У щирій молитві, усвідомлюючи свою залежність від Бога, Соломон здобув мудрість, котра викликала подив і захоплення усього. Та коли він відвернувся від Джерела своєї сили і почав покладатися тільки на себе, то став жертвою спокуси. Надзвичайні здібності, даровані цьому наймудрішому з царів, зробили його лише більш дійовим знаряддям ворога людських душ.
Хоч сатана постійно намагається засліпити розум людей, християни ніколи не повинні забувати, що їхня боротьба “не проти плоті й крові, а проти начальств та проти влади, проти правителів темряви світу цього, — проти піднебесних духів злоби” (Ефесянам 6:12). Крізь століття до нас доходять натхненні слова застереження: “Будьте тверезі, пильнуйте, бо противник ваш, диявол, ходить, як лев, що ричить, і шукає, кого б пожерти” (1 Петра 5:8). “Зодягніться в повну зброю Божу, щоб ви могли встояти проти хитрощів диявола” (Ефесянам 6:11).
Від днів Адама і до нашого часу великий ворог застосовує свою силу, щоб гнобити і знищувати. Тепер він готується до останнього походу проти Церкви. Всі, хто прагнуть іти за Ісусом, будуть втягнуті в боротьбу проти цього невтомного ворога. Чим більше християнин уподібнюватиметься до божественного Зразка, тим більшою е вірогідність стати мішенню для нападок сатани. Всі, хто активно бере участь у справі Божій, хто прагне викрити обман лукавого та проповідувати людям Христа, зможуть приєднатися до свідоцтва апостола Павла, який говорить про служіння Господові з усякою покорою, з багатьма слізьми і серед спокус (Дії 20:19).
Сатана напосідав на Христа, використовуючи найсильніші й найвитонченіші спокуси, але щоразу зазнавав поразки. Ісус змагався з ворогом задля нас. Отримані Ним перемоги зробили нас здатними перемагати. Христос дасть силу всім, хто просить її. Сатана не може перемогти жодної людини без її власної згоди. Спокусник не має влади над волею людини; він не може примусити душу згрішити. Він може завдати людині страждань і мук, але не в силі опоганити її. Той факт, що Христос здобув перемогу, повинен надихати Його послідовників до мужньої боротьби з гріхом і сатаною.
Розділ 31. Ангели Божі та злі духи
Зв'язок між видимим і невидимим світом, служіння ангелів Божих та діяльність злих духів ясно описані в Святому Письмі, бо нерозривно пов'язані з історією людства. Люди все менше вірять в існування злих духів, а святих ангелів, котрих “посилають для служіння тим, які мають успадкувати спасіння” (Євреям 1:14), вважають духами померлих. Але Святе Письмо не тільки свідчить про існування як добрих, так і злих ангелів, а й наводить незаперечні докази того, що вони не є безтілесними духами померлих людей.
Ангели існували ще до створення людини; коли закладалися підвалини землі, “коли разом співали всі зорі поранні”, тоді “радісний оклик здіймали всі Божі сини” (Йова 38:7). Після гріхопадіння людини ангели були послані охороняти дерево життя; до того часу ще ніхто з людей не помер. Ангели своєю природою перевершують людину; псалмист сказав: “Ти створив чоловіка мало чим меншим від ангелів” (Псалми 8:6).
Святе Письмо розповідає про чисельність, силу і славу небесних істот, про їхній зв'язок з правлінням Бога та причетність до справи викуплення. “Господь міцно поставив престол Свій на небі, і над усім володіє царство Його” (Псалми 102:19). Далі пророк говорить: “Я ...чув голос багатьох ангелів навколо престолу” (Об'явлення 5:11). Вони знаходяться перед Царем царів — “ангели Його, потужні силою”, “слуги Його, виконавці Його волі”, “покірні голосові слова Його” (Псалми 102:20). Даниїл бачив тисячі тисяч та десять тисяч десятків тисяч небесних посланців (Даниїла 7:10). Апостол Павло говорить про них, як про “десятки тисяч ангелів” (Євреям 12:22). Посланці Божі, “немов блискавка” (Єзекіїля 1:14). Яка сліпуча їхня слава, який стрімкий політ! Ангел, що з'явився біля гробу Спасителя, мав вигляд “як блискавка, і одежа — біла, як сніг”; “від страху перед ним затряслася сторожа та й стала як мертва” (Матвія 28:3—4). Коли Санхериб, зарозумілий ассіріянин, зневажав і ганьбив Бога, погрожуючи Ізраїлеві загибеллю, то “тієї ж самої ночі вийшов Ангел Господній і побив в ассірійському таборі сто вісімдесят п'ять тисяч” (2 Царів 19:35). “Він вигубив кожного хороброго вояка, начальників і князів” у війську Санхериба, і той “вернувся з соромом обличчя до краю свого” (2 Хронік 32:21).
