Кевін розвертається і їде просто до лави запасних, відмахується від кожного гравця команди, який хоче обійняти його, перескакує через бортик і кидається в обійми Давіда.
— Для тебе! — шепоче хлопець, і Давід обіймає його, як рідного сина.
За двадцять метрів Амат ледве піднімається з льоду, але це не мало б значення, навіть якби він лежав на іншому боці, бо все одно на нього ніхто не дивиться. Через мить після пасу захисник ударив його ключкою і ліктем, навалившись на нього всім тілом, вагою, Амат упав головою об лід так, ніби його штовхнули в басейн без води, він навіть не побачив забитий гол. Коли він нарешті стає на коліна, всі гравці Бйорнстада вже мчать до Кевіна на лаву запасних, кожна людина на трибуні прикипіла поглядом до номера дев’ять. Навіть Майя.
Номер вісімдесят один, номер, який Амат вибрав, бо в цей рік народилася його мама, самотньо стоїть у кутку і дивиться на табло з результатами. Це його найкраща і водночас найгірша мить на цій арені. Амат поправляє шолом, відштовхується, рушаючи з місця, і тут хтось об’їжджає його позаду і стукає двічі по шолому.
— Дівчина помітить тебе, коли виграємо фінал, — усміхається Беньї.
Амат не встигає відповісти, бо Беньї вже від’їхав і став біля центральної лінії, приготувавшись до наступного вкидання.
Лют збирається перелізти через бортик, але Давід спиняє його і кричить до Амата, щоб залишався на льоду. Кевін під’їжджає до центрального кола, номер дев’ять і номер вісімдесят один коротко кивають одне одному. Тепер Амат один із них. І неважливо, чи багато глядачів на трибунах це розуміють.
Петер втрачає рівновагу після фінального свистка, за мить він уже волає, обіймаючи когось, а наступної миті падає сторчма через кілька рядів на трибуні, піднімається, у вухах аж дзвенить — усі навколо шалено кричать. Старі, молоді, ті, хто обожнюють цю гру, і ті, кому байдуже. Він навіть не знає, як це сталося, але раптом опиняється в диких обіймах якогось незнайомця, той приспівує, і піднявши погляд, Петер розуміє, що танцює на сходах разом із Роббаном Гольтсом. Зупинившись, вони дивляться один на одного і вибухають нестримним сміхом. Цього єдиного вечора їм знову сімнадцять.
Хокей — це просто безглузда, несерйозна гра. Ми віддаємо їй рік за роком, і навіть не можемо сподіватися на щось у відповідь. Ми жертвуємо всім, що маємо, горимо, стікаємо кров’ю, ридаємо, чудово усвідомлюючи, що в найкращому випадку найбільше, що може дати нам цей спорт, — це щось таке мізерне й безвартісне, просто кілька миттєвостей.
Але ж, дідько, хіба життя не таке саме?
19
Через адреналін із тілом відбуваються дивовижні речі. Після фінального свистка мами й тати перестрибують через бортик, поважні підприємці й керівники фабрики ідуть на лід, ковзаючи на гладкій підошві, незграбно обіймаються, ніби перевтомлені немовлята в підгузках. Коли Кевін разом із Беньї загортаються у величезний зелений прапор і роблять коло пошани, на трибунах уже порожньо. На хокейний майданчик зараз вийшло все місто. Люди стрибають, посковзуються, падають, сміються, веселяться, плачуть. Друзі дитинства, однокласники, батьки, брати і сестри, родичі, сусіди. Чи надовго місто запам’ятає цей вечір? Не надовго. Назавжди.
Коли програєш у хокеї, відчуваєш удар головою в саме серце. Коли виграєш, злітаєш понад хмари. Сьогодні Бйорнстад перетворився на небесне місто.
Петер зупиняється у кутку біля бортика. Сідає на лід і сміється. Усі години, проведені в кабінеті, всі зустрічі, сварки, безсонні ночі й тривожні ранки — все це було не дарма, все мало сенс. Майданчик поступово порожніє, а він так і сидить на кризі. Біля нього вмощується Роббан Гольтс. Вони лиш усміхаються.
Через адреналін відбуваються дивовижні речі, особливо коли він перестає діяти. Поки Петер сам був гравцем, він постійно чув, наскільки важливо «контролювати адреналін», хоч і не розумів цього. Йому здавалося абсолютно природним тримати фокус, зосереджуватися тільки на грі, жити тут і зараз. Лише коли вперше подивився матч на трибуні, він зрозумів, як легко перейти від адреналіну до паніки. Ті інстинкти, які біологічно підштовхують тіло до боротьби й досягнень, також будять у мозку смертельний страх.