Маґґан втрачає самовладання.
— Ну а ти, Давіде! От ТИ! Що це за тренер, який змінює склад команди саме перед ЦИМ найважливішим матчем?
Давід здивовано піднімає брови. У Вільяма Люта зараз такий вигляд, наче він хоче померти.
— Що ВІН тут робить? — вимагає відповіді Маґґан, показуючи на Амата.
Амат виглядає так, ніби прагне того самого, що й Вільям. Давід відповідає навмисно стишеним голосом, щоб змусити всіх дорослих замовкнути.
— Я нікому не мушу доповідати про склад команди.
На лобі у Маґґан пульсує вена, ніби бамкає церковний дзвін.
— А МЕНІ ти про це доповіси, це тобі зрозуміло? Ці хлопці грають у тебе десять років, і до найважливішого за всю історію матчу ти приводиш сюди гравця з ДИТЯЧОЇ КОМАНДИ?
Маґґан обводить широким жестом інших батьків у роздягальні, ті кивають і починають схвально гудіти, тоді вона знову вимогливо переводить погляд на Давіда:
— Ти взагалі розумієш, наскільки важливий для нас цей матч? Для всіх нас? Розумієш, чим ми жертвуємо заради хокею?
Амат скручується, ніби хоче прорватися в коридор, вибігти з льодової арени і більше ніколи сюди не повертатися. Йому не легшає від того, що лице у Давіда наливається кров’ю так швидко, що Маґґан задкує до стіни.
— Це ти будеш розповідати мені про жертви? — шипить Давід, ідучи просто на Маґґан і навіть не залишаючи їй можливості відповісти. — Подивись на нього! — наказує він, показуючи на Амата, і, перш ніж Маґґан встигає зреагувати, бере її за руку, тягне через всю роздягальню, аж поки вона не опиняється перед хлопцем.
— Подивись на нього! Хочеш сказати, що твій син заслужив цього більше за нього? Будеш розказувати, що вони подолали однаковий шлях, щоб опинитися тут? Скажеш, що твоя сім’я боролася за місця в команді більше за нього? ПОДИВИСЯ НА НЬОГО!!!
Рука у Маґґан Лют тремтить, коли Давід її відпускає. Він поспіхом плескає Амата по плечі, торкається його шиї великим пальцем, і дивиться йому прямо в очі. Не кажучи ні слова.
Потім іде через усю роздягальню, торкається долонею щоки Вільяма Люта і шепоче йому:
— Ми граємо задля себе, Вільяме. Не для інших. Ти і я, ми граємо для себе. Ми з власної волі сюди прийшли. Ми, а не хтось інший.
Вільям киває і витирає очі.
Бубу безупину тупає ногами по підлозі. Він не може сидіти спокійно. Коли Бенґт випроваджує геть усіх батьків, разом із Маґґан, тиша стає такою насиченою, що аж здушує. Тепер Бубу не може тримати язика за зубами, він не Кевін і не Беньї — йому завжди доводилося прориватися до центру уваги, до місця посередині роздягальні. Бубу, відколи себе пам’ятає, завжди боявся опинитися у кутку, стати непомітним, позбавленим сили. Він бачить, що всі його близькі друзі похнюпили голови, йому страшенно хочеться стати перед ними і виголосити натхненну промову — щось таке, як показують у кіно, — але йому бракує слів. І голосу. Бубу просто хоче розгромити тишу. Тож він встає, прокашлюється і каже:
— Агов, хлопці, знаєте, що сказала одна лесбійка-вампірка своїй подружці?
Юніори здивовано піднімають на нього погляди. Бубу посміхається:
— Побачимося через місяць!
Хтось із хлопців починає сміятися, це підбадьорює Бубу і він продовжує:
— Знаєте, яка найпоширеніша причина смерті в лесбійок?
Ще кілька хлопців починають хихотіти.
— Комки шерсті! — викрикує Бубу і переходить до великого фіналу: — А знаєте, чому лесбійки так часто мають застуду? ВІТАМІНУ D НЕ ВИСТАЧАЄ!
Роздягальня вибухає реготом. Бубу однаково — сміються зі сказаного чи з нього самого. Головне, що вони регочуть. У мить тріумфу Бубу обертається до Давіда, який навіть бровою не повів на жарти, і питає:
— А тренер що доброго розкаже?
Роздягальня затихає. Давід далі сидить непорушно. Бубу червоніє, а тоді блідне. Його рятує і водночас розгромлює Бенґт, який, прокашлявшись, встає з лавки і каже:
— Гей ви, знаєте, чому Бубу після сексу завжди плаче і вуха в нього болять?
Бубу знічено совається. Хтось із хлопців починає хихотіти в очікуванні. На Бенґтовому обличчі широка — аж загрозлива — посмішка.
— Через перцевий балончик і сигналізацію!
Від реготу всіх юніорів аж задвигтіли стіни. Навіть Давід усміхнувся, і потім він багато разів про це думатиме: чи завжди жарт є лише жартом, чи не занадто грубим був саме цей, чи справді в роздягальні діють інші правила, чи припустимо переходити межу, щоб зняти напругу і знервованість перед матчем, чи він таки мав би спинити Бенґта, втрутитися і сказати щось хлопцям. Давід нічого не робить. НЕ перешкоджає їм сміятися. Він згадає про це, коли повернеться додому і подивиться в очі своїй дівчині. Насправді він ніколи цього не забуде.