Ангели послані на служіння дітям Божим. Так, Авраамові вони принесли обітницю благословення; до воріт Содому прийшли, щоб урятувати праведного Лота від загибелі в огні, до Іллі — коли він помирав від втоми і голоду в пустелі; до Єлисея — у вигляді вогненних коней і колісниць, що оточили невелике місто, обложене ворогами, до Даниїла — коли він просив божественної мудрості при дворі язичницького царя і коли був укинутий до лев'ячої ями; до приреченого на смерть Петра у в'язниці Ірода; до в'язнів у Филипах; до Павла і його супутників під час нічної бурі на морі; до Корнилія — щоб відкрити його розум для прийняття Євангелія; до Петра — доручити йому занести вістку спасіння язичникові-чужинцю. Отже, святі ангели в усі часи служили народові Божому.
Кожний послідовник Христа має ангела-хоронителя. Ці небесні вартові захищають праведника від сили лукавого. І сам сатана визнав це, коли сказав: “Чи ж Йов дармо боїться Бога? Чи ж ти не огородив його і дім його, і все, що його?” (Йова 1:9—10). З наступних слів псалмиста ми довідуємося про ті засоби, котрі використовує Бог для захисту Свого народу: “Ангел Господній стоїть на варті навкруги тих, що Його бояться, і визволяє їх” (Псалми 33:8). Спаситель говорить про тих, що вірять у Нього: “Глядіть, щоб не погордували ні одним з малих цих, бо кажу вам, що ангели їхні на небесах завжди бачать лице Отця Мого Небесного” (Матвія 18:10). Ангели, що служать дітям Божим, завжди мають вільний доступ до небесного Отця.
Таким чином, діти Божі, що наражаються на спокуси і постійну злобу князя темряви, змагаються з усіма силами зла, мають запевнення в постійній охороні небесних ангелів. І вони насправді мають потребу в такій охороні. Якщо Бог дав Своїм дітям обітницю милості й охорони, то це тому, що їм доведеться зустрітися з могутніми силами зла — численними, рішучими і невтомними. Той, хто недооцінює їхню лютість і силу, перебуває в небезпеці.
Злі духи, створені на початку безгрішними, були за своєю природою, силою і славою рівними святим істотам, котрі зараз є Божими посланцями. Але згрішивши, вони об'єдналися, щоб зганьбити Бога і знищити людину. Підтримавши повстання сатани, вони разом з ним були вигнані з небес і впродовж усіх наступних віків співпрацювали з ним, воюючи проти божественного авторитету. Святе Письмо розповідає нам про їхній союз і правління, про їхні різні ранги, а також про розум, хитрість і підступні наміри, спрямовані проти миру і щастя людей.
У Старому Завіті часом згадуються їхнє існування і діяльність; але особливим чином ці злі духи виявили свою силу тоді, коли Христос жив на землі. Спаситель прийшов на землю, щоб здійснити план викуплення людини, а сатана вирішив відстоювати своє право на панування у світі. Йому вдалося запровадити ідолопоклонство в кожному куточку світу, крім Палестини. В цю єдину землю, яка не підкорилася остаточно впливові спокусника, прийшов Христос, щоб дати людям небесне світло. Тут дві суперницькі сили сперечались за право на верховну владу. Ісус з любов'ю відкрив Свої обійми бажаючим знайти в Ньому прощення і мир. Воїнство темряви побачило, що воно не має необмеженої влади, і розуміло, що коли місія Христа увінчається успіхом, правлінню сатани незабаром прийде кінець. Сатана лютував, як закутий у ланцюги лев, і зухвало виявляв свою силу над людськими тілами та душами.
Новий Завіт ясно говорить про те, що нечисті духи оволодівали людьми. Такі люди страждали не тільки від фізичних хвороб. Христос добре розумів, з ким має справу. Він розпізнавав безпосередню присутність і дію злих духів. Зцілення біснуватих з Гадаринського краю — яскравий приклад чисельності, сили й люті злих духів, а також сили і милості Христа. Нещасні біснуваті, відкинувши всяку стриманість, корчилися від болю і, шаленіючи, несамовито кричали, завдаючи собі тілесних пошкоджень та загрожуючи всім, хто наближався до них. їхні закривавлені, спотворені тіла та затуманена свідомість були тим видовищем, яке приносило радість князеві темряви. Один з демонів, що вселився у цих нещасних, заявив: “Легіон ім'я моє, бо нас багато” (Марка 5:9). У римській армії легіон налічував від трьох до п'яти тисяч воїнів. Воїнство сатани також поділене на підрозділи; підрозділ, до якого належали ці демони, був не меншим, ніж легіон.