Сатана здатний підкинути таку правдоподібну підробку, котрою зможе обдурити тих, хто бажає бути обдуреним, хто бажає уникнути самовідречення і жертви, чого вимагає істина. Але він не зможе втримати під своєю владою жодної душі, яка щиро бажає будь-якою ціною пізнати істину. Христос — це Істина і Світло, що “просвічує кожну людину, що приходить на світ” (Івана 1:9). Дух правди був посланий на землю, щоб попровадити людей до повної правди. Син Божий авторитетно заявив: “...Шукайте — і знайдете”. “Коли хто хоче чинити Його волю, той довідається про це вчення” (Матвія 7:7; Івана 7:17).
Послідовники Христа мало знають про інтриги сатани і його воїнства, які вони плетуть проти них. Але Той, Хто панує на небесах, подбає про те, щоб усе сприяло виконанню Його найглибших намірів. Господь дозволяє, щоб Його народ зазнав вогняних випробувань не тому, що Йому подобається бачити страждання і горе, а тому, що це необхідно для його остаточної перемоги. Своєю славою Він не може уберегти народ від спокуси, бо справжня мета випробування полягає в тому, щоб приготуватись до боротьби з усіма спокусами сатани.
Ні беззаконні люди, ні злі духи не можуть перешкодити справі Божій чи позбавити Його народ Господньої присутності, якщо він зі смиренним і щирим серцем побажає визнати і позбутися гріхів і у вірі покладатиметься на Його обітниці. Кожній спокусі, кожному ворожому впливу, таємному чи явному, можна успішно опиратися “не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот” (Захарії 4:6).
“Бо очі Господні — до праведних, а вуха Його до їхніх прохань... І хто заподіє вам зле, коли ви будете оборонцями доброго?” (1 Петра 3:12—13). Коли Валаам, спокушуваний обіцянкою багатої нагороди, використовував ворожбитство проти Ізраїлю і через принесені жертви для Господа намагався стягнути прокляття на Його народ, Дух Господній заборонив йому говорити лихе, хоч Валаам бажав цього, і він був змушений вигукнути: “Що ж я буду проклинати того, Кого Бог не прокляв? І що ж буду казати лихе на того, на кого гніву не має Господь?”. “Хай душа моя вмре смертю праведних, і кінець мій хай буде такий, як його!” Коли були принесені нові жертви, нечестивий пророк звістив: “Оце я одержав веління: Він благословив, і я того не відкличу! Не видно страждання в Якова, і чарів нема в Ізраїлі, — тепер буде сказане Якову та Ізраїлеві, що Бог творитиме”. Однак і втретє були споруджені жертовники, і Валаам знову намагався виголосити прокляття, але неохочими вустами пророка Дух Божий проголосив розквіт Свого улюбленого народу і докорив його ворогам за безумство і злобу; “...Хто благословляє тебе — той благословенний, а хто проклинає тебе — той проклятий!” (Числа 23:8, 10, 20, 21, 23; 24:9 С.П.).
У той час ізраїльський народ був вірний Богові, і доти, доки він корився Його Закону, жодна земна або пекельна сила не могла перемогти його. Але прокляття, яке Валаамові не було дозволено накликати на Ізраїль, він пізніше зумів стягнути на Божий народ, спокусивши його до гріха. Порушивши Божі заповіді, ізраїльтяни відділилися від Нього і залишилися під владою губителя.
Сатана добре розуміє, що найслабша душа, перебуваючи у Христі, сильніша за воїнства темряви, і якби навіть він сам насмілився вступити у двобій, то й тоді зазнав би поразки. Тому Люцифер намагається всіма можливими методами виманити воїнів Христа з їхньої сильної твердині, а сам, сидячи в засідці зі своєю армією, готовий знищити всіх, хто насмілюється вступити на його територію. Ми можемо бути в повній безпеці тільки тоді, коли смиренно покладаємося на Бога, дотримуючись Його заповідей.
Жодна людина ні дня, ні навіть години не може бути в безпеці без молитви. Ми особливо повинні благати Господа про мудрість, щоб розуміти Його Слово. Воно відкриває всі лукаві задуми сатани і ті засоби, за допомогою яких ми можемо успішно протистояти йому. Сатана — знавець Писання, і в нього є своє тлумачення тих текстів, на яких він сподівається змусити нас спіткнутися. Досліджуйте Біблію зі смиренним серцем, ніколи не забуваючи про залежність від Бога. Ми постійно повинні бути на сторожі проти спокус сатани і молитися з вірою: “Не введи нас у спокусу”.
