Той, хто на суді буде визнаний гідним, візьме участь у воскресінні праведних. Ісус сказав: “А ті, що сподобляться досягти того віку і воскресіння з мертвих... рівні ангелам і є сини Божі, ставши синами воскресіння” (Луки 20:35—36). І знову Він говорить: “І повиходять ті, що чинили добро, у воскресіння життя” (Івана 5:29). Померлі праведні воскреснуть тільки після суду, на якому вони будуть визнані гідними “воскресіння життя”. Отже, вони особисто не будуть присутніми на суді, де буде розглядатися їхня справа і вирішуватися їхня доля.
Ісус буде їхнім Захисником. Він буде благати Бога за них, “Коли б хтось згрішив, то ми маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника” (1 Івана 2:1). “Бо Христос увійшов не в рукотворне святилище, яке було на зразок справжнього, але в саме небо, щоб предстати нині за нас перед лицем Божим” (Євреям 9:24). “Тому-то може і спасати завжди тих, які приходять до Бога через Нього, бо Він завжди живий, щоб заступатися за них” (Євреям 7:25).
Коли на суді розкриваються книги, тоді життя усіх, хто вірив в Ісуса, переглядається перед Богом. Почавши від перших людей, що жили на землі, наш Заступник розглядає справи всіх наступних поколінь і закінчує тими, хто живе в теперішній час. Згадується кожне ім'я, справа кожного ретельно досліджується. Одні імена приймаються, інші — відкидаються. Якщо хтось має непрощені гріхи, в яких він не розкаявся, то ім'я такої людини буде викреслене з книги життя, а запис про її добрі діла буде витертий з пам'ятної книги Божої. Господь сказав Мойсеєві: “Хто згрішив Мені, того витру із книги Моєї” (Вихід 32:33). А пророк Єзекіїль говорить: “А коли б праведний відвернувся від своєї справедливості й став робити кривду... уся справедливість його, яку він робив, не пригадається” (Єзекіїля 18:24).
Всі, які щиро розкаялися в гріхах і вірою прийняли кров Христа як свою викупну жертву, мають проти свого імені в небесних книгах помітку про прощення. Оскільки вони стали спільниками праведності Христа, а їхні характери відповідають вимогам Закону Божого, то їхні гріхи будуть викреслені, вони ж будуть визнані гідними вічного життя. Господь сказав через пророка Ісаю: “Я, Я є Той, Хто стирає провини твої ради Себе, і гріхів твоїх не пам'ятає! ” (Ісаї 43:25). Ісус говорить: “Переможець зодягнеться в білу одежу, і Я не викреслю ім'я його з книги життя, а визнаю ім'я його перед Отцем Моїм і перед ангелами Його” (Об'явлення 3:5). “Кожного, хто буде визнавати Мене перед людьми, того і Я визнаю перед Отцем Моїм небесним. А хто відречеться Мене перед людьми, того і Я відречусь перед Отцем Моїм небесним” (Матвія 10:32—33).
Найглибший інтерес, який виявляють люди до рішень земних судів, є лише слабким відображенням того інтересу, з яким на небесному суді перед Суддею Всесвіту будуть розглянуті справи тих, що увійшли до книги життя. Божественний Посередник благає простити гріхи тим, хто, віруючи в Його кров, отримав перемогу. Він просить повернути їм Едемський дім та їхнє “старе панування” як Його співспадкоємцям (Михея 4:8). Сатана, намагаючись спокусити й обдурити людство, сподівався зруйнувати Божественний план при створенні людини; але Христос просить, щоб цей план був здійснений, ніби гріхопадіння людини ніколи й не було. Він просить для Свого народу не тільки прощення і виправдання повного та остаточного, але щоб він розділив Його славу та засів на Його престолі.
В той час, коли Ісус благає за викуплених Його благодаттю, сатана звинувачує їх перед Богом як порушників Закону. Великий ошуканець намагався посіяти в них сумніви, недовір'я до Бога, відлучити від Його любові, спонукати порушувати Його Закон. А тепер він вказує на їхнє життя, недоліки характеру, на їхню несхожість з Христом, яка ганьбить їх Відкупителя, на всі гріхи, до яких він сам їх спокусив; і на підставі всього цього сатана заявляє на них права як на своїх підданих.
