Відтепер усі сили свого винахідливого розуму Люцифер спрямував на обман, щоб заручитися підтримкою ангелів, котрі були під його керівництвом. Навіть той факт, що Христос застерігав його і давав йому поради, був перекручений і виставлений у такому світлі, щоб сприяти його зрадницьким планам. Тим ангелам, які з особливою любов'ю ставилися до нього, сатана скаржився на несправедливе осудження, на зневажливе ставлення до його поглядів і на обмеження свободи. Перекрутивши слова Христа, він удався до хитрощів і прямого обману, звинувачуючи Сина Божого в намірі принизити його перед усіма небожителями. Він намагався також виставити в неправдивому світлі розбіжності, котрі були поміж ним і вірними ангелами. Усіх тих, кого йому не вдалося звести і схилити на свій бік, він звинувачував у байдужому ставленні до інтересів небожителів. У тому, що чинив сам, він звинувачував тих, хто залишився вірним Богові. І для того, щоб переконати інших у несправедливому ставленні Бога до нього, він вдався до перекручення слів і дій Творця. Його лукавий метод полягав у тому, щоб за допомогою хитро сплетених аргументів збивати з пантелику ангелів Божих. Усе найпростіше він огортав у таємницю і за допомогою хитрих перекручень викликав сумнів до найясніших постанов Єгови. Його високе становище в системі божественного керівництва надавало великої сили всім його твердженням, і чимало ангелів вирішило об'єднатися з ним у повстанні проти небесної влади.
Бог у Своїй премудрості дозволив сатані здійснювати свої плани доти, поки дух незадоволення не вилився у відкрите повстання. Необхідно було, щоб його плани повністю розвинулися й усі могли побачити їхню справжню природу і наслідки. Люцифер, як помазаний херувим, був надто звеличений користувався любов'ю небесних істот і мав на них великий вплив. Правління Боже поширювалося не тільки на мешканців небес, а й на всі створені Ним світи, і сатана сподівався, Ідо коли йому вдасться втягнути в повстання небесних ангелів, то він матиме змогу зробити те саме і з іншими світами. Щоб досягти своєї мети, він дуже спритно викладав свою точку зору, вдаючись до софістики й обману. Сила його обману була дуже великою, і, прикриваючись брехнею, він домагався успіху. Навіть вірні Божі ангели не могли цілком зрозуміти його характеру або побачити наслідків його діяльності.
Сатана користувався такою пошаною, а всі його дії були оповиті такою таємничістю, що було важко розкрити перед ангелами справжню природу його вчинків. Доки гріх повністю не виявив себе, важко було передбачити, до яких сумних наслідків він призведе. У Божому Всесвіті не було місця для гріха, і святі істоти не мали жодної уяви про його природу та шкідливість. Вони не усвідомлювали страшних наслідків відкинення божественного Закону. Спочатку сатана приховував свою роботу, запевняючи про вірність Богові. Він заявляв, що робить усе для того, щоб підтримувати Божу славу й честь, утверджувати Його правління і зміцнювати добробут небожителів. Наповнюючи свідомість підлеглих йому ангелів духом незадоволення, він спритно вдавав, нібито всіма силами намагається усунути це незадоволення. Наполягаючи на необхідності переміни в Законі, він пояснював, що це вкрай потрібно для збереження гармонії на небесах.
У Своєму ставленні до гріха Бог міг спиратися тільки на праведність та істину. Сатана, зі свого боку, використовував те, до чого не міг вдатися Бог, - лестощі й обман. Він намагався перекрутити Слово Боже і в фальшивому світлі представити перед ангелами Божий План правління, заявляючи, що несправедливий Бог підкоряє Своїм законам і постановам небожителів, що, вимагаючи підкорення і послуху від усього Свого творіння, Він прагне тільки до самозвеличення. Тому перед небожителями, а також перед іншими світами необхідно було показати справедливість Божого правління і досконалість Його Закону. Сатана вдавав, що й сам прагне до того, щоб сприяти добру Всесвіту. Всі повинні були зрозуміти справжній характер узурпатора, його наміри, а для того, щоб він викрив себе власними беззаконнями, потрібний був час.
