Перелом виявився серйозним, я два місяці не вставала з ліжка. Полю я пояснила це так: пропустила сходинку. Тож Поль уже не їздив у свої відрядження і рано повертався з офісу, щоб зробити закупи для кухні. Священник бачив, що, аби Поль піклувався про мене, я маю лишатися кволою і непорушною. І зауважив, що це важливий етап для відновлення кохання у нашому шлюбі. Він так і не вибачився за свою жорстокість. Проте щодня навідував мене.
Ми вирішили, що прикутість до ліжка — добра нагода завершити мій роман. Щоранку я писала, і єдиним обрієм для моїх очей був гіпс на нозі. Я писала історію про шалене кохання і віддавала всі сили на її створення: здавалося, ніби я рухалася наосліп, навіть тіло не слухалося мене і здавалось незграбним. У відчаї я перечитувала перші листи священника: «Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле»[10].
Священник з’явився по обіді, коли час для мене тягнувся нестерпно довго. Прийшов після меси та напучування і перед візитами до тих, хто хотів сповідатися. Про сповіді він не згадував ніколи.
І все ж одного дня він розповів мені про обставини, за яких кілька років тому намагався накласти на себе руки юний хорист. Уночі юнак видерся по фасаду недобудованого будинку і на сході сонця кинувся у прірву. Цей вчинок — здійснений не після цілющого еліксиру Бласа, а після коктейлю з барбітуратів і алкоголю, — завершив ретельно підготовлене сходження, заради чого юнак кілька місяців відвідував курси альпінізму в спортивному центрі університету.
Через перелом у мене багато візитів — і про всі я доповідаю священникові. Він цікавиться всім, що має стосунок до мене, і являє безмежне терпіння у слуханні. І все ж я відчуваю його настороженість, коли розповідаю про візит колеги Поля, який хоч і прийшов віддати важливі папери, та провів зі мною час у приємній розмові.
— У такого можна і закохатися, — замріяно зауважую я.
Священник мовчить.
— Тебе б це засмутило?
Він рівним тоном відказує, що це його не стосується. І додає, помовчавши:
— Я з тобою не в тих стосунках, аби остерігатися інших чоловіків.
Та за кілька секунд я відчуваю на собі його погляд (у цей час я через вікно дивлюся на червону пляму з тюльпанів у нашому садку), і мені здається, що він потайки забирає якусь певну частину мого обличчя — можливо, мої вуста. Насправді йдеться про шию, про артерію, що пульсує, адже священник з об’єктивністю науковця, захопленого умовами нового досліду, зауважує:
— Сонна артерія... Якщо встромити у неї ніж, бризне фонтан із крові!
Ця ремарка, цей вигук, спровокований жорстокою байдужістю мого погляду, — це поклик крові у брата, ладного перерізати горло зрадливій сестрі.
Іван так до мене і не прийшов, однак надіслав листівку, на звороті якої нашкрябав: «І якщо викинете цей образок після того, як довго будете в нього вдивлятися, — який спогад залишиться вам?» На лиці — вітраж із сонцем; промені переходять у жіночі обличчя, тобто жінок стільки ж, скільки і променів — тридцять два обличчя, а далі — шістдесят чотири, бо промені ростуть у два ряди, тож разом дев’яносто шість усміхнених жіночих облич, серед яких немає мого обличчя; Іванова сотня жінок — юних, вродливих — обертається навколо нього, мов навколо світила.
Священник якось зізнався мені, що кохав тільки одну жінку. Звали її Жанною, і була вона героїнею одного роману. Жанна — це сама самопожертва, вона у розквіті юних років відмовляється від плотського кохання, присвячуючи себе порятунку буркотливого хворобливого батька. Священник дарує мені цей роман у розкішній палітурці. І тепер я вимушена зберігати цю дивну історію.
Я читаю роман, відчуваючи відразу до Жанни, і вирішую відкрити свої почуття священнику. Для мене така відвертість — надто болісна: я воліла б любити те, що любить священник, захищати те, що захищає він.
— Справді, захоплива історія, — обережно починаю я, — та чи не здається тобі, що надмір зречення в Жанні — це гріх...
— А що для тебе означає «гріх» і «зречення»?
Відповідає він різко. У всесвіті священника не важать приблизні оцінки та люб’язна стриманість, які, у випадку з Йоганом, дозволяли мені закривати очі на неприємні аспекти стосунків.