Хоч життя християнина сповнене покори, проте він не повинен сумувати і вдаватися до самоприниження. Кожний має перевагу жити так, щоб отримати схвалення і благословення Божі. Наш небесний Отець не бажає, щоб ми постійно залишалися в темряві, під тягарем осудження. Справжня покора виявляється не в тому, щоб ходити з похиленою головою, поринувши в роздуми про самого себе. Ми можемо прийти до Ісуса, очиститись і стати перед Законом без сорому й докорів сумління. “Отже, нема тепер ніякого осудження тим, котрі в Христі Ісусі живуть не за плоттю, а за духом” (Римлянам 8:1).
Через Ісуса пропащі сини Адама стають “синами Божими”. “Бо Той, Хто освячує, і ті, які освячуються, — всі від Єдиного. З тієї причини Він не соромиться називати їх братами” (Євреям 2:11). Життя християнина — це життя віри, перемоги і радості в Господі. “Бо кожен, народжений від Бога, переміг світ, і ця перемога, що перемогла світ, — віра наша” (1 Івана 5:4). Як справедливо зазначив Неємія, Божий слуга, “радість у Господі — це ваша сила” (Неемії 8:10). А Павло писав: “Радійте завжди в Господі, і знову кажу: Радійте!” (Филип'янам 4:4). “Завжди радійте! Безперестанку моліться! За все дякуйте, бо така воля Божа щодо вас в Ісусі Христі” (1 Солунянам 5:16—18).
Такими є плоди біблійного навернення й освячення; але ці плоди можна так рідко побачити тільки тому, що християнський світ байдуже ставиться до великих принципів праведності, викладених у Божому Законі. Ось чому сьогодні майже непомітною є глибока, постійна робота Духа Божого, якою відзначалися пробудження.
Ми змінюємося через споглядання. І коли священні постанови, в яких Бог відкрив людям їм досконалість і святість Свого характеру, зневажаються ними, а їхній розум звернений до людських вчень і теорій, то чи варто дивуватися, що в церкві спостерігається занепад живого благочестя? Господь говорить: “...Покинули Мене, Джерело живої води, щоб собі видовбати водозбори, водозбори поламані, що води не тримають” (Єремії 2:13). “Блажен муж, що не ходить за порадою нечестивих... А в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його він роздумує вдень і вночі. І він буде наче те дерево, посаджене над потоками водними, яке приносить плід свій у пору свою, і листя його не в'яне, і все, що він чинить, удасться” (Псалми 1:1—3). Тільки тоді, коли Закон Божий посяде належне йому місце, в народі Божому може відбутися відродження первісної віри і побожності. “Так говорить Господь: ‘На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де та добра дорога, — то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі!’” (Єремії 6:16).
Розділ 28. Віч-на-віч з Книгою Життя
“Я бачив, — говорить пророк Даниїл, — аж ось були поставлені престоли, і засів Стародавній днями. Одежа Його — біла як сніг, а волосся голови Його немов чиста вовна, а престол Його — вогняне полум'я, колеса Його — палаючий вогонь. Вогненна річка пливла й виходила з-поперед Нього; тисячі тисяч служили Йому, і силенна безліч стояли перед Ним. Суд засів і розгорнуто книги” (Даниїла 7:9—10).
Так пророкові був показаний великий і урочистий день, коли Суддя всієї землі розгляне життя й характери людей, і кожний отримає відплату згідно з учинками своїми. Стародавній днями — це Бог Отець. Псалмист сказав: “Перш ніж постали гори і народилася земля і Всесвіт, від віку й до віку Ти Бог” (Псалми 89:2). Він — Джерело життя і всіх законів — повинен головувати на суді. На цьому великому суді присутні також святі ангели як служителі і свідки, котрих налічується незліченна кількість.
“Аж ось на небесних хмарах йшов ніби Син Людський, і прийшов аж до Стародавнього днями, і Його підвели перед Нього. І Йому було дано владу, слава й царство, і всі народи, племена та язики будуть служити Йому. Влада Його — влада вічна, яка не минеться...” (Даниїла 7:13—14). Тут йдеться не про Другий прихід Христа на землю. Він підходить до Стародавнього днями на небесах, щоб прийняти владу, славу і царство, які будуть дані Йому після закінчення Його посередницького служіння. Саме про цей прихід, а не про Другий Його прихід на землю розповідається в пророцтві. Він мав відбутися в 1844 р. після закінчення 2300 днів. У супроводі святих ангелів наш великий Первосвященик входить до Святого святих і там стає перед Богом, щоб завершити заступницьке служіння за людей — завершити слідчий суд та відкупити тих, хто виявиться гідним отримати благословення.
