно гарчить, копіюючи п’ятнадцятирічних у Бйорнстаді, коли ті бажають удачі одне одному:
— Порви їх!
Амат зніяковіло усміхається. З кафетерію чути напружену дискусію, Міра поспішно йде вниз сходами, поки котрась із дівчат не сказала про хлопців чогось такого, після чого мамин мозок доведеться відмивати милом і немалими об’ємами рислінгу.
Беньї стає поруч із Кевіном — той навіть не чув, як він наблизився. Беньї кладе руку на плече друга, не кажучи ні слова про те, що в Кевіна блищать очі. Той у відповідь не згадує про поминання і цвинтар. Цього не потрібно. Вони лише дивляться в очі один одному і кажуть те, що завжди говориться напередодні матчу:
— Кев, яке майже найкрутіше задоволення у світі?
Кевін відповідає не відразу, і Беньї штовхає його ліктем у живіт.
— Гей, суперзірко, яке МАЙЖЕ найкрутіше задоволення у світі?
— Перепихатися… — усміхається Кевін.
— Але СПОЧАТКУ ми з тобою вийдемо на лід і будемо мати НАЙКРУТІШЕ задоволення! — вигукує Беньї і так жваво замахується сумкою, що Кевін мусить пригнутися.
Дорогою до роздягальні Кевін, піднявши брову, запитує:
— Беньяміне, а ти сходив у туалет?
Ще малим, під час одного з їхніх перших матчів, Беньї обмочився на лаві запасних. Не тому, що не встиг добігти до туалету, а через те, що один із гравців у команді суперника весь матч намагався застосувати силовий прийом до Кевіна, а Беньї не хотів відходити від бортика, щоб не пропустити заміни і щоб Кевін мав захист.
Беньї регоче. Кевін теж. Потім хлопці беруть свої ключки і виходять по найкрутіше задоволення.
— То як, ти послухала нові записи? Це ж просто УЛЬОТ!
Я реально тащуся! — волає Ана.
— Ти не доганяєш? Я не люблю техно! — гиркає Майя.
— Це не ТЕХНО! Це ХАУС! — ображено відрізає Ана.
— Та добре. Мені подобається музика, в якій музиканти вміють грати хоча б на ОДНОМУ інструменті, а в тексті чути хоча би П’ЯТЬ слів.
— О Бо-о-оже, коли ти вже почнеш слухати якусь іншу музику, крім своїх суїцидальних пісень? — Ана перекидає волосся на обличчя і показує музику, яку слухає Майя: на уявній гітарі бере нескінченно повільні акорди і стогне: «I`m so sad, wanna die, because my music suuucks…».[6]
Майя голосно сміється і у відповідь махає кулаком в повітрі, а іншою рукою б’є по невидимій клавіатурі:
— Окей, а ось це слухаєш ти: «Бумц-бумц-бумц… КА-А-АЙФ! ОУ-Є! Бумц-бумц-бумц-бумц!».
Зупинившись біля дівчат, Амат прокашлюється. Ті так несамовито скачуть у кафетерії, що Ана аж перекидає гору ящиків із жувальними ведмедиками. Майя зупиняється, все ще регочучи.