Розділ 33. Таємниця безсмертя
Ще на світанку людської Історії сатана розпочав свою спокусницьку діяльність проти людства. Він спровокував повстання на небі, отож хотів змусити й мешканців землі об'єднатися з ним у боротьбі проти правління Божого. Адам і Єва були цілком щасливі, підкоряючись Законові Божому, і цей факт постійно свідчив проти звинувачення сатани, висунутого ним на небесах про те, що Закон Божий пригнічує і суперечить добру Божого творіння. Коли сатана побачив, яку прекрасну домівку Бог приготував для безгрішної пари, то сповнився заздрістю. Він вирішив призвести людей до гріха, розділивши з Богом і підкоривши своїй владі, заволодіти землею і заснувати на ній своє царство на противагу Царству Всевишнього.
Якби сатана відкрив свій справжній характер, то неодмінно зазнав би поразки, бо Адам і Єва були попереджені щодо цього небезпечного ворога. Але щоб досягти своєї мети, він діяв таємно, приховуючи свої наміри. Використовуючи змія як посередника, — на той час привабливе творіння, — він звернувся до Єви: “Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева в раю?” (Буття 3:1 С.П.). Якби Єва стрималась і не вступила в розмову зі спокусником, то їй би нічого не загрожувало. Але вона насмілилась вести розмову з ним і стала жертвою його хитрощів. У такий спосіб він перемагає декого й сьогодні. Вони сумніваються в повеліннях Божих і заперечують їхній зміст; замість того, щоб коритися божественним повелінням, вони приймають людські теорії, які тільки приховують плани сатани.
“І відповіла жінка змієві: ‘З плодів дерева раю ми можемо їсти, але з плодів дерева, що в середині раю, — Бог сказав — не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, — щоб вам не померти’, І сказав змій до жінки: ‘Ні напевне — не вмрете! Бо знає Бог, що того дня, коли скуштуєте його, ваші очі розкриються, і ви станете, як боги, знаючі добро й зло’” (Буття 3:2—5), Сатана підступно пообіцяв, що вони стануть подібними до Бога, маючи більшу мудрість, ніж раніше, і досягнуть вищого рівня буття. Єва піддалася спокусі; під її впливом був введений у гріх і Адам, повіривши словам змія, що Бог не мав на увазі те, що сказав. Отже, вони виявили недовір'я до свого Творця та вирішили, що Він обмежив їхню свободу і що, порушивши Його закон, вони здобудуть більшу мудрість і стануть звеличені.
Але якого значення набули для Адама після його гріхопадіння слова: “...Бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно помреш”? (Буття 2:17). Чи піднявся він до вищого рівня буття, як обіцяв сатана? Якби так, то порушення повеління Божого виявилося б добром, а сатана став би благодійником людства. Але Адам зрозумів, що не це є змістом божественного вироку. Бог оголосив, що в покарання за свій гріх людина мусить повернутися в землю, з якої взята. “Бо ти порох, — і до пороху повернешся” (Буття 3:19). Слова сатани “ваші очі розкриються” (Буття 3:5) були правдивими тільки в тому розумінні, що очі Адама і Єви після гріхопадіння відкрилися, щоб вони могли побачити власну незрозсудливість. Вони справді пізнали зло і спробували гіркого плоду непослуху.
Посередині Едему росло дерево життя, плоди якого мали властивість продовжувати життя. Якби Адам залишився вірним Богові, то він мав би вільний доступ до цього дерева і жив би вічно. Але згрішивши, він утратив змогу користуватися плодами дерева життя і став підвладним смерті. Божественний вирок: “Бо ти порох, — і до пороху вернешся” вказує на повне припинення життя.
Безсмертя, обіцяне людині за умови послуху, було втрачене внаслідок гріхопадіння. Адам не міг передати своїм нащадкам того, чого не мав сам, і для грішного людства не було б жодної надії, якби Бог через жертву Свого Сина не повернув йому безсмертя. Тоді як “смерть увійшла у всіх людей через те, що в ньому всі згрішили”, Христос “зруйнував смерть і освітив життя і безсмертя Євангелієм” (Римлянам 5:12; 2 Тимофію 1:10). Тільки через Христа можна отримати безсмертя.
Ісус говорить: “Хто вірує в Сина, той має вічне життя, а хто не вірує в Сина, не побачить життя” (Івана 3:36). Кожна людина може отримати такі цінні благословення за певних умов. Усі, “хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління”, отримає “вічне життя” (Римлянам 2:7).