У незгоді, яка виникла на небі через діяльність сатани, він звинуватив Закон і правління Боже. “Усе зло, — твердив він, - наслідок божественного правління”. Сатана заявив, що має на меті вдосконалити постанови Єгови. Тому треба було, щоб він виявив природу своїх претензій і показав, які зміни пропонує внести в божественний Закон. Він повинен був накликати на себе осуд власними ділами. Із самого початку сатана заявляв, що він не піднімав повстання. Перед Всесвітом треба було зірвати маску з ошуканця.
Навіть після того, коли було вирішено, що сатана не може далі залишатися в небі, безмежна Мудрість не знищила його. Бог може прийняти тільки служіння любові, вірність Його творінь повинна ґрунтуватися на усвідомленні Його справедливості та милості. Мешканці неба та інших світів, не розуміючи природи гріха та його наслідків, не побачили б справедливості й милосердя Божого у знищенні сатани. Якби він був негайно знищений, тоді б вони служили Богові не з любові, а зі страху. Вплив ошуканця не був би відразу усунений, а дух повстання не був би цілком викорінений. Зло повинно було дозріти. Задля добра Всесвіту на вічні часи сатана повинен був розвинути свої принципи, щоб все твориво мало змогу побачити в справжньому світлі його звинувачення проти божественного правління, щоб справедливість Божа і Його милість, а також незмінність Його Закону ніколи не викликали жодного сумніву.
Повстання сатани мало б стати уроком для Всесвіту на майбутнє, вічним свідченням про природу гріха з його страшними наслідками. Правління сатани і його вплив як на ангелів, так і на людей повинні були показати, якими є плоди відкинення божественного авторитету. Все це мало довести, що Боже правління і Його Закон тісно пов'язані з добробутом усіх створених Ним істот. Таким чином історія цього страшного повстання повинна була сприяти вічній безпеці всіх святих істот, відкрити їх очі на справжню природу беззаконня, стримати їх від гріха та допомогти уникнути покарання за гріх.
Великий узурпатор продовжував виправдовувати себе до самого кінця боротьби на небесах. Коли було проголошено, що сатана разом з усіма своїми прихильниками буде вигнаний з небесних осель, тоді бунтівник відверто заявив про своє презирство до Закону Творця. Він знову й знову повторював, що ангели не мають потреби в керівництві, що вони повинні діяти згідно зі своєю волею, яка завжди буде вести їх правильним шляхом. Він засудив божественні постанови як такі, що обмежують їхню свободу, і заявив, що домагатиметься скасування Закону, щоб звільнене від цього обмеження небесне воїнство могло досягти вищого і більш славного рівня буття.
Сатана разом зі своїм воїнством одностайно звинуватили в своєму повстанні Христа, заявивши, що якби їм не докоряли, то вони б ніколи не повстали. Ці вперті й зухвалі в своїй зраді бунтівники, які марно намагалися скинути Боже правління, по-блюзнірськи представляючи себе невинними жертвами деспотичної влади, на чолі з архіворохобником врешті-решт були вигнані з небес.
Той самий дух, котрий викликав повстання на небі, й досі надихає повстання на землі. Сатана продовжує вести ту саму політику серед людей, яку проводив і серед ангелів. Сьогодні його дух панує в дітях непослуху. Подібно до нього вони намагаються усунути обмеження Божого Закону та обіцяють людям свободу через порушення Його заповідей. Викриття гріхів і надалі викликає той самий дух ненависті й опору. Коли Божі вістки перестороги пробуджують сумління людей, сатана спонукує їх виправдовувати себе і шукати співчуття в оточуючих людей. Замість того, щоб виправити свої помилки, вони викликають обурення проти того, хто їм докоряє, ніби всі труднощі виникли тільки через нього. Від днів праведного Авеля і до сьогодні цей дух виявляється до тих, хто насмілюється осудити гріх.