Якого ж висновку можна дійти з цих слів? Хіба ми не бачимо, що Давид не вірив у вічні муки? Ми також це розуміємо і знаходимо найсильніший аргумент на підтримку приємнішої, світлішої та оптимістичної гіпотези про настання загального миру і чистоти. Давид був потішений, побачивши, що його син помер? А чому? Тому що пророчим оком він мав змогу зазирнути в славне майбутнє. Він бачив свого сина вільним від усякої спокуси, вільним від рабства, очищеним від беззаконня; він увійшов у товариство духів, у якому панують святість і блаженство. Його єдина потіха була в тому, що його улюблений син звільнений від сили гріха й страждань, перебуває там, де найсолодший подих Святого Духа повіє на його затьмарену душу, там, де його розум відкриється для небесної мудрості та блаженств безсмертної любові, де все його довічне єство буде приготовлене насолоджуватись спокоєм і спілкуванням з небесними істотами”.
Отже, виходячи з цього, небесне спасіння не залежить від того, що ми робимо в цьому житті; воно не залежить ані від теперішньої переміни серця, ані від теперішньої віри або віровизнання.
Ось як так званий служитель Христа повторює висловлену колись змієм в Едемі брехню: “ні напевне — не вмрете! ...того дня, коли скуштуєте його, ваші очі розкриються, і ви станете, як боги...” (Буття 3:4—5). Він заявляє, що найбільші грішники — вбивці, злодії, розпусники — після смерті будуть приготовлені, щоб увійти у вічне блаженство.
На що ж спирається у своїх висновках цей спотворювач Писання? На єдине речення, в котрому Давид виявляє покору до волі Провидіння. “І перестав цар Давид гніватися на Авесалома, бо він був з часом потішений за Амнона, що помер”. Час пом'якшив гостроту його болю і втрати, думки повернулися від мертвого сина до живого, який сам засудив себе на вигнання, побоюючись справедливого покарання за скоєний злочин. І це може бути доказом того, що винний в кровозмішанні п'яний Амнон зразу ж після своєї смерті був перенесений у святі оселі, де він нібито був очищений і приготовлений для спілкування зі святими ангелами!
О так, звичайно, це дуже приємна вигадка, потіха для невідродженого серця! Це — вчення самого сатани, і воно приносить свої плоди. То чи можна дивуватись тому, що при наявності такого вчення зростають гріх і нечестя?
Поведінка вищезгаданого лжевчителя ілюструє спосіб дій багатьох інших, подібних до нього. З контексту Святого Письма виривають кілька слів, тоді як загальний зміст у багатьох випадках якраз протирічить тлумаченню, яке йому приписується. Нічим не пов'язані тексти перекручуються і використовуються на доказ вчення, котре не має жодного підтвердження в Слові Божому. Твердження про те, що п'яний Амнон перебуває на небі, — це припущення яке суперечить ясному і зрозумілому принципу Святого Письма, що п'яниці Царства Божого не успадкують (1 Коринтянам 6:10). Таким чином невіруючі і ті, що сумніваються, обертають істину в брехню. Дуже багато людей обмануті їхніми вигадками і заколисані теорією про мир і безпеку.
Якби душі всіх людей зразу після їхньої смерті переходили на небо, тоді ми більше б прагнули смерті, ніж життя. Чимало людей покінчили б життя самогубством, керуючись такими міркуваннями. Коли люди пригнічені горем, клопотами й розчаруваннями, їм не завдасть великих труднощів розірвати тонку нитку життя і опинитись в оселях вічного блаженства.
Бог у Своєму Слові дав переконливий доказ того, що Він покарає порушників Його Закону. Люди, які тішать себе думкою, що Бог надто милосердний, аби покарати грішника, нехай поглянуть на Голгофський хрест. Смерть безвинного Сина Божого свідчить про те, що “плата за гріх — смерть” (Римлянам 6:23), що всяке порушення Закону Божого повинно мати справедливе покарання. Безгрішний Христос став гріхом за нас. Він поніс на Собі вину за беззаконня, і Його Отець відвернув Своє обличчя від Нього; це розбило Його серце і Він помер. Велика жертва була принесена заради того, щоб викупити грішника. Ніяким іншим шляхом людина не могла звільнитися від покарання за гріх. І всяка душа, яка відмовляється прийняти викуплення, здобуте такою дорогою ціною, повинна буде особисто нести на собі вину й покарання за переступи.
Звернімо увагу на те, що говорить Біблія про беззаконних і ненавернених, котрих служитель-універсаліст спроваджує на небеса, ніби святих і щасливих ангелів.
“Хто прагне, тому дармо Я дам від джерела живої води” (Об'явлення 21:6). Ця обітниця дана тільки тим, Хто прагне. Тільки ті, хто має потребу у воді життя і шукає її ціною всього іншого, отримають її. “Переможець наслідує есе, і Я буду Богом для нього, а він Мені буде за сина!” (Об'явлення 21:7). Тут також висуваються умови. Щоб успадкувати все, ми повинні протистояти гріху й перемогти його.
Господь говорить через пророка Ісаю: “Скажете: щасливий праведник, бо він споживатиме плоди своїх учинків! Та горе беззаконникові, лихо на нього; бо за діла рук його буде йому й відплата!” (Ісаї 3:10—11 С.П.). “Хоча б сто разів чинив грішник лихе, — говорить премудрий Соломон,-а Бог суд відкладає йому, однак я знаю, що тим буде добре, хто Бога боїться, хто перед обличчям Його має страх! А безбожному добра не буде...” (Екклезіяста 8:12—13), Апостол Павло свідчить, що грішник сам збирає собі “гнів на день гніву і явлення праведного суду від Бога, що ‘віддасть кожному за його вчинками...’ Скорбота та страждання всякій людині, яка чинить зле... ” (Римлянам 2:5—6, 9).
“...Жоден розпусник, чи нечестивий, або зажерливий, який є ідолослужителем, не має спадщини в Христовому й Божому Царстві!” (Ефесянам 5:5). “Пильнуйте про мир зі всіма і про святість, без якої ніхто не побачить Господа” (Євреям 12:14). “Блаженні ті, котрі додержуються заповідей Його, щоб мати право доступу до дерева життя і ввійти в місто воротами. А зовні — пси, і чародії, і розпусники, і убивці, й ідолослужителі, і всякий, хто любить і чинить неправду!” (Об'явлення 22:14—15).
Бог відкрив людям Свій характер, а також Своє ставлення до гріха. “...Господь - Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий, що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх, але не вважає чистим винуватого” (Вихід 34:6—7). “...Нечестивих усіх Він понищить!” (Псалми 144:20). “..А грішники всі разом знищені будуть; нема майбутнього для злих людей!” (Псалми 36:38). Бог застосує владу й авторитет, щоб покласти край повстанню, однак справедливе покарання цілком відповідатиме милосердному, довготерпеливому і співчутливому характеру Бога.
Бог не примушує нічиєї волі чи свідомості. Йому неприємна рабська покора. Він бажає, щоб творіння Його рук любило Його, бо Він гідний любові. Він хоче, ^щоб вони корилися Йому, віддаючи належну шану Його мудрості, справедливості та милосердю. І кожен, хто має правильну уяву про всі ці Його якості, любитиме Його; привабливість Божого характеру притягатиме до Бога.
Принципи доброти, милосердя й любові, яких навчав Спаситель і які знайшли свій вияв у Його житті, є відображенням волі та характеру Бога. Христос сказав, що Він нічого іншого не навчає, як тільки того, що прийняв від Отця. Принципи божественного правління відповідають заповіді Спасителя: “Любіть ворогів ваших” (Матвія 5:44). Бог виконає присуд справедливості над беззаконними для блага Всесвіту і навіть для добра тих, проти кого Його суди спрямовані. Він бажав зробити їх щасливими згідно із законами Свого правління і справедливістю Свого характеру. Він оточує їх доказами Своєї любові, дає їм пізнання Свого Закону і пропонує Свою милість, але вони зневажають Його любов, знецінюють Закон і відкидають Його милість. Хоч вони постійно приймають Його дари, але ганьблять їх Подателя; вони ненавидять Бога тому, що Він ненавидить гріх. Господь довготерпить їхню впертість, але врешті-решт надійде той час, коли їхня доля буде вирішена. Чи Він буде силою перетягувати цих бунтівників до Себе? Чи змушуватиме Він їх виконувати Свою волю?