У прообразному служінні тільки ті, хто приходив до Бога, визнаючи свій гріх та розкаявшись в ньому, і чиї гріхи через кров жертви за гріх були символічно перенесені до святині, могли взяти участь у служінні великого Дня очищення. Так і у великий день остаточного примирення і слідчого суду будуть розглядатися тільки справи Божого народу. Суд над нечестивими — це інша, окрема подія, яка відбудеться пізніше. “Бо вже час суду розпочатися з дому Божого; коли ж уже почнеться з нас, то який кінець тих, хто не покоряється Євангелію Божому?” (1 Петра 4:17).
Вирок суду буде виноситися згідно із записами, зробленими в небесних книгах, де записані імена та вчинки людей. Пророк Даниїл сказав: “Суд засів, і розгорнулися книги” (Даниїла 7:10). Автор книги Відкриття, змальовуючи цю ж подію, додає: “Й інша книга була розкрита — книга життя. І судилися мертві згідно з написаним у книгах, згідно з ділами своїми” (Об'явлення 20:12).
Книга життя містить імена всіх тих, що будь-коли служили Богові. Ісус заповідав Своїм учням: -“Радійте тому, що імена ваші записані на небесах” (Луки 10:20). Павло писав про своїх вірних співпрацівників, “імена яких у книзі життя” (Филип'янам 4:3). Даниїл, що бачив у видінні “час утиску, якого не бувало”, зазначив, що народ Божий буде врятований, — “кожен, хто буде знайдений записаним у книзі” (Даниїла 12:1). А автор книги Відкриття підтвердив, що лише ті увійдуть до Божого міста, імена котрих “записані в книзі життя в Агнця” (Об'явлення 21:27).
Пам'ятна книга пишеться перед Господом, і в ній зазначені добрі діла тих, “хто страх перед Господом має, і хто поважає ім'я Його” (Малахії 3:16). їхні слова віри та вчинки любові записані на небесах. Неємія мав це на увазі, коли сказав: “Пам'ятай же мене, Боже, за це і не зітри моїх добродійств, які я зробив у Божому домі” (Неемії 13:14). У пам'ятній книзі Божій увічнений кожний праведний вчинок. У ній точно зафіксовані кожна переборена спокуса, кожне переможене зло, кожне слово ніжного співчуття. Там записується кожний жертовний вчинок, кожне страждання і біль, перенесені за Христа. Псалмист підкреслив: “Мої скитання Тобі відомі, сльози мої збери в посудину Твою: чи ж не записані вони у книзі Твоїй?” (Псалми 55:9).
Там також зазначаються і гріхи людей. “Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, — чи добре воно, чи лихе” (Екклезіяста 12:14). Спаситель говорить: “За всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день суду. Бо за слова свої будеш виправданий і за слова свої будеш осуджений” (Матвія 12:36—37). У цій найвірнішій книзі записані потаємні наміри і спонукання, бо Бог “висвітлить заховане в темряві і виявить задуми сердець” (1 Коринтянам 4:5). “Ось написане перед обличчям Моїм: ...укупі переступи ваші й переступи ваших батьків, — говорить Господь” (Ісаї 65:6—7).
Всі діла людини досліджуються перед Богом та реєструються як праведне чи неправедне. Проти кожного імені в небесних книгах з разючою точністю зазначені кожне погане слово, кожний самолюбивий вчинок, кожний невиконаний обов'язок і кожний таємний гріх, що майстерно приховується. Знехтувані перестороги та докори Духа Святого, прогаяні хвилини, невикористані можливості, добрий чи поганий вплив з його далекосяжними наслідками, — все це фіксується ангелом.
Закон Божий — мірило, згідно з яким будуть оцінюватися характери людей на суді. Мудрий Соломон говорить: “Бога бійся й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині! Бо Бог приведе кожну справу на суд” (Екклезіяста 12:13—14). Апостол Яків застерігав братів: “Так говоріть і так робіть, як такі, що мають бути суджені за Законом свободи” (Якова 2:12).