Ісус не виправдовує їхні гріхи, але вказує на розкаяння, віру і, благаючи простити їх, Він підносить Свої зранені руки перед Отцем і святими ангелами та говорить: “Я знаю їх по імені. Я записав їх на долонях Моїх рук” (Ісаї 49:16). “Жертва Богові — скрушений дух; серця скрушеного та покірливого Ти не відкинеш, Боже!” (Псалми 50:19). Звертаючись до обвинувача Свого народу, Христос говорить: “Нехай Господь загрозить тобі, сатано! Нехай загрозить тобі Господь, що вибрав Єрусалим. Хіба він не головешка, вихоплена з вогню?” (Захарії 3:2). Христос зодягне Своїх вірних у власну праведність, щоб представити їх Отцеві “славною Церквою, яка не має плями, ні порока чи чогось подібного” (Ефесянам 5:27). їхні імена в книзі життя і про них написано: “Будуть ходити зі Мною в білому одязі, бо вони достойні” (Відкр.З'Л).
Таким чином виконається новозавітна обітниця: “їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха” (Єремії 31:34). “За тих днів й того часу, — говорить Господь, — будуть шукати провину Ізраілеву, та не буде її; і гріхів Юди, одначе не знайдені будуть вони” (Єремії 50:20). “Того дня буде пагін Господній красою та славою, плід же земний — величністю та пишнотою для врятованих із Ізраїлю. Хто зостанеться в Сіоні й лишиться в Єрусалимі, — святим буде зватись, кожен, хто записаний для життя в Єрусалимі” (Ісаї 4:2—3).
Слідчий суд і стирання гріхів повинні закінчитися перед Другим приходом Господа. Оскільки померлі будуть суджені згідно із записами у книгах, то гріхи людей будуть стерті тільки після суду, де розглядатимуться їхні справи. Але апостол Петро ясно говорить, що гріхи віруючих будуть стерті, коли настануть “часи втіхи від лиця Господа, і ... пришле призначеного вам Христа Ісуса” (Дії 3:19—20). Коли завершиться слідчий суд, Христос прийде і нагорода Його з Ним, щоб віддати кожному згідно з його ділами.
У прообразному служінні первосвященик, здійснивши відкуплення Ізраїлю, виходив до народу і благословляв його. Так і Христос по закінченні Свого посередницького служіння з'явиться “не для очищення гріха, а для тих, що чекають Його на спасіння” (Євреям 9:28), щоб дати благословення вічного життя очікуючим Його. Так само, як священик, який, усуваючи гріхи зі святилища, визнавав їх над головою козла відпущення, так і Христос покладе всі ці гріхи на сатану — автора і підбурювача до гріха. Козла відпущення, котрий символічно ніс на собі гріхи Ізраїлю, відсилали “в землю безлюдну” (Левіт 16:22); так і сатана, несучи на собі вину за всі гріхи, до яких підбурював народ Божий, буде прикутий на тисячу років до спустошеної і безлюдної в той час землі та в кінцевому результаті зазнає повного покарання за гріх у вогні, який знищить усіх нечестивих. Таким чином великий План спасіння прийде до свого завершення, гріх буде знищений остаточно, а всі ті, хто не бажав миритися зі злом, — звільнені.
У призначений для суду час — наприкінці 2300 днів, тобто у 1844 p., — почалося розслідування і згладжування гріхів. Справи всіх, хто будь-коли називався Іменем Христа, повинні бути ретельно досліджені. Живі й мертві мають бути суджені “по записаному в книгах, згідно з ділами своїми” (Об'явлення 20:12).
Гріхи, яких люди не залишили і в яких не розкаялись, не будуть прощені й стерті з небесних книг; вони були відомі й відкриті перед Тим, Хто судитиме нас. Ангели Божі були свідками кожного гріха і з непомильною точністю записували їх. Гріх можна утаїти, не визнавати, приховати від батька, матері, дружини, дітей і товаришів; ніхто, окрім самого грішника, може й не підозрювати його, але небеса знають усе. Ані темрява най-темнішої ночі, ані наймайстерніше маскування не здатні приховати від Вічного навіть одну-єдину думку. У Бога точно зафіксовані кожна нечесна справа, кожне неправедне слово. Його не введе в оману вигляд побожності. Він не помиляється в оцінці характеру. Зіпсуті серцем люди можуть обдурити інших, але Бог, проникаючи крізь маску, читає їхні наміри.
Яка це урочиста й важлива істина! День за днем відходять у вічність, але все, що ми робимо, залишає свій слід у небесних записах. Сказане ненароком слово, зроблений колись учинок вже неможливо повернути. Ангели записують як добрі, так і злі вчинки. Наймогутніший завойовник на землі не здатний повернути назад бодай один прожитий день. Наші діла, наші слова і навіть найпотаємніші спонукання — все буде враховане при вирішенні нашої долі. Хоч ми можемо забути про них, але вони будуть свідчити або нам на виправдання, або